15 лютого 2024 рокуСправа №160/31421/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 29.11.2023 року за допомогою системи "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати дії Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 11.11.2023 року стосовно звільнення його з військової служби згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою мамою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно висновку ЛКК (лікарсько-консультативна комісія) КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області» про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за № 702 від 03.10.2022 року за формою № 080-4/о, та потребує постійного стороннього догляду, викладеному у рішенні про розгляд рапорту щодо звільнення № 10057 від 11.11.2023 року протиправними та скасувати рішенні про відмову у задоволенні рапорту № 10057 від 11.11.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.11.2023 року стосовно звільнення його з військової служби згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою мамою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно висновку ЛКК (лікарсько консультативна комісія) КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області» про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.11.2023 14 непрофесійній основі за № 702 від 03.10.2022 року за формою № 080-4/о, та потребує постійного стороннього догляду, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що він подав рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставинами, а саме: необхідність здійсненням постійного догляду за матір'ю похилого віку, яка згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, потребує постійного стороннього догляду. Однак, за результатами розгляду командиром військової частини встановлено, що висновок ЛКК про необхідність постійного стороннього догляду за дорослою особою є неналежним, виданим поза повноважень ЛКК. Такі дії щодо вимови у задоволенні поданого рапорту від 11.11.2023р. позивач вважає протиправними, оскільки медичний висновок ЛКК щодо необхідності здійснення постійного стороннього догляду за хворими особами може видаватися у будь-якому віці, як неповнолітнім особами (до 18 років), так і повнолітнім (18 років і більше).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
22.12.2023р. до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволені позову у повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 не задовольнила рапорт позивача, оскільки вважає, що належним документом, який підтверджує необхідність стороннього догляду за особою, яка досягла 18-ти річного віку, є висновок медико-соціальної експертної комісії, а не висновок лікарсько-консультативної комісії.
Станом на 15 лютого 2024р. інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно із Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 16.10.1989р. є матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ).
Згідно із Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 15.06.1992р., шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірваний. Після розірвання шлюбу присвоєнні прізвища:
йому - ОСОБА_6 ;
їй - ОСОБА_7 .
Висновком №702 про наявність порушень функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого ЛКК Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
11.11.2023р. військовослужбовцем ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичних висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно листа вих.№10057 від 11.11.2023р. Військова частина НОМЕР_2 повідомила позивачу про те, що проведений аналіз нормативно-правових актів свідчить що висновок ЛКК про необхідність постійного стороннього догляду за дорослою особою є неналежним документом, виданим поза повноваженнями ЛКК, за винятком питання травмування на виробництві про яких ЛКК уповноважена виносити рішення про встановлення причинно - наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України від 17.04.2019 №337, також ЛКК розглядає та приймає рішення в тому числі щодо повнолітніх у найбільш складних випадків діагностики, лікування, тактики ведення хворого, конфліктних ситуацій, які виникають на етапах надання медичної допомоги, та випадках продовження листка непрацездатності на строк понад 30 днів.
Водночас Положенням про медико- соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 №1317, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого - педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичний, соціальній та психологічній реабілітації. Підпунктом 1 п.11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності в сторонньому нагляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Також в листі запропоновано усунути розбіжності наданих документів та надати, для прийняття рішення командиром військової частини НОМЕР_2 .
Вважаючи протиправною дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення його з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступним.
В силу дії частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі- Закон №2232).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Як встановлено ч.3 ст.1 Закону №2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч.14 ст.2 Закону №2232 виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст.4 Закону №2232 встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями, зокрема, шляхом призову громадян України на військову службу.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
- ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
- військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;
- у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232.
Відповідно до абз.4 пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час воєнного стану, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Постановою КМУ «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 №413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Підпунктом 1 пункту 11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 09.04.2008 №189, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
З проведеного ретельного аналізу наведених нормативно-правових актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд приходить до висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі справа №814/76/16, адміністративне провадження №К/9901/6722/18. Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, норми Закону №2232-XII та Постанови КМУ №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови конкретизують суб'єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду.
З огляду на зазначене, поданий позивачем разом з рапортом про звільнення Висновком №702 про наявність порушень функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого ЛКК Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Богданівської сільської ради Дніпропетровської області не є належними підтверджуючим документом для звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Згідно із ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9,73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко