14 лютого 2024 рокуСправа №160/374/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування у 2020 році при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2014-2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 у відповідності до частини першої статті 27, частин першої та другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017, 2018 та 2019 роки, з 27.08.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , з 27.08.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за вислугу років призначену відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. 17.06.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення їй пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» так як має 60 років. Відповідачем було переведено позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком при цьому показник середньої заробітної плати, що враховується при розрахунку пенсії ПФУ змінено не було та застосовано за 2014-2016 роки. Позивач 01.06.2023 року додатково звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою провести відповідний перерахунок. Однак, листом відповідача позивача було повідомлено, що підстави для проведення обчислення пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки відсутні. З такими діями відповідача позивач не згодна, вважає їх неправомірними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення, передбачене, статтею 46 Конституції України, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 22.01.2024 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи
30.01.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. Відповідно ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 зазначено що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата, визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Враховуючи вимоги статті 45 Закону №1058, підстави для проведення обчислення пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки відсутні. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
13.02.2024 року на адресу суду від позивачки надійшла письмова відповідь на відзив, в якій вона не погоджується із доводами відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, посилаючись на правову позицію викладену Верховний Судом у постанові від 18.12.2023 року у справі №380/8059/23, в якій зазначено, що у спорах, які виникають з питань перерахунку пенсії, строки позовної давності не застосовуються. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 27.08.2010 року як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.
17.06.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення їй пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» так як має 60 років.
Відповідачем було переведено позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком при цьому показник середньої заробітної плати, що враховується при розрахунку пенсії ПФУ змінено не було. При розрахунку пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014-2016 роки.
01.06.2023 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою щодо проведення перерахунку та застосування при розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати за 2017, 2018 та 2019 роки.
Однак, листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 09.07.2023 року №31291-23780/В-01/8-0400/23 позивача було повідомлено, що підстави для проведення обчислення пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки відсутні.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017 - 2019 роки при призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав законної сили з 01 січня 2004 року.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 25 Закону № 1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс=См *Вс/100%*12, де:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.
Відповідно до статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідач свою позицію обґрунтовує тим, що позивачу вперше призначено пенсію за вислугу років у 2017 році, а тому відсутні підстави для врахування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за 2020-2022 роки.
Суд зазначає, що з аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV. Однак, у випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом (Закон України «Про пенсійне забезпечення»), а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Наявними матеріалами справи підтверджується, що з 27.08.2010 року позивачці призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ. Водночас, для призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-IV позивачка звернулася вперше 17.06.2020 року, що підтверджується листом відповідача від 09.07.2023 року №31291-23780/В-01/8-0400/23.
Згідно пункту 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Суд зазначає, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки, починаючи з 17.06.2020 року, та відповідач повинен здійснити відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Та обставина, що позивачка отримувала пенсію за вислугу років, яка обчислена відповідно до норм Закону №1058-IV, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-ХІІ.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому позиція відповідача є необґрунтованою.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові №876/5312/17 від 31 жовтня 2018 року.
Верховний Суд України у постанові від 9 червня 2015 року (справа № 21-550а15) та Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року (справа № К/9901/1071/17) висловили свою позицію стосовно того, що при переведенні з одного виду пенсії на інший показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Відтак, з урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що при призначенні позивачу у 2020 році пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виплачувати (передбачає виплату пенсії в подальшому) пенсію у відповідності до частини першої статті 27, частин першої та другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017, 2018 та 2019 роки, з 27.08.2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на перерахунок пенсії з 27.08.2020 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017, 2018 та 2019 роки, однак, питання щодо виплати пенсії в подальшому (в майбутньому) є передчасними. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд дійшов висновку про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідності до частини першої статті 27, частин першої та другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017, 2018 та 2019 роки, з 27.08.2020 року.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доказів понесення судових витрат не пов'язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.
Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування у 2020 році при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до частини першої статті 27, частин першої та другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017, 2018 та 2019 роки, з 27.08.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна