14 лютого 2024 рокуСправа № 160/2495/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 19337,26 грн., -
29.01.2024р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить:
- стягнути податковий борг з платника податків відповідача до бюджету у сумі 19337,26 грн.
Згідно до вимог п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.26 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Так, ухвалою суду від 05.02.2024р. позовну заяву позивача було залишено без руху для з'ясування чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності та зобов'язано позивача у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
- доказів місця проживання (перебування) відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена у позові, з урахуванням вимог ст.26, п.2 ч.5 ст.160, п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог наведеної ухвали суду від 05.02.2024р., позивач 09.02.2024р. подав до канцелярії суду клопотання про усунення недоліків, до якого додав відомості з ЄДРПОУ по ФОП ОСОБА_1 , згідно яких ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , проте, 27.08.2020р. припинила свою діяльність.
При цьому, згідно відповіді Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Довгинцівському районі від 08.12.2022р. вбачається, що за відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади ОСОБА_2 станом на 08.12.2022р. як зареєстрована не значиться.
Перевіряючи дотримання позивачем правил підсудності під час вирішення питання про відкриття провадження у адміністративній справі, судом встановлено, що відповідачем у цій справі є ОСОБА_1 , місце проживання якої з 08.02.2023р. зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю на запит від 08.02.2023р., яка долучена позивачем до позову.
За викладеного, суд приходить до висновку, що зазначений спір не віднесено до територіальної підсудності Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а віднесено до територіальної підсудності адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 за нормами ч.1 ст.26 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно п.2 ч.1 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
При цьому, слід зазначити, що судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016р. у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви №29458/04, №29465/04), у якому зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Враховуючи все вищенаведене та те, що розгляд даної позовної заяви не віднесено до територіальної підсудності Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідно до правил підсудності, встановлених ч.1 ст.26 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необхідність передачі даної адміністративної справи на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26).
Керуючись п.2 ч.1 ст.29, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 19337,26 грн. - передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26).
Дана адміністративна справа підлягає передачі до Київського окружного адміністративного суду не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва