Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 лютого 2024 року Справа№200/6978/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 грудня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 04 грудня 2023 року надісланий адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.10.2023 року № 056650009335, прийняте Головним управлінням ПФУ в м. Києві;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 25.10.2023 року, зарахувавши відповідно до п. «є» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію час догляду за матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 01.03.2019 по 12.09.2019 року включно та з 07.09.2019 по 29.02.2020 року включно, зарахувавши до страхового та пільгового стажу періоди роботи, відображені в архівній довідці від 02.12.2019 № П-81/ДВОСТ НДАк на № 23654/02/25 від 24.09.2019 про нарахування заробітної плати, архівній довідці від 02.12.2019 № П-81/ДВОСТ НДАк на № 23654/02/258 від 24.09.2019 про перейменування підрозділів, архівній довідці від 02.12.2019 № П-81/ДВОСТ НДАк на № 23654/02/25 від 24.09.2019 про відомості про надання відпустки для догляду за дитиною;
-прийняти рішення про призначення з 25.10.2023 року пенсії за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.10.2023 року звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду із заявою встановленого зразку про призначення пенсії за віком. 31.10.2023 року позивач отримала рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.10.2023 року № 056650009335, прийняте Головним управлінням ПФУ в м. Києві. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Ухвалою суду від 15 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем наданий відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вбачається, що документи позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли на розгляд в електронному вигляді, прийнято рішення №056650009335 від 31.10.2023 про відмову.
Відповідно до наданих до заяви документів про стаж загальний стаж складає 11 років 5 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Не зараховано до загального страхового стажу період роботи згідно копії довідки від 02.12.2019 №П-81/ДВОСТ НДАк з 01.08.1978 по 25.08.1984, оскільки порушено пункт 2.23 Порядку подання та оформлення документів.
Враховуючи зазначене гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
25.10.2023 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до органів Пенсійного фонду.
Зазначена заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 31.10.2023 № 056650009335 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж (20 років).
Згідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом, трудова книжка, довідки про стаж) загальний страховий стаж складає 11 років 5 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Не зараховано до загального страхового стажу період роботи згідно копії довідки від 02.12.2019 №П-81/ДВОСТ НДАк з 01.08.1978 по 25.08.1984, оскільки порушено пункт 2.23 Порядку подання та оформлення документів.
Згідно із відомостями, зазначеними в архівній довідці від 02.12.2019 №П-81/ДВОСТ НДАк в архівному фонді «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд «Укрбуд» Байкало-Амурської залізниці» в наказах за особовим складом, в особовій картці форми Т-2, у розрахункових відомостях на видачу заробітної плати є наступні відомості про роботу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
наказом від 31.07.1978 №130-К § 5 зарахована, тимчасово, вихователем дитячого садка на час відпустки тов. ОСОБА_4 з 01.08. по 30.09.1978 (так у документі);
наказом від 22.08.1978 №48-К § 11 прийняту тимчасово вихователем дитячого садка, перевести музичним працівником дитячого садка, на час відпустки у зв'язку з пологами том. ОСОБА_5 , музпрацівника дитячого садка, з 22.08.1978 (так у документі);
наказом від 25.06.1984 №11-К § 16 надано чергову відпустку за період роботи з 01.08.1983 по 31.07.1984 тривалістю 48 робочих днів (24 осн.+12 пн.+12 як працівнику дитячого садка) з 2 липня - 25 серпня 1984 з наступним звільненням по догляду за дитиною дошкільного віку (так в документі).
Відповідно до розрахунку стажу позивача форми РС-право (в межах спірних правовідносин) до страхового стажу не зараховані наступні періоди:
з 01.08.1978 по 25.08.1984;
з 01.03.2019 по 12.09.2019;
з 07.09.2019 по 29.02.2020;
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про укладання шлюбу №05-18/59 в органі запису актів цивільного стану є запис акта укладання шлюбу №20 від 02.02.1980, про укладання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після укладання шлюбу присвоєно прізвище дружині - ОСОБА_8 .
21.11.2019 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 укладено шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , після укладання шлюбу присвоєно прізвище дружині - ОСОБА_11 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01.84".
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_3 вбачається наступна інформація про працю позивача у спірні періоди:
- 01.08.1978 - зарахована вихователем дитячого садка тимчасово на Комбінаті «Донецькжитлобуд» «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд «Укрбуд»;
-22.08.1978 - переведене музикальним працівником дитячого садка тимчасово;
- 15.08.1979 - переведена постійно;
- 25.08.1984 - звільнена по догляду за дитиною дошкільного віку.
Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом наведених вище положень надання вказаних документів з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
В даному випадку, трудовою книжкою позивача повністю підтверджується її робота у період з 01.08.1978 по 25.08.1984, записи про прийняття та звільнення виконані відповідно вимог Інструкції та мають всі необхідні реквізити: дати записів, номери та дати наказів, печатки та підписи посадових осіб.
Враховуючи викладене, період з 01.08.1978 по 25.08.1984 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів з 01.03.2019 по 12.09.2019 включно та з 07.09.2019 по 29.02.2020 включно як періоди здійснення догляду за особою похилого віку, суд зазначає наступне.
Згідно із вимогами пункту «ж» частини 1 статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на трудову пенсію мають особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до пункту «є» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду.
Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлений пунктом 10 Порядку №637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду.
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів соціального захисту населення або Пенсійного фонду України та інші документи.
Документами, що підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження, паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу.
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області від 11.07.2023 №2188, ОСОБА_1 дійсно перерувала на обліку в управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області та згідно ПКМУ від 29.04.2004 №558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» отримувала в період з 20.03.2018 по 29.02.2020 компенсацію за надання соціальних послуг громадянам похилого віку на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особова справа №610733). Примітка: Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ПФУ було здійснено за період з 20.03.2018 по 07.09.2019, а саме до дати настання пенсійного віку ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 9 статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Зі змісту статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випливає, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004 (втрата чинності від 25.09.2020, підстава постанова Кабінету Міністрів України №859 від 23.09.2020), непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
Суд зазначає, що питання визначення осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також підстави і порядок нарахування та сплати єдиного внеску передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №178, відповідно до яких визначальним у вирішенні питання права на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є надання соціальних послуг хворій особі похилого віку, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги.
Таким чином, оскільки позивач отримувала компенсацію як особа, що здійснювала догляд за особою похилого віку, то вона належить до категорії застрахованих осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення», та підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, як особа яка надавала соціальні послуги.
Суд зазначає, що відповідачами не надано доказів, які б вказували на недостовірність відомостей, зокрема в частині здійснення позивачем догляду за особою похилого віку та отримання компенсаційної виплати по такому догляду.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, органи пенсійного забезпечення мають право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що, до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком слід зарахувати період здійснення догляду за особою похилого віку, з 01.03.2019 по 12.09.2019 включно та з 07.09.2019 по 29.02.2020 включно.
Щодо врахування правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає наступне.
Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Судом не встановлено наявність у позивача стажу на пільгових умовах Списком №2, тому у задоволенні позовної вимоги про врахування правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а слід відмовити.
Щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення з 25.10.2023 року пенсії за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є задоволення позову шляхом:
-визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.10.2023 року № 056650009335, прийняте Головним управлінням ПФУ в м. Києві;
- зобов'язання Головного управління ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25.10.2023 року, зарахувавши відповідно до п. «є» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію час догляду за матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.03.2019 по 12.09.2019 року включно та з 07.09.2019 по 29.02.2020 року включно, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.08.1978 по 25.08.1984 на Комбінаті «Донецькжитлобуд» «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд «Укрбуд».
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
За подання позовну немайнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 429,44 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії від 31.10.2023 року № 056650009335.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.10.2023 року, зарахувавши відповідно до п. «є» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію час догляду за матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.03.2019 по 12.09.2019 року включно та з 07.09.2019 по 29.02.2020 року включно, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.08.1978 по 25.08.1984 на Комбінаті «Донецькжитлобуд» «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд «Укрбуд».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 429,44 грн.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.02.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Е. Абдукадирова