13 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/16997/23
Суддя І інстанції Рябчук О.С.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:
- визнати відмову начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Вячеслава Шевченко винести постанову по ВП № 55330390, яким вилучити АТ «Укрексімбанк» з Єдиного реєстру боржників неправомірною;
- зобов'язати начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Вячеслава Шевченко винести постанову по ВП № 55330390, яким вилучити АТ «Укрексімбанк» з Єдиного реєстру боржників.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року закрито провадження у справі №160/16997/23 за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Вказана ухвала мотивована тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а позивач має право звернутися до суду, який ухвалив вирок, в порядку КПК України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному розмірі по справі №160/16997/23. У разі неможливості прийняти рішення по суті спору, то передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі через те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Вказує на те, що АТ «Укрексімбанк» не є стороною кримінальної справи і не є стороною виконавчого провадження. В даному випадку не вирішується питання виконання рішення суду, а потрібно вирішити спір саме у частині виключення апелянта з Єдиного реєстру боржників і спір саме апелянта з органом державної влади, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що прийняті чи вчинені у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справи виник через відмову начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Вячеслава Шевченко винести постанову по ВП №55330390, яким вилучити АТ «Укрексімбанк» з Єдиного реєстру боржників.
В свою чергу, виконавче провадження №55330390 державним виконавцем було відкрито 07.12.2017 року з виконання виконавчого листа №336/1354/13-к виданий 19.10.2017 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію грошових коштів в сумі 55 000,00грн., які зберігаються в орендованому прокуратурою Дніпропетровської області індивідуальному сейфі сховища цінностей Дніпропетровської філії ПАТ “Укрексімбанк”, відповідно до п. 9 ст. 100 КПК України.
Суд зважає на те, що постановою державного виконавця від 29.12.2017 ВП №55330390 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.6 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із п.6 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
В свою чергу, відповідно до ч.7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
З викладеного вбачається відсутність підстав для вилучення скаржника з Єдиного реєстру боржників у зв'язку із поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п.6 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивача внесено до Єдиного реєстру боржників в межах виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2017 року у справі № 336/1354/16-к у виконавчому провадженні №55330390.
В свою чергу, виконання судових рішень у кримінальному провадженні регулюється розділом VIII КПК України.
Статтею 537 КПК України визначений перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, зокрема: п. 14 ч. 1 інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: 4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів (ч. 1 ст. 539 КПК України).
За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що питання про виключення скаржника з Єдиного реєстру боржників, в який його внесено в межах виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2017 року у справі № 336/1354/16-к у виконавчому провадженні №55330390, підлягає вирішенню судом, який ухвалив вирок, в порядку КПК України.
Зважаючи на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що в силу положень ч.1 ст. 238 КАС України, суд першої інстанції, обґрунтовано закрив провадження.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 13 лютого 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун