15 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/33750/23
категорія 106010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського об'єднаного міського центру територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо розгляду його заяви від 13.10.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати Житомирський об'єднаний міський центр територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглянути його заяву від 13.10.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог вказує, що має статус військовозобов'язаного, проте не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має право на надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є єдиною працездатною особою, яка відповідно до закону зобов'язана утримувати батьків з інвалідністю. Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів у відповідь направив листа, утримавшись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, що свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Вказує, що під час розгляду заяви позивача про відстрочку, у відповідача виникли питання які необхідно було уточнити у позивача. В результаті чого відповідачем, було позивачу направлено лист з повідомленням про необхідність прибути, до Житомирського ОМТЦК та СП 30.10.2023 в кабінет №3 з оригіналами документів, які підтверджують право на відстрочку, для вирішення питання по суті. В свою чергу позивач у визначений строк не з'явився. Так, після детального опрацювання документів, враховуючи наявну інформацію, відповідачем було прийнято рішення звільнити позивача від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до моменту наявності на це підстав, передбачених ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Про прийняте рішення позивача, було повідомлено відповідачем листом, у спосіб та строки визначені Законом України "Про звернення громадян" за вих. №8196/1 від 01.11.2023. Тобто відповідачем, було розглянуто заяву позивача у визначені строки і прийнято рішення відповідно до діючого законодавства, про що було останнього повідомлено.
29.01.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, де він зазначає, що з метою перевірки інформації вказаної у відзиві він направив адвокатський запит від 06.01.2024 (вручено 13.01.2024), у якому просив підтвердити факт прийняття відповідачем рішення про надання відстрочки, а також надати копію документу, який це підтверджує. У відповіді на запит відповідач підтвердив надання відстрочки позивачу, а також надав копію листа, яким позивач мав бути повідомленим про вказане рішення.
Проте, 15.01.2024 відповідач направив по місцю роботи позивача розпорядження, яким зобов'язав ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" здійснити оповіщення позивача для прибуття з метою проходження військово-лікарської комісії. Крім того, було направлено повістку про прибуття до Житомирського об'єднананого міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 05.02.2024. Звертає увагу, що військово-лікарська комісія позивачем пройдена 09.12.2022, а її висновок дійсний протягом 5 років. Вказані дії відповідача, суперечать позиції, зазначеній у відзиві.
На думку позивача, відповідач таким чином здійснює неправомірний тиск на позивача, тому обраний ним судовий спосіб захисту порушеного права залишається єдиним, доступним позивачу за вказаних обставин, тому просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
У період із 01.01.2024 по 05.01.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 має статус військовозобов'язаного, що підтверджується військовим квитком Серії: НОМЕР_1 .
13.10.2023 ОСОБА_1 було направлено заяву про надання відстрочки на адресу відповідача, до якої було додано наступні документи:
- копія в/квитка заявника ( ОСОБА_1 );
- копія свідоцтва про народження заявника ( ОСОБА_1 );
- копія паспорту батька заявника ( ОСОБА_2 );
- копія посвідчення ЧАЄС батька заявника ( ОСОБА_2 );
- копія Довідки МСЕК та експертного висновку батька заявника ( ОСОБА_2 );
- копія паспорту матері заявника ( ОСОБА_3 );
- копія пенсійного посвідчення матері заявника ( ОСОБА_3 );
- копія свідоцтва про народження сестри заявника ( ОСОБА_4 );
- копія паспорту сестри заявника ( ОСОБА_4 );
- копія свідоцтва про одруження сестри заявника ( ОСОБА_4 );
- копія рішення №286/3227/19 від 16 грудня 2019 року.
- копія довідки МСЕК сестри заявника ( ОСОБА_4 ).
У відповіді на заяву відповідач листом від 17.10.2023 №7756, повідомив позивача, що відповідно до п.п 8 п.1 Додатку №2 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних" затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, військовозобов'язані повинні особисто надавати органам в яких вони перебувають на військовому обліку документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Також вказав, що відповідно вищевикладеного позивачу необхідно прибути до Житомирського ОМТЦК та СП 30 жовтня 2023 року, кабінет №3, з документами що підтверджують право на відстрочку.
Позивач вважаючи порушеними свої права, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
При цьому, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
В силу приписів статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 3543-XII мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.
Згідно із ч.2 ст.4 Закону № 3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до частин 5 та 6 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Разом з тим, суд зазначає, що Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154 затверджено "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" (далі - Положення №154) відповідно до п.1. якого, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до положень п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до абзац.8 п.11 Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, Житомирський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за наявності підстав.
Згідно змісту позову, звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що відповідачем не було належно розглянуто заяву позивача від 13.10.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та, як наслідок, не надано таку.
Водночас у ході розгляду справи на підставі наданих відповідачем письмових доказів судом встановлено, що 01.11.2023 на заяву позивача від 13.10.2023 надано відповідь, в якій повідомлено, що відповідно наданих документів з заявою від 13.10.2023, станом на 01.11.2023 позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації дійсна до моменту наявності на це підстав, передбачених ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, вищевказане підтверджується також листом від 15.01.2024 №618, в якому відповідач у відповідь на адвокатський запит підтвердив надання відстрочки позивачу, а також надав копію листа, яким позивач мав бути повідомленим про вказане рішення.
Тобто, відповідач розглянув звернення позивача щодо відстрочки від призову на підставі ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та надав позивачеві відстрочку від призову під час мобілізації до моменту наявності на це підстав, передбачених ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
При прийнятті рішення суд враховує, що згідно загальних засад права, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Відтак, твердження позивача про допущення відповідачем у спірних відносинах саме протиправної бездіяльності є помилковими, такі спростовуються наявними у справі матеріалами.
Крім того, суд відхиляє посилання представника позивача, викладені у відповіді на відзив, стосовно того, що відповідач здійснює неправомірний тиск на позивача, шляхом направлення по місцю роботи позивача розпорядження та повістки про прибуття до Житомирського об'єднананого міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки, дискреційними повноваженнями відповідача під час продовження проведення загальної мобілізації є перевірка та оновлення даних призовника, які можуть змінитися за певних обставин.
Таким чином, позивач у ході судового розгляду даної справи не надав належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення відповідачем порядку мобілізації військовозобов'язаного чи безпідставної відмови у наданні йому відстрочки від призову у порядку, визначеному статтею 23 Закону №3543-XII.
Згідно приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Розглядаючи дану справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні за відсутності допущення відповідачем оскаржуваної бездіяльності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Житомирського об'єднананого міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (вул.Монтана,18, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10029, ЄДРПОУ: 07699718), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва