Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 лютого 2024 року Справа№200/5368/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника адвоката Ракова Артема Валентиновича з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову № 14015/40267/21116/32 від 06.10.2022 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ;
зобов'язати поновити нарахування та виплату страхових виплат з 01 жовтня 2022 року;
зобов'язати виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 жовтня 2022 року по день поновлення такої виплати на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є одержувачем страхових виплат безстроково. Щомісячні страхові виплати припинені з 01.10.2022 з невідомих позивачу причин та не сплачуються до теперішнього часу. Позивач вважає, що невиплата відповідачем соціальних страхових сум є безпідставною, порушує його конституційне справо, у зв'язку з чим звернувся до суду із позовом.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року позовна заява залишена без руху.
Ухвалою від 16 жовтня 2023 року поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому не заперечив право позивача на отримання соціальних виплат. Повідомив, що позивач перебував на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області, як внутрішньо переміщена особа - у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Відповідач зазначив, що страхові виплати припинено у зв'язку з відсутністю інформації про місце фактичного мешкання потерпілого ОСОБА_1 . Оскільки позивач не звернувся із заявою про поновлення страхових виплат, враховуючи обставини збройної агресії, відповідач не має змоги дізнатися живий позивач чи ні. Отже відповідач вважає, що діяв виключно в межах, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством України, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України та зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою МСЕК № 126833 позивач є особою з інвалідністю 3 групи безстроково з 01.08.2004.
Відповідно до довідки від 23.05.2018 № 0000543350 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 .
Відповідно до постанови від 06.10.2022 № 14015/40267/2116/32 Бахмутським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 припинено (затримано) з 01 жовтня 2022 року відповідно до частини 3 статті 44, статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На звернення представника позивача щодо підстав припинення та поновлення страхових виплат відповідач надав відповідь від 31.08.2023 в якій повідомив, що ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати припинені на підставі ч.1 п.6 ст.46 та ч.2 ст.16 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV(в редакції, чинній на 02.04.2022) Бахмутським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.10.2022 (постанова №14015/40267/21116/32 від 06.10.2022) відповідно п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 19.07.2018 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. Загальна сума нарахованих та виплачених страхових виплат за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 складає 107615,04 грн. З 01.10.2022 розрахунок виплат не здійснювався.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення страхових виплат, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає, що відповідно до статей 1, 3 Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV).
Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року встановлено, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон № 1706-VII), та визначає, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з нормами статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Водночас частиною першою статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» та постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції» не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не можуть застосовуватись.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
У відповідності до вимог статті 46 Закону України № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Положення частини першої статті 27 Закону України від 14 січня 1997 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Згідно з частинами 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
На підставі наведених норм суд дійшов таких висновків.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод, що забезпечуються Конституцією України та не можуть бути скасовані.
Право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання) або з відсутністю довідки про внутрішньо переміщену особу, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами України.
Суд також звертає увагу, що сторона позивача просить виплатити заборгованість зі страхових виплат на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України». Наведеним рахунком позивач користується на умовах, визначених відповідними правилами банківського обслуговування, через що у відповідача відсутні підстави ставити під сумнів отримання відповідних страхових витрат саме позивачем.
Суд наголошує, що статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
В даному випадку поняття “закон” розуміється як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим органом влади), або безпосередньо народом. Тому конституційне поняття “закон”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У вищезазначеному рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді страхових виплат суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Отже, з 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення та невиплата позивачеві раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, отже спірна постанова про припинення виплат є протиправною, через що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статі 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 858,88 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 14015/40267/21116/32 від 06.10.2022 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страхових виплат з 01 жовтня 2022 року та виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 жовтня 2022 року по день поновлення такої виплати, на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов