ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" лютого 2024 р. справа № 300/5112/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії № 2660/Г-0900-22 від 23.05.2023 з 11.07.2022; визнати неправомірними дії відповідача, якими відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.07.2023 відмовлено у зарахуванні до страхового стражу періоду роботи відповідно до трудової книжки з 01.01.1992 по 01.09.1997, розрахунок стажу з 30.06.1975 по 31.12.1990 не обчислено з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком, не здійснено перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906 та довідки № 84 від 05.05.2008, а також з урахуванням надбавки, як реабілітованій особі відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”; скасувати незаконне рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії № 2660/Г-0900-22 від 23.05.2023 з 11.07.2022; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стражу періоду роботи відповідно до трудової книжки з 01.01.1992 по 01.09.1997, розрахунок стажу з 30.06.1975 по 31.12.1990 не обчислено з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком, не здійснено перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906 та довідки № 84 від 05.05.2008, а також з урахуванням надбавки, як реабілітованій особі відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 11.07.2022.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі № 300/4054/22, яким зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2022 про призначення пенсії за віком, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії № 2660/Г-0900-22 від 23.05.2023. За результатом розгляду заяви від 23.05.2023 позивачу призначено пенсію за віком, однак не з 11.07.2022, як зазначено в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі № 300/4054/22, а з 23.05.2023. Окрім цього, відповідач не зарахував до страхового стражу період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 по 01.09.1997, а період роботи з 30.06.1975 по 31.12.1990 в районі Крайньої Півночі не обчислено з розрахунку: кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком. Також відповідач не врахував довідок про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906, № 84 від 05.05.2008 та надбавку, як реабілітованій особі відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 надала відповідачу, окрім трудової книжки, всі необхідні документи, які підтверджують право позивача на зарахування до страхового стажу з 01.01.1992 по 01.09.1997, та з 30.06.1975 по 31.12.1990 з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи, врахування під час визначення розміру пенсії довідок про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906 та № 84 від 05.05.2008, однак відповідач безпідставно не врахував такі документи під час призначення пенсії. Так, на думку представника позивача, вихід Російської Федерації 01.01.2023 з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не може бути підставою для неврахування страхового стажу, набутого з 01.01.1992 по 01.09.1997. Щодо надбавки, як реабілітованій особі відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, то наявність в ОСОБА_1 статусу реабілітованої особи підтверджується довідкою Інформаційного центру Управління внутрішніх справ Івано-Франківської області про реабілітацію за № 3/3-23129 від 03.07.1992, яка також була надана відповідачу та безпідставно неврахована під час призначення пенсії.
Ухвалою від 03.08.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18.08.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 15.08.2023 № 0900-0903-7/38907 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 з 23.05.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, на виконання Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі № 300/4054/22 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянуло заяву позивача від 11.07.2022 та прийняло рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 про відмову в призначенні пенсії, оскільки позивач не зверталася за призначенням пенсії в порядку визначеному законодавством із заявою встановленого зразка та оригіналами документів. Щодо обчислення періоду з 30.06.1975 по 31.12.1990 в 1,5 кратному розмірі, то зарахування такого періоду до страхового стажу можливе в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Так, позивач не надала відповідачу жодних відомостей про користування пільгами або пільгове обчислення стажу за спірний період. Щодо довідок про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906 та № 84 від 05.05.2008 за періоди роботи в Російській Федерації, то з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про грантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, і до страхового стажу зараховується лише період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Щодо довідок про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906 та № 84 від 05.05.2008, то такі довідки не були надані відповідачу в оригіналі. Що стосується надбавки, як реабілітованій особі відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, то підставою для виплати такої надбавки є відповідна довідка про реабілітацію. Проте, зазначає представник відповідача, ОСОБА_1 не долучила такої довідки ні до заяви від 11.07.2022, ні до заяви від 23.05.2023. Окрім цього, представник відповідача звернув увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 52-55).
18.08.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 15.08.2023 № 0900-0903-7/39049, до якого долучено копії документів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 60-90).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на пенсійному обілку та отримувала пенсію на території Російської Федерації, призначену відповідно до її законодавства. Після повномаштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24.02.2022 позивачу припинено виплату пенсії, яка здійснювалася поштовими переказами.
ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про витребування пенсійної справи з Пенсійного фонду Російської Федерації.
Листом № 2299-2207/Г-02/8-0900/22 від 22.06.2022 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача про відсутність можливості направити запит щодо витребування пенсійної справи ОСОБА_1 з території Російської Федерації, оскільки розпочато процедуру розриву дипломатичних відносин між Російською Федерацією та Україною (а.с. 86-87).
11.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити їй пенсію та здійснити її нарахування відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі доданих до заяви: трудової книжки та довідок про роботу та заробітну плату. До вказаної заяви від 11.07.2022 позивач долучила копії: паспорта громадянина України; довідки про присвоєння реєстраціного номеру облікової картки платника податків; довідки МСЕК № 165733; трудової книжки; довідки № 19-07-01/148 від 15.02.2008; № 19-15арх/906 від 19.05.2008; № 25-05/238 від 21.03.2008; № 07/106 від 17.02.2005; № 07/391 від 24.05.2005; № 19-07-01/148 від 15.02.2008; № 25-05/239 від 21.03.2008; № 84 від 05.05.2008; № 58 від 04.06.2007; квитанцій про поштові виплати пенсії в Російській Федерації; листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 2299-2207/Г-02/8-0900/22 від 22.06.2022 (а.с. 64-87).
Листом від 02.08.2022 №2886-2660/Г-02/8-0900/22 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, оскільки в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відсутня паперова пенсійна справа позивача. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням в країні воєнного стану відсутня можливості витребувати сформовану належним чином пенсійну справу ОСОБА_1 , в тому числі з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду Російської Федерації.
Непогоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якому просила визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, які полягають у відмові розглянути заяву від 11.07.2022 ОСОБА_1 щодо призначення та нарахування пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі доданих до заяви трудової книжки та довідок про роботу та заробітну плату, а також зобов'язати відповідача повторно прийняти та розглянути заяву від 11.07.2022 ОСОБА_1 щодо призначення та нарахування пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі доданих до заяви трудової книжки та довідок про роботу та заробітну плату.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі № 300/4054/22 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 11.07.2022 про призначення пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2022 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків викладених судом у даному рішенні (а.с. 27-31).
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі № 300/4054/22 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянуло заяву позивача від 11.07.2022 та прийняло рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 про відмову в призначенні пенсії. Вказане рішення про відмову в призначенні пенсії мотивовано тим, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, та висновків суду: подана заява від 11.07.2022 не відповідає Додатку 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; не взято до уваги та розрахунку стажу надані копії документів, оскільки відповідно до пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вони подаються в оригіналах; для врахування заробітку, згідно із копіями довідок від 04.06.2007 № 58 та від 05.05.2008 № 84, необхідне підтвердження про відповідність їх первинним документам, та надання їх оригіналів; надсилання запиту до Російської Федерації про отримання пенсійної справи позивача та документів про припинення виплати пенсії за попереднім місцем станом на сьогодні є неможливим, оскільки Російська Федерація припинила з 01.01.2023 участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с. 37-38).
23.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви від 23.05.2023 позивач долучила: паспорт громадянина України; довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків; довідку МСЕК № 165733; трудову книжку; довідку № 84 від 05.05.2008 про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (а.с. 88-90).
З 23.05.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж - 30 років 10 місяців 9 днів (зараховано по 31.12.1991, коефіцієнт стажу - 0,030833), заробіток для обчислення пенсії відсутній.
08.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просила: зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 01.09.1997 відповідно до записів трудової книжки; здійснити перерахунок пенсійного забезпечення з урахуванням довідок про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906 та довідки № 84 від 05.05.2008, а також з урахуванням 50% надбавки, як реабілітованій особі відповідно до пункту «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви долучено копії довідки про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906, довідки № 84 від 05.05.2008, довідки про реабілітацію від 03.07.1992 № 3/3023129 (а.с. 25-26).
Листом від 13.07.2023 № 6287-6046/Г-02/8-0900/23 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача про розмір її пенсії. Вказано, що до стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 01.09.1997, оскільки після припинення в односторонньому порядку з 01.01.2023 участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, на осіб, які працювали на території Російської Федерації після 01.01.1992 не поширюються норми цієї Угоди щодо врахування стажу та заробітку для призначення пенсії. Довідку про заробіток № 84 від 05.05.2008 не зараховано через відсутність належним чином засвідчених копій первинних документів, або акту перевірки, які підтверджують достовірність довідки. Повідомлено позивача, що довідка № 19-15арх/906 від 19.05.2008 та довідка про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992 відсутні в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 39).
Вважаючи неправомірними дії відповідача в частині дати призначення пенсії, обрахунку стажу та розміру пенсії, представник позивача звернулася до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати незаконне рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії № 2660/Г-0900-22 від 23.05.2023 з 11.07.2022, зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стражу періоду роботи відповідно до трудової книжки з 01.01.1992 по 01.09.1997, розрахунок стажу з 30.06.1975 по 31.12.1990 здійснити з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком, провести перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906 та № 84 від 05.05.2008, а також з урахуванням надбавки, як реабілітованій особі відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та здійснити перерахунок пенсії позивача з 11.07.2022.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом.
Строки звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 122 КАС України, згідно якої:
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб'єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом визначений у шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В спірному випадку, рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 про відмову в призначенні пенсії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято на виконання Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі № 300/4054/22 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, який зобов'язано повторно розглянуло заяву позивача від 11.07.2022.
Таким чином, лише після отримання рішення відповідача за № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 ОСОБА_1 дізналася про відмову в призначенні пенсії з 11.07.2022.
Таким чином, до отримання рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 відповідача, ОСОБА_1 не було відомо про порушення її прав внаслідок відмови в призначенні пенсії за віком з 11.07.2022.
Щодо неврахування заробітку для обчислення пенсії, відомостей довідок про заробіток від 19.05.2008 № 19-15арх/906 від 05.05.2008 № 84, довідки про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992 та періоду роботи з 01.01.1992 по 01.09.1997 до страхового стажу, ОСОБА_1 дізналася з листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 13.07.2023 № 6287-6046/Г-02/8-0900/23 (а.с. 39).
Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався після отримання позивачем рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 та листа № 0900-0202-8/6891 від 16.02.2023.
Представник позивача звернулася до суду з цим позовом 01.08.2023, тобто в межах визначеного частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)” від 14.09.2006, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Водночас, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Так, пунктом 4.3 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.7 розділу ІІ Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Таким чином, нормами як Закону № 1058-IV, так і Порядку № 22-1, передбачена обов'язковість прийняття територіальний орган Пенсійного фонду рішення за результатом розгляду заяви особи про перерахунок пенсії, яке видається або направляється особі.
Саме такий алгоритм дій пенсійного органу щодо розгляду заяв про призначення пенсії.
В спірному випадку, 11.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити їй пенсію та здійснити її нарахування відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі доданих до заяви: трудової книжки та довідок про роботу та заробітну плату. До вказаної заяви від 11.07.2022 позивач долучила копії: паспорта громадянина України (а.с. 66); довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків (а.с. 67); довідки МСЕК № 165733 (а.с. 68); трудової книжки від 30.08.1960 (а.с. 69-73); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 19-07-01/148 від 15.02.2008 про період роботи з 25.08.1982 по 01.09.1997 (а.с. 74); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 19-15арх/906 від 19.05.2008 про заробіток (а.с. 75); довідки АК «Алроса» Якутское научно-исследовательское геологоразведочное предприятие ЦНИГРИ за № 25-05/238 від 21.03.2008 про період роботи з 30.06.1975 по 30.06.1982 в районах Крайньої Півночі (а.с. 76); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 07/106 від 17.02.2005 про реорганізацію Мирнинской геологоразведочной експедиции (а.с. 77); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 07/391 від 24.05.2005 про період роботи з 25.08.1982 по 01.09.1997 в районах Крайньої Півночі (а.с. 78); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 19-07-01/148 від 15.02.2008 про період роботи з 25.08.1982 по 01.09.1997 в районах Крайньої Півночі (а.с. 79); довідки АК «Алроса» Якутское научно-исследовательское геологоразведочное предприятие ЦНИГРИ за № 25-05/239 від 21.03.2008 про реорганізацію ЯНИГП ЦНИГРИ АК «АЛРОСА» (а.с. 80); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 84 від 05.05.2008 про заробіток, який враховується при розрахунку пенсії за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 (а.с. 81); довідки АК «Алроса» Якутское научно-исследовательское геологоразведочное предприятие ЦНИГРИ за № 58 від 04.06.2007 про заробіток, який враховується при розрахунку пенсії за період з 01.01.1978 по 31.12.1981 (а.с. 82); квитанцій про поштові виплати пенсії в Російській Федерації (а.с. 83-85); листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 2299-2207/Г-02/8-0900/22 від 22.06.2022 (а.с. 86-87).
Листом від 02.08.2022 №2886-2660/Г-02/8-0900/22 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, оскільки в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відсутня паперова пенсійна справа позивача. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням в країні воєнного стану відсутня можливості витребувати сформовану належним чином пенсійну справу ОСОБА_1 , в тому числі з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду росії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі № 300/4054/22 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 11.07.2022 про призначення пенсії; зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2022 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків викладених судом у даному рішенні (а.с. 27-31).
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі № 300/4054/22 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянуло заяву позивача від 11.07.2022 та прийняло рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 про відмову в призначенні пенсії. Вказане рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 про відмову в призначенні пенсії мотивовано тим, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, та висновків суду: подана заява від 11.07.2022 не відповідає Додатку 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; не взято до уваги та розрахунку стажу надані копії документів, оскільки відповідно до п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вони подаються в оригіналах; для врахування заробітку, згідно із копіями довідок від 04.06.2007 № 58 та від 05.05.2008 № 84, необхідне підтвердження про відповідність їх первинним документам та надання їх оригіналів; надсилання запиту до російської федерації про отримання пенсійної справи позивача та документів про припинення виплати пенсії за попереднім місцем станом на сьогодні є неможливим, оскільки Російська Федерація припинила з 01.01.2023 участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с. 37-38).
Щодо доводів відповідача про те, що заява ОСОБА_1 від 11.07.2022 про призначення пенсії не відповідає формі, встановленій Додатком 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд вказує на таке.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Подання громадянином заяви довільної форми не виключає ймовірності вирішення територіальним органом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України “Про звернення громадян” у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено частиною п'ятою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, згідно з правовим висновком Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №748/696/17, якщо зміст звернення очевидно дає змогу оцінити намір заявника та у разі долучення до звернення усіх необхідних документів, то вимога адміністративного органу про форму заяви є надмірним формалізмом.
Такий висновок Верховного Суду також зазначений в постанові від 16.12.2021 у справі № 500/1879/20: “…Відмовивши ОСОБА_2 в розгляді її заяви по суті з прийняттям відповідного рішення, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки, як пенсіонерки (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій)…”.
Суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли подання заявником звернення довільної форми (але з чітко окресленим питанням та з достатнім обсягом необхідних документів) не звільняє пенсійний орган від виконання обов'язку прийняти рішення по суті питання про призначення пенсії (перерахунок пенсії, перегляд розміру вперше призначеної пенсії).
В спірному випадку, з огляду на зміст заяви ОСОБА_1 від 11.07.2022, позивач чітко визначила питання, які підлягали вирішенню пенсійним органом: призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV, а тому рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії лише з тієї підстави, що заява від 11.07.2022 про призначення пенсії не відповідає формі, встановленій Додатком 1 Порядку № 22-1, є безпідставним та підлягає скасуванню.
Щодо доводів відповідача про те, що пенсійним органом не взято до уваги та розрахунку стажу надані позивачем копії документів, оскільки відповідно до п. 2.23 Порядку № 22-1, вони подаються в оригіналах, то суд звертає увагу на таке.
Згідно з пунктом 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким чином, у випадку у разі подання пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії неналежно оформлених документів або за відсутності необхідних документів, працівник пенсійного органу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зобов'язаний повідомити особу про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.
З огляду на зміст заяви від 11.07.2022 про призначення пенсії, ОСОБА_1 надала пенсійному органу всі документи у вигляді копій, а не оригіналів. Так, серед таких документів були копії паспорта громадянина України, трудової книжки та довідок про заробітну плату.
Водночас, подання позивачем копій документів про стаж, вік та заробітну плату, а не оригіналів таких документів, мало було підставою для повідомлення пенсійним органом ОСОБА_1 про необхідність надання позивачем оригіналів таких документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.
Натомість ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, всупереч вищевказаним вимогам, прийняло рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Суд звертає увагу на те, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області під час призначення з 23.05.2023 пенсії позивачу, взяло до уваги та без будь-яких зауважень документи про стаж (трудову книжку від 30.08.1960), про вік (паспорт громадянина України серї НОМЕР_1 ), тобто одні й ті ж самі документи, копії яких ОСОБА_1 надала пенсійному органу разом із заявою від 11.07.2022 про призначення пенсії.
Що стосується доводів відповідача про те, що надсилання запиту до Російської Федерації про отримання пенсійної справи позивача та документів про припинення виплати пенсії за попереднім місцем станом на сьогодні є неможливим, оскільки Російська Федерація припинила з 01.01.2023 участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, то таким доводам Івано-Франківський окружний адміністративний суд в рішенні від 21.12.2022 за результатом розгляду справи № 300/4054/22 надав правову оцінку.
Так, в рішенні від 21.12.2022 у справі № 300/4054/22 Івано-Франківський окружний адміністративний суд зазначив:
«… Відповідач не здійснив жодних передбачених законодавством дій стосовно перевірки інформації зокрема, надсилання запитів, щодо отримання відповідачем відомостей про припинення чи не припинення виплати пенсії в російській федерації.
Посилання відповідача на те, що у зв'язку з військовою агресією росії та введенням в країні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 розпочато процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права, суд не приймає до уваги, оскільки не надано доказів щодо вчинення дій стосовно направлення запитів та отримання при цьому відповідних відмов стосовно таких відправлень до російської федерації.
Відсутність оригіналу пенсійної справи та інших доказів щодо виплати пенсії позивача, що зумовлена бездіяльністю відповідача, щодо отримання таких доказів не може позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення.
Відсутність пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю її пенсійної справи, оскільки протилежне позбавляє її права на її відновлення, яке вона має згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що відсутність оригіналу пенсійної справи, в даному випадку та за наведених обставин, не впливає на право позивача щодо поновлення раніше призначеної пенсії, виплата якої була припинена, тому коментована обставина не може бути підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії…».
В спірному випадку, приймаючи рішення № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не надано жодних доказів про вчинення дій стосовно направлення запитів щодо отримання інформації про припинення чи не припинення виплати пенсії ОСОБА_1 в Російській Федерації та отримання пенсійної справи позивача.
Вищевказані обставини також додатково свідчать про протиправність рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 2660/Г/0900-22 від 23.05.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, наслідком чого є скасування такого рішення пенсійного органу.
Отже, пенсійний орган мав би вчинити дії щодо призначення пенсії позивачу з дати первинного звернення. Таким чином слід зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити та провести перерахунок пенсії позивача з 11.07.2022.
Щодо правильності розрахунку відповідачем страхового стажу позивача, то суд звертає увагу на таке.
З 23.05.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, однак згідно розрахунку стажу від 30.05.2023 страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяців 9 днів. Так, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи по 31.12.1991 (а.с. 43).
Щодо періоду роботи позивача з 01.01.1992 по 01.09.1997, то суд звертає увагу на таке.
Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 від 30.08.1960, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 25.08.1982 прийнята на посаду геофізика в Иреляхскую геолорозведочную партию Обьединение «Якуталмаз»; з 01.04.1985 переведена геофізиком в партию ГИС; з 01.08.1987 переведена геофізиком І категорії в партию ГИС; з 01.07.1994 призначена на посаду геофізика першої категорії в геофизичную партию; з 01.09.1997 звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 15-18).
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), встановлено, що у графі 3 розділу “Відомості про роботу” як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки “Відомості про роботу” пишеться: “прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво” із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у “Класифікаторі професій”.
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 від 30.08.1960 заповнена відповідно до вимог Інструкції № 58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями Закону № 1058-ІV.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, прийнятого 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закону № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту а) частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві Російської Федерації.
Так, відповідно до абзацу третього статті 3 Федерального закону “Про трудові пенсії в Російській Федерації” від 17.12.2001 № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в російській федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами російської федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором російської федерації.
Відповідно до статті 22 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 “Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації” передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російської Федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Федеральним законом “Про внесення змін в окремі законодавчі акти російської федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди” від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 федерального закону “Про обов'язкове пенсійне страхування в російській федерації” №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. Статтею 9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.
Пунктом 1 статті 11 федерального закону Російської Федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013 передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.
Таким чином, обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет пенсійного фонду Російської Федерації виник з 01.01.2012.
Отже, як законодавством України так і законодавством Російської Федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. При чому, суд звертає увагу на те, що такий обов'язок щодо сплати страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії за іноземних громадян, зокрема й громадян України, саме до пенсійного фонду Російської Федерації виник у страхувальників лише з 01.01.2012.
Період роботи позивача з 01.01.1992 по 01.09.1997 на території Російської Федерації ГУ ПФУ в Івано-Франківській області незарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 з тих підстав, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом № 1058-ІV, при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.
Отже, єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території російської федерації слугувала обставина припинення участі Російської Федерація та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України” припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України” припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення” постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Також судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Предметом цього спору є правова оцінка рішенню територіального пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні періоду роботи позивача в російській федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності такого міжнародного договору.
Суд вважає, з огляду на викладені вище мотиви, що відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи на території Російської Федерації з вказаних підстав є протиправною, оскільки ОСОБА_1 працювала в Російській Федерації в період з 01.01.1992 по 01.09.1997, тобто під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому позивач мала легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.
Окрім цього, разом із первинною заявою від 11.07.2022 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 надала органу Пенсійного фонду України, окрім трудової книжки, також додатково такі документи про періоди його роботи на території Російської Федерації:
- довідку АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 19-07-01/148 від 15.02.2008 про період роботи з 25.08.1982 по 01.09.1997 (а.с. 74);
- довідку АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 19-15арх/906 від 19.05.2008 про заробіток (а.с. 75);
- довідку АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 07/391 від 24.05.2005 про період роботи з 25.08.1982 по 01.09.1997 в районах Крайньої Півночі (а.с. 78);
- довідку АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 19-07-01/148 від 15.02.2008 про період роботи з 25.08.1982 по 01.09.1997 в районах Крайньої Півночі (а.с. 79).
Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 по 01.09.1997 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача з 11.07.2022, тобто з дати подання первинної заяви про призначення пенсії за віком.
Щодо відмови пенсійного органу врахувати під час визначення розміру пенсії позивача довідок про заробітну плату від 19.05.2008 № 19-15арх/906 та довідки № 84 від 05.05.2008, то суд вказує на таке.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії регламентований статтею 40 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за віком). Так, згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058 встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Як встановлено судом, позивач разом із заявою про призначення пенсії від 11.07.2022 надала органу пенсійного фонду копію: довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 19-15арх/906 від 19.05.2008 про заробіток (а.с. 75); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 84 від 05.05.2008 про заробіток, який враховується при розрахунку пенсії за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 (а.с. 81).
Вказані довідки № 19-15арх/906 від 19.05.2008 та № 84 від 05.05.2008 про заробітну плату для обчислення пенсії, містить відомості про суми заробітної плати за періоди роботи позивача з 01.01.1987 по 31.12.1991. Такі довідки видані на підставі розрахункових відомостей.
Також довідка № 84 від 05.05.2008 містить відомості про те, що з усіх сум нарахованої заробітної плати проведено відрахування в пенсійний фонд Російської Федерації у встановлених тарифах.
Зважаючи на зміст відомостей зазначених в довідках № 19-15арх/906 від 19.05.2008 та № 84 від 05.05.2008 про заробіток для обчислення пенсії, виданих АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция, та беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд дійшов висновку, що такі довідки відповідають вимогам законодавства, так як видані на підставі особових рахунків, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видано такі довідки, містять печатку АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция, підписи керівника, головного бухгалтера та виконавця.
За вказаних обставин, судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумніви у достовірності даних, зазначених в довідках АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция № 19-15арх/906 від 19.05.2008 та № 84 від 05.05.2008.
Також суд вважає за необхідне врахувати той факт, що отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами за спірні періоди роботи є неможливим, оскільки з 24.02.2022, у відповідь на акт збройної агресії Російської Федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Російською Федерацією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Водночас, на переконання суду, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей щодо періодів роботи позивача на підставі первинних документів на підприємстві, яке знаходиться на території Російської Федерації, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на належний розмір пенсійного забезпечення.
Щодо доводів відповідача про те, що підставою для неврахування заробітної плати (доходу) за період роботи ОСОБА_1 на території Російської Федерації слугувала обставина припинення участі Російської Федерація та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, то суд вище надав оцінку таким доводам відповідача та вважає їх безпідставними.
Так, в періоди роботи позивача на території Російської Федерації Україна не вводила заборон на працевлаштування (в спірному випадку за сферою роботи позивача) її громадян на території російської федерації, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території російської федерації.
Предметом цього спору є правова оцінка бездіяльності територіального органу пенсійного фонду України щодо незарахування заробітку, отриманого за періоди роботи позивача в Російській Радянській Федеративній Соціалістичній Республіці до 01.01.1992 та в Російській Федерації до 01.09.1997 до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності вказаних міжнародних договорів.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позивачу безпідставно не враховано з 11.07.2022 (дати первинної заяви про призначення пенсії) довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция про заробітну плату для обчислення пенсії за № 19-15арх/906 від 19.05.2008 та № 84 від 05.05.2008.
Щодо вимоги позивача про зарахування стажу з 30.06.1975 по 31.12.1990 з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи, то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР” від 10 лютого 1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”.
За змістом вказаної норми пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
У пункті 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС № 530/П-28 від 16 грудня 1967 року, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі”, місто Мирний, Республіка Саха (Якутія) відноситься до районів Крайньої Півночі.
Підпунктом “д” пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
При цьому, пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Таким чином, основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка.
Водночас, з огляду на вищевказані положення, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року в справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року по справі № 352/1612/15а, від 10 вересня 2019 року по справі № 348/2208/16-а, від 14 листопада 2019 року по справі № 265/6105/16-а.
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 від 30.08.1960, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 30.06.1975 зарахована в штат Алмазної лабораторія ЦНИГРИ на посаду інженера; з 02.07.1976 переведена на посаду старшого інженера; з 30.06.1982 звільнення у зв'язку із закінченням трудового договору; з 25.08.1982 прийнята на посаду геофізика в Иреляхскую геолорозведочную партию Обьединение «Якуталмаз»; з 01.04.1985 переведена геофізиком в партию ГИС; з 01.08.1987 переведена геофізиком І категорії в партию ГИС; з 01.07.1994 призначена на посаду геофізика першої категорії в геофизичную партию; з 01.09.1997 звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 15-18).
В трудової книжці ОСОБА_1 від 30.08.1960 міститься відтиск штампів «Обьединение «Якуталмаз», г.Мирньій, Якутской АССР» та «Район Крайнего Севера» (а.с. 17).
Окрім трудової книжки від 30.08.1960 до заяви від 11.07.2022 про призначення пенсії позивач долучила копії довідок, які містять інформацію про роботу ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі, а саме: довідки АК «Алроса» Якутское научно-исследовательское геологоразведочное предприятие ЦНИГРИ за № 25-05/238 від 21.03.2008 про період роботи з 30.06.1975 по 30.06.1982, яка проводилась в районах Крайньої Півночі (а.с. 76); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 07/391 від 24.05.2005 про період роботи з 25.08.1982 по 01.09.1997, яка проводилась в районах Крайньої Півночі (а.с. 78); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 19-07-01/148 від 15.02.2008 про період роботи з 25.08.1982 по 01.09.1997, яка проводилась в районах Крайньої Півночі (а.с. 79); довідки АК «Алроса» Ботуобинская геологоразведочная експедиция за № 84 від 05.05.2008 про заробіток, який враховується при розрахунку пенсії за період з 01.01.1987 по 31.12.1991, яка містить інформацію про те, що сумми заробітку вказані із північним районним коефіцієнтом 1,7 (а.с. 81); довідки АК «Алроса» Якутское научно-исследовательское геологоразведочное предприятие ЦНИГРИ за № 58 від 04.06.2007 про заробіток, який враховується при розрахунку пенсії за період з 01.01.1978 по 31.12.1981, яка містить інформацію про те, що сумми заробітку вказані із районним коефіцієнтом 1,7 та північними надбавками 1,8 (а.с. 82).
Вищевказані документи підтверджують факт роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі, однак відповідач не надав оцінки таким документам, з огляду на зміст рішення про відмову в призначенні пенсії № 2660/Г-0900-22 від 23.05.2023, та листа від 13.07.2023 № 6287-6046/Г-02/8-0900/23 за заявою позивача від 11.07.2022.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно записів трудової книжці ОСОБА_1 від 30.08.1960 та вищевказаних довідок, позивач не працювала весь період з 30.06.1975 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі. Так, ОСОБА_1 працювала з 30.06.1975 по 30.06.1982 в Алмазній лабораторія ЦНИГРИ, а з 25.08.1982 по 31.12.1990 працювала в Обьединение «Якуталмаз».
Таким чином, частину з вищевказаного періоду з 30.06.1975 по 31.12.1990, який ОСОБА_1 просить суд зарахувати з розрахунку один рік за один рік і шість місяців, а саме: з 01.07.1982 по 24.08.1982 позивач не працювала, оскільки відсутні будь-які записи в трудовій книжці за цей період.
За вказаних обставин, суд не може перебирати компетенцію пенсійного органу щодо обрахунку стажу особи та встановлювати достатність такого стажу для призначення (відновлення виплати) пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в частині позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити зарахування стажу з 30.06.1975 по 31.12.1990 з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком, враховуючи необхідність повторного дослідження питання щодо періоду трудової діяльності позивача в районах Крайньої Півночі. В спірному випадку суд вважає, що потрібно зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути питання щодо зарахування з 11.07.2022 до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 30.06.1975 по 30.06.1982 та з 25.08.1982 по 31.12.1990 з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
Що стосується надбавки, як реабілітованій особі відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, то суд вказує на таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.
Статтею 1 Закону № 962-XII (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Статтями 3, 4 Закону № 962-XII, у редакції до 05.05.2018, постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону №962-XII, у вищевказаній редакції, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №2325-VIII від 13.03.2018 внесено ряд суттєвих змін до Закону №962-ХІІ, а також викладено в новій редакції, зокрема, назву закону " Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ.
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, передбачені Законом №962-ХІІ.
Так, частина перша статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" із змінами, внесеними Законом №2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.
Згідно з статтею 6 Закону №962-XII реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.
Відповідно до пункту "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 2.13 Порядку № 22-1 визначено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
До позовної заяви позивач долучила копію довідки Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 03.07.1992 за №3/3-23129 про реабілітацію, згідно якої ОСОБА_3 , 1902 року народження, та ОСОБА_4 , 1927 року народженя, 20.11.1949 були виселені із міста Станіславів Станіславської області на спецпоселення в Читинську область з конфіскацією майна. Разом з ОСОБА_3 була виселена її неповнолітня дочка - ОСОБА_1 , 1944 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла в місцях спецпоселення. Звільнені зі спецпоселення: ОСОБА_3 - 30.12.1957; ОСОБА_1 знята з обліку спецпоселення 10.08.1957. На підставі статті 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" позивач реабілітований з поновленням в усіх громадянських правах та поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с. 44).
Відповідач в листі від 13.07.2023 № 6287-6046/Г-02/8-0900/23 зазначив, що довідка про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992 відсутня в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 39).
Також у відзиві від 15.08.2023 № 0900-0903-7/38907 на позовну заяву відповідач зазначив, що довідка про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992 не була долучена ні до заяви від 11.07.2022, ні до заяви від 23.05.2023.
Суд звертає увагу на те, що такі доводи відповідача про відсутність в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 довідки про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992, в зв'язку з її неподанням позивачем, та відповідно, відсутності підстав для перерахунку пенсії, є помилковими.
Так, в переліку додатків до заяви позивача від 11.07.2022 про призначення пенсії відсутня довідка про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992 (а.с. 64-65).
Натомість, копія такої довідки про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992 долучена до заяви ОСОБА_1 від 08.06.2023 (а.с. 25-26).
Таким чином, вперше довідка про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992 надана ГУ ПФУ в Івано-Франківській області разом із заявою ОСОБА_1 від 08.06.2023, однак відповідач не надав оцінку такій довідці про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на вже викладені вище висновки суду щодо оцінки правомірності дій пенсійного органу при поданні позивачем копій довідок про страховий стаж та заробіток, які зводяться до того, що відповідач повинен оцінити таку довідку та, в разі сумнівів в її достовірності чи повноти таких документів, запропонувати заявнику надати в трьохмісячний строк оригінал такої довідки чи інші додаткові документи, що матимуть значення для встановлення такої обставини, що може вплинути на право особи на призначення їй пенсії, чи розмір такої пенсії. Також суд надав вище оцінку обов'язку пенсійного органу розглянути подану особою заяву щодо призначення пенсії чи її перерахунку, якщо за змістом такої заяви чітко видно суть волевиявлення особи і така заява за змістом назагал відподає вимогам до такої заяви, встановленої Порядком № 22-1.
Натомість відповідач не дав оцінки по суті вимог заяви позивача від 08.06.2023, та доданим до неї документам, обмежившись лише її розглядом в межах Закону України «Про звернення громадян».
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Суд вважає, що з огляду на надану позивачем довідку про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992, пенсійному органу потрібно надати оцінку такому документу щодо наявності підстав для проведення перерахунку пенсії позивача згідно із заявою ОСОБА_1 від 08.06.2023 про перерахунок пенсії, а тому на виконання цього рішення суду орган пенсійного фонду повинен розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2023 по суті її вимог, та прийняти відповідне рішення із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Підсумовуючи вищевикладене, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторони не понесли судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 2660/Г-0900-22 від 23.05.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) призначити та здійснити з 11.07.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 01.09.1997, та із врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії згідно довідок від 19.05.2008 № 19-15арх/906 та від 05.05.2008 № 84.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 11.07.2022 в частині питання про зарахування до страхового стажу періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 30.06.1975 по 31.12.1990 з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 23.05.2023 про перерахунок пенсії відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на підставі довідки про реабілітацію № 3/3023129 від 03.07.1992, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.