14 лютого 2024 рокуСправа № 160/3064/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень №43039-34203/О-01/8-0400/23 від 06.09.2023р., №53707-42997/О-01/8-0400/23 від 31.10.2023р., встановлення факту та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.02.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №43039-34203/0-01/8-0400/23 від 06.09.2023 року та №53707-42997/0-01/8-0400/23 від 31.10.2023 року про відмову визнати період роботи позивача в органах самоврядування, таким що дає їй право на призначення пенсії згідно Закону України “Про державну службу”;
- встановити факт 11 років 9 місяців 9 днів загального стажу державної служби позивачеві;
- зобов'язати відповідача провести позивачеві перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу", яку призначити та розрахувати, відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з дня звернення з заявою з 07.08.2023 року.
Ухвалою суду від 07.02.2024р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- із зазначенням у прохальній частині позову позовних вимог, що відповідають способам захисту порушеного права позивача, які встановлені ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України;
- із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, з урахуванням того, що за приписами ст.21 Закону України "Про службу в органах самоврядування" визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зазначити про докази, що їх підтверджують, у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) оригіналу документу про сплату позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 1827,84 грн. (з урахуванням сплаченої частини судового збору) у відповідності до вимог ст.ст. 4, 6 Закону України “Про судовий збір”, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 07.02.2024р. - 09.02.2024р. через систему "Електронний суд" від позивачки на адресу суду надійшли заява про уточнення позовних вимог та заява про усунення недоліків, в якій позивачка, зокрема, зазначає про те, що за першу вимогу немайнового характеру нею сплачено 968,96 гривень електрона платіжна інструкція 0.0.3406861805.1 код банківського документу 9329-7484-3628-6874; за другу вимогу немайнового характеру - сплачено 968,96 гривень електрона платіжна інструкція 0.0.3406830858.1 код банківського документу 9329-7478-9697-4944; за третю вимогу немайнового характеру - сплачено 858,88 гривень Квитанція ID: 3641-2483-8723-2643 та здійснено доплату 110.08 гривень електрона платіжна інструкція 0.0.3430636615.1 код банківського документу 9330-8353-8467-4845. Щодо того що позивачкою було сплачено судовий збір за вказаними квитанціями за подання адміністративного позову у справі №160/33919/23, то позивачка зазначає, що ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В. від 19 січня 2024 року у справі № 160/33919/23 позовну заяву було повернуто позивачу без відкриття провадження та законодавчо не заборонено долучати квитанції про сплату судового збору при повторному зверненні з тим самим позовом до суду відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачкою докази на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2024р. разом із заявою про усунення недоліків та доданими до неї документами, суд приходить до висновку, що зазначений адміністративний позов слід повернути позивачці на підставі п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, зі змісту вказаної вище заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачкою вимоги ухвали суду від 07.02.2024р. не виконано, а саме:
- не надано оригіналу документу про сплату позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 1827,84 грн. (з урахуванням сплаченої частини судового збору) в порушення вимог ст.ст. 4, 6 Закону України “Про судовий збір”, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За приписами ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною собою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2024р. складає 3028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Тобто, за подання даного позову, у якому об'єднані 2 вимоги немайнового характеру позивач повинна була сплатити судовий збір у загальному розмірі 1937,92 грн., виходячи із розрахунку: (3028,00 грн.*0,4*0,8)*2.
Так, на підтвердження сплати судового збору позивачем додано до позову квитанцію 3641-2483-8723-2643 від 25.12.2023р. та платіжні інструкції №0.0.3406861805.1, №0.0.3406830858.1 від 11.01.2024р., №0.0.3430636615.1 від 22.01.2024.
Разом з тим, як вбачається зі змісту квитанції 3641-2483-8723-2643 від 25.12.2023р. та платіжних інструкцій №0.0.3406861805.1, №0.0.3406830858.1 від 11.01.2024р., позивачем було сплачено судовий збір за даним платіжними документами у загальному розмірі 2481 грн., однак, вказане платіжне доручення не можуть бути прийнято судом як належний доказ сплати позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Так, згідно виписок про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що квитанцією 3641-2483-8723-2643 від 25.12.2023р. та платіжними інструкціями №0.0.3406861805.1, №0.0.3406830858.1 від 11.01.2024р. позивачкою було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у справі №160/33919/23.
Частиною 5 ст.6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Згідно листа Державної судової адміністрації України №6-17517-18 від 14.09.2018р. "Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору", саме на суд покладено обов'язок при розгляді, зокрема, позовних заяв перевіряти надходження судового збору до спеціального фонду відповідно до документів, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Тобто, як вбачається із доданих до позовної заяви документів, позивачкою до адміністративного позову не додано оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1827,84 грн. з урахуванням сплаченої суми судового збору (1937,92 грн. - 110,08 грн.) саме за подання позовної заяви у цій справі в порушення вимог ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачка вимоги ухвали суду від 07.02.2024р. не виконала, недоліки позовної заяви не усунула у встановлений строк, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаної вище ухвали до суду не звернулася, а за умови невиконання позивачкою вимог наведеної ухвали суду від 07.02.2024р. суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у даній справі.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладеного, даний позов слід повернути позивачці згідно до вимог п.1 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень №43039-34203/О-01/8-0400/23 від 06.09.2023р., №53707-42997/О-01/8-0400/23 від 31.10.2023р., встановлення факту та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва