14 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/24160/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач наголошує, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час воєнного стану звільняються з військової служби через певні сімейні обставини або інші поважні причини (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу). Зазначає, що однією з сімейних обставин цієї норми названо - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, тому вважає дії відповідача щодо відмови у його звільненні з військової служби неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
Через відділ документального забезпечення суду 18.10.2023 надійшов відзив на позов від Військової частини НОМЕР_2 .09, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що довідка ЛКК, надана позивачем, не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років. Вказує, що оскільки мати позивача є повнолітньою особою, відповідним документом, що підтверджує наявність інвалідності та необхідність постійного стороннього догляду є медичний висновок медико-соціальної експертної комісії, який позивач не додав до свого звернення. Також зазначає, що позивачем не було надано інформації щодо стану здоров'я його батька, цивільного стану батька тощо, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій відповідача.
На офіційну електронну адресу суду 12.10.2023 від позивача надійшли пояснення, в яких останній наголошує, що надав вичерпний перелік документів для підтвердження наявних у нього підстав для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-62В від 05.10.2023 та №01-93В від 29.12.2023 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 16.10.2023 по 27.10.2023 та у період з 01.01.2024 по 05.01.2024 включно.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.03.2022 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією наказу №71 від 19.03.2022.
Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 05.06.2023 про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
До вказаного рапорту було додано наступні документи: копію довідки ЛКК КНП №26/69 від 20.03.2023; копію довідки про склад сім'ї та місце проживання №110 від 20.03.2023; копію акта обстеження морально побутових та матеріальних умов № 111 від 20.03.2023; копію акта обстеження морально побутових та матеріальних умов № 112 від 20.03.2023; копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію паспорту ОСОБА_2 ; копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; Копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 .
Листом командира військової частини НОМЕР_1 позивача повідомлено, що в наданих позивачем документах відсутні висновок медико-соціальної експертної комісії про потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді, а також не надано інформації щодо стану та здоров'я його батька, цивільного стану батька тощо. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Як зазначалось, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався й наразі триває.
Частинами першою, другою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону, у частині четвертій якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Абзацом 6 "Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 (далі - Перелік № 413) передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
У контексті викладеного слід відмітити, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а висновком лікарсько-консультативної комісії може бути підтверджено необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною.
Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із необхідністю постійного стороннього догляду за матір'ю, тобто особою, яка досягла повноліття.
На підтвердження необхідного догляду за матір'ю позивач надав, зокрема, копію висновку ЛКК КНП "Коростенської ЦРЛ Коростенської районної ради" від 20.03.2023 №26/69, згідно якого ОСОБА_2 має потребу в постійному сторонньому догляді і не здатна до самообслуговування.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає "Положення про медико-соціальну експертизу", затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 (далі - Положення).
Підпунктом 1 пункту 11 Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
При цьому, відповідно до абзацу третього пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 189 від 09.04.2008, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за № 731/36353 (далі - Порядок № 189), лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Разом з тим, підпунктами 2-3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 189 передбачено, що до основних завдань ЛКК належить здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності та надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження.
Відтак, МСЕК наділені більш ширшими повноваження та мають право формувати висновок для осіб віком понад 18 років за результатами розгляду документів, а ЛКК лише висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Так, аналізуючи наведені нормативні акти в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що надана позивачем копія висновку лікарсько-консультативної комісії від 20.03.2023 №26/69 не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір'ю позивача та слугувати підставою для звільнення позивача з військової служби, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноважений інший орган (установа).
З огляду на викладене, вказані обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби з підстав, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що положення Переліку № 413 деталізують приписи Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" зазначені у підпункті «г» пункту 2 частини 4 статті 26, суперечність правових норм одна одній відсутня. При цьому, вказаний Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини, у той час приписи Переліку № 413 розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за матір'ю, оскільки відповідно до копії паспорту ОСОБА_2 вона є одруженою з ОСОБА_4 . Жодних доказів про неможливість здіснення ОСОБА_4 дій спрямованих за доглядом за дружиною позивачем до матеріалів справи не надано.
Доводи позивача із посиланням на довідку від 20.03.2023 № 110, як на доказ потреби у постійному сторонньому догляді за матір'ю є необґрунтованими, оскільки дана довідка встановлює тільки фактичне місце проживання позивача разом з матір'ю за однією адресою.
Також судом не встановлено, а позивачем не доведено, що він здійснював догляд за матір'ю до призову на військову службу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 14 лютого 2024 року.
Суддя Л.А.Шуляк