Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
15 лютого 2024 року Справа №200/829/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єв І.Г., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.01.2023 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- зобов'язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.01.2023 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- визнати протиправними дії Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно утримання з доходів ОСОБА_1 військового збору в період його залучення до заходів національної безпеки та оборони;
- зобов'язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплати ОСОБА_1 утримані з його грошового забезпечення розміри військового збору за період його залучення до заходів національної безпеки та оборони
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022 передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Частинами 1 та 2 ст.233 КЗпП України (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Суддя вказує, що станом на час виникнення спірних правовідносин, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, за вказаних підстав, спір стосовно розміру грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.01.2023, у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України охоплюється застосованим у ній визначенням “законодавство про оплату праці” та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
Щодо решти вимог варто зазначити, що відповідно постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з 12.03.2020 з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України був запроваджений карантин.
Дія карантину неодноразово продовжувалась.
30.06.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Згідно з цією постановою з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, був відмінений.
Таким чином, починаючи з 01.07.2023 року на території України карантин не діє.
При цьому п. 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду надав методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину, в яких, з-поміж іншого, зазначив, якщо право на вчинення процесуальної дії в учасника справи виникло під час дії такого карантину, перебіг процесуального строку починається у день, наступний після закінчення дії карантину, і в повному обсязі, встановленому законом (або судом).
Суд враховує, що перебіг строку звернення до суду розпочався під час дії карантину; виходячи з положень п. 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, позивач об'єктивна міг розраховувати на те, що строк звернення до суду, визначений ст. 233 цього Кодексу, продовжуватиметься на строк дії карантину; між датою набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (30.06.2023) та моментом відміни карантину (з 24 години 00 хвилин 30.06.2023) було менше доби, що об'єктивно ускладнювало (унеможливлювало) реалізацію позивачем права на звернення до суду до закінчення карантину.
За цих обставин та, виходячи з необхідності забезпечення доступу позивача до правосуддя, суд дійшов висновку про доцільність застосування запропонованого Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду підходу щодо обчислення процесуальних строків під час дії карантину і в даному випадку.
За такого підходу визначений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду розпочався 01.07.2023 (наступний день після закінчення дії (відміни) карантину) і сплинув 02.10.2023 (останній день строку - 01.10.2023 припадав на неділю - неробочий день).
З відповідним позовом позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 12.04.2024. Тобто, з порушенням строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отримання позивачем листа відповідача №09/02/766 від 23.11.2023 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22.
Жодних належних пояснень в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та об'єктивної неможливості звернутися до суду у тримісячний строк позовна заява не містить.
Суд звертає увагу позивача, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, шляхом надання: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведене свідчить про те, що згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є підстави для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 251, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з викладенням обставин та доказів поважності його пропуску.
У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Аляб'єв