14 лютого 2024 рокуСправа №160/30739/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.11.2023 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 1 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 01 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незазначення інформації в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року щодо надання відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік;
- зобов'язати внести зміни в наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року;
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі грошового забезпечення за останньою займаною посадою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно посвідчення серії НОМЕР_2 є учасником бойових дій. Наказом начальника командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2022 року №222 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . У період з 02.11.2022 року по 31.10.2023 року солдат ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом начальника командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2023 року №218 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу Командира 25 окремої повітрянодесантної бригади (по особовому складу) №6-РС від 07 січня 2023 року солдат ОСОБА_1 зарахований в розпорядження, у зв'язку з визнанням ОСОБА_1 непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, після отриманого поранення. При звільненні з ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_1 не проведено повний розрахунок з виплати грошового забезпечення, а саме окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) за період з 01 серпня по 31 жовтня 2023 року. Окрім цього, слід зазначити, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року було зроблено з порушенням чинного законодавства, а саме відсутня інформація щодо надання відпустки як учаснику бойових дій 2023 рік. При звільненні з ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік та не здійснена виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 25.12.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 року продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк на подання відзиву на позов - до 16.02.2024 року.
29.01.2024 року від Військової частини НОМЕР_1 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено наступне. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 6-РС від 07.01.2023 року позивача зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва про хворобу № 714 від 06.07.2023 року, затвердженого 21-ю регіональною ВЛК 21.07.2023 року, позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Як зазначено у наданому позивачем витязі з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №218 від 31.10.2023 року, цей документ Військовою частиною НОМЕР_1 отримано за вх.№ 9207/3 від 21.10.2023 року. Додаткова винагорода у розмірі 20 100 грн. (запроваджена у чинному законодавстві з 01.06.2023 року) за спірний період позивачу не виплачувалася, і виплачуватися не могла, оскільки, як зазначено вище, свідоцтво про хворобу № 714, затверджене 21.07.2023 року, в якому викладено данні про визнання позивача непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, - отримано військовою частиною 21.10.2023 року. Також відповідач зазначив, що позивач обгрунтовано посилається на те, що випадки виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на 2023 рік передбачено Окремим дорученням Міністра оборони України №2683 від 1 лютого 2023 року. До таких випадків належить і поранення військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану. Разом з тим, відповідно до п.9 Розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ № 260 від 07.06.2018 року, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. З таким рапортом позивач до командира Військової частини НОМЕР_1 не звертався. Відсутність відповідного рапорту військовослужбовця, поданого під час проходження служби, виключає правові підстави для виплати військовою частиною матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у цій справі повернуто без розгляду.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Командуванням Десантно-штурмових військ Збройних Сил України 26.07.2023 року.
Наказом начальника командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2022 року №222 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
У період з 02.11.2022 року по 31.10.2023 року солдат ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу Командира 25 окремої повітрянодесантної бригади (по особовому складу) №6-РС від 07 січня 2023 року відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України солдат ОСОБА_1 зарахований в розпорядження, у зв'язку з якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 714 від 06.07.2023 року, затвердженого 21-ю регіональною ВЛК 21.07.2023 року, позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
Наказом начальника командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2023 року №218 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
При звільненні з ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_1 не проведено повний розрахунок з виплати грошового забезпечення, а саме окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) за період з 01 серпня по 31 жовтня 2023 року.
Окрім цього, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року не містить інформації щодо надання відпустки як учаснику бойових дій 2023 рік.
Також при звільненні з ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік та не здійснена виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Щодо позовних вимог в частині виплати грошового забезпечення з 1 серпня по 31 жовтня 2023 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України (в редакції Постанови КМ № 1001 від 15.09.2023 року застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року) від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ( в редакції Постанови КМ №1001 від 15.09.2023 року) військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Відповідно до абзацу 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку 260 військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Відповідно до приміток до даного абзацу, нарахування грошового забезпечення в розмірі 20 100 грн здійснюється з 1 червня 2023 року.
Як вбачається із наявної в матеріалах даної справи довідки Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2023 року, позивачу нараховано грошове забезпечення за спірний період в наступному розмірі: за серпень 2023 року у розмірі 4 210,42 грн., за вересень 2023 року у розмірі 530 грн. та за жовтень 2023 року у розмірі 530 грн., що не заперечується відповідачем.
При цьому, відповідач не заперечує, що додаткова винагорода у розмірі 20 100 грн. (запроваджена у чинному законодавстві з 01.06.2023 року) за спірний період позивачу не виплачувалася, і вважає, що виплачуватися не могла, оскільки, свідоцтво про хворобу № 714, затверджене 21.07.2023 року, в якому викладено дані про визнання позивача непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, - отримано військовою частиною 21.10.2023 року.
Однак, суд вважає, що невчасне отримання відповідачем свідоцтва про хворобу № 714, затвердженого 21.07.2023 року не повинно впливати на права та законні інтереси позивача та на право позивача отримати нарахування та виплату окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 01 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року, оскільки факт наявності підстав для такої виплати не спростовується відповідачем та підтверджується витягом із наказу Командира 25 окремої повітрянодесантної бригади (по особовому складу) №6-РС від 07 січня 2023 року, свідоцтвом про хворобу № 714 від 06.07.2023 року, затвердженим 21-ю регіональною ВЛК 21.07.2023 року та наказом начальника командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2023 року №218.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 1 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року та відповідно зобов'язати здійснити таку виплату, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині незазначення інформації в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року щодо надання відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, суд зазначає наступне.
Позивач є учасником бойових дій, про що йому Командуванням Десантно-штурмових військ Збройних Сил України 26.07.2023 року видано посвідчення серії НОМЕР_2 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Зі змісту витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року вбачається, що інформація щодо надання позивачу відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік відсутня.
Відповідно до статті 4 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» (надалі - Закон №504/96) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96 учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Статтею 5 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон №3551) передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п. 12 ст. 12 Закону №3551).
Підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Таким чином, в наказі № 218 від 31.10.2023 року щодо надання відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було зазначено інформації щодо надання позивачу відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни в наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року в частині зазначення інформації щодо надання ОСОБА_1 відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Щодо позовних вимог в частині невиплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На час розгляду цієї справи відповідач взагалі не вніс в наказ № 218 від 31.10.2023 року інформацію щодо надання ОСОБА_1 відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак, питання щодо виплати компенсації позивачу за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік у межах цієї справи відповідачем та судом не досліджувалось, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд дійшов висновку про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.
Щодо позовних вимог в частині здійснення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку 260 Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку 260 Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 передбачене право командирів військових частин у межах наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового й начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їхнього місячного грошового забезпечення.
Перелік обставин, коли військовослужбовцю надається матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, регламентується окремим дорученням Міністра оборони України № 2683 від 1 лютого 2023 року.
Тож отримати допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення можна виключно за наявності таких підстав:
- смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
- поранення військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану;
- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
- порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
- онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та/або хімієтерапія);
- захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C;
- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою (сумарно більше як 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
- сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Таким чином, позивач обгрунтовано посилається на те, що виплата військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на 2023 рік передбачено Окремим дорученням Міністра оборони України № 2683 від 1 лютого 2023 року. До таких випадків належить і поранення військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану.
Разом з тим, відповідно до п.9 Розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ № 260 від 07.06.2018 року, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Суд зазначає, що позивач не надав суду доказів про те, що він звертався до відповідача із відповідною заявою (рапортом) про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо під час звільнення чи під час проходження військової служби.
Враховуючи факт того, що позивач з відповідним рапортом не звертався, у відповідача не виникло обов'язку здійснювати виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки право ініціювати виплату вказаного виду матеріальної допомоги належить виключно військовослужбовцю за наявності підстав передбачених рішенням Міністра оборони України від 01.02.2023 року № 2683/з, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доказів понесення судових витрат не пов'язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.
Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 1 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 01 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незазначення інформації в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року щодо надання ОСОБА_1 відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) внести зміни в наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року в частині зазначення інформації щодо надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна