13 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/8416/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року в адміністративній справі №280/8416/20 (головуючий суддя першої інстанції - Семененко М.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішень, дій чи бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 19.11.2020 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо не виплати недоотриманої пенсії позивача за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року протиправними та дискримінаційними;
- зобов'язати відповідача вчинити певні дії - виплатити недоотриману пенсію позивачу за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебувала на обліку у відповідача та отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. 08.02.2021 року виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання та з моменту її виїзду виплата призначеної пенсії припинена. З метою реалізації права на поновлення виплати пенсії 31.05.2018 року позивач звернулася до Управління з особистою заявою про поновлення пенсії, однак відповідач відмовив. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №280/5098/18 від 18.06.2019 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року включно залишено без розгляду на підставі застосування шестимісячного строку звернення з відповідним позовом. Проте, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18 дійшла висновку, що статті 123,123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, таким чином, позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року включно залишилися не вирішеними. З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, позивач вважає, що має право на отримання пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018. При цьому, оскільки не проведення виплати недоотриманої пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року відбулось з вини відповідача, то має право на виплату пенсії з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі (а.с.14-15).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року по справі №280/8416/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №280/8416/20 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення з 07 жовтня 2009 року поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 07 жовтня 2009 року поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 та здійснити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року з компенсацією втрати частини доходів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є протиправним та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що до 2001 року позивач отримувала пільгову пенсію, виплата пенсії припинена у зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання. Вказує, що питання поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 року вже було предметом судового розгляду у справі №280/5098/18, тобто існує таке, що набрало законної сили судове рішення з того самого спору і між тими самими сторонами. Крім того, позивачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано належний документ, що посвідчує особу позивача. Також посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 57).
З 20.03.1984 року ОСОБА_1 призначено пільгову пенсію за віком за Списком №1, однак у зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю, виплату пенсії позивачу у 2001 році припинено на підставі статей 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №280/5098/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя від 14 червня 2018 року № 333/З-10. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28 травня 2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року включно залишено без розгляду. В решті позовних вимог відмовлено.
Позивач, вважаючи дії пенсійного органу щодо не виплати недоотриманої пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року протиправними, та посилаючись на рішення Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18, позивач знов оскаржила такі дії відповідача до суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у не поновленні виплати позивачу пенсії з 07 жовтня 2009 року. З метою захисту порушених прав та з урахуванням того, що позивачу з 28 травня 2018 року поновлено виплату пенсії, суд першої інстанції визнав, що наявні підстави для зобов'язання відповідача з 07 жовтня 2009 року провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та здійснити виплату пенсії за період з 07 жовтня 2009 по 27 травня 2018.
Щодо позовних вимог виплату недоотриманої пенсії з урахуванням індексації, суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги є передчасними.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Правова позиція щодо вирішення спірних правовідносин у вказаній категорії справ викладена Великою Палатою Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 08.12.2015 року у справі №645/2730/15-а, та яка, зокрема, була врахована в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 року у справі №280/5098/18.
У постанові від 20.05.2020 року по справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступну правову позицію.
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
При цьому, пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону №1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
З метою забезпечення правової визначеності Конституційний Суд України у своєму рішенні звернув увагу Верховної Ради України на необхідність внесення відповідних змін до законодавства, які до цього часу не були внесені.
Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
У справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що:
відповідачем або іншими суб'єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після винесення рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009;
наявна вина позивачки у припиненні виплати пенсії;
підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною);
існують положення закону, який зобов'язує позивачку вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України саме на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.
На противагу цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду (вжила активні дії) з проханням поновити виплату пенсії, проте їй було відмовлено в такому поновленні.
Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України». Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
Невиконання державою покладених на неї обов'язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб'єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права пенсіонера на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 року у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Враховуючи наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у не поновленні виплати позивачу пенсії з 07 жовтня 2009 року.
Також колегія суддів погоджується з тим, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов'язання відповідача з 07 жовтня 2009 року провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та здійснити виплату пенсії за період з 07 жовтня 2009 по 27 травня 2018.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення не перевіряється.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року в адміністративній справі №280/8416/20 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року в адміністративній справі №280/8416/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова