15 лютого 2024 рокуСправа №160/1564/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 06.12.2023року № 046350014638 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 05.12.2023р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, однак за результатом розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю у заявниці необхідного страхового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
05.02.2024р. представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 05.12.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. За результатми розгляду документів, страховий стаж позивачки склав 17 років 13 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом ЛВ №401356 від 26.06.1985 року, оскільки Позивачкою не надано документів про зміну прізвищ. Зауважує, що тривалість страхового стажу безпосередньо пов'язана із визначенням пенсійного віку. Таким чином, позивачка набуде право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника після досягнення віку 65 років. Оскільки позивачка не досягла 65-річного віку, то відповідно вона не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону 1058 та не є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника.
08.02.2024р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 05.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Заява Позивача та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №046350014638 від 06.12.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника. З огляду на вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Окрім того, вказує, що Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 31.03.2006, страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058. До страхового стажу Позивача не зараховано період навчання в Донецькому державному університеті згідно диплому серії ЛВ №401356, оскільки прізвище що зазначено в дипломі “ ОСОБА_2 ” не відповідає паспортним даним позивача - “ ОСОБА_3 ”. Документ, що засвідчує зміну прізвища з “ ОСОБА_2 ” на “ ОСОБА_4 ” не надано, при цьому наявне свідоцтво про шлюб із зміною прізвища з “ ОСОБА_4 ” на “ ОСОБА_3 ”. З урахуванням вищевикладеного, Позивачка не є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, у зв'язку з не досягненням пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону № 1058 (65 років).
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд доходить наступних висновків.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про смерть від 30.06.2023 р. серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05.12.2023р. р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_5 .
Рішенням від 06.12.2023р. за №046350014638 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника з підстав відсутності у позивачки необхідного страхового стажу. Окрім цього зазначено, що до страхового стажу позивача не зарахований період навчання згідно диплому ЛВ № 401356 від 26.06.1985р., оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявниці - « ОСОБА_6 ».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України №1058-IV.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 року по 21.02.2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно до ч.1 ст.38 Закону України №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч.2 ст.36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону - довічно.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що необхідною умовою для призначення особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення факту непрацездатності такої особи.
Статтею 36 Закону України №1058-IV визначено поняття непрацездатної особи. Так, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ст.. 26 Закону України №1058-IV пенсійний вік становить 60 років.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника вона досягла пенсійного віку, а отже набула статусу непрацездатності, а відтак мала право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України №1058-IV спростовуються нормами ст.26 та 38 Закону України №1058-IV, якими визначено, що підставою для відношення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Таке поняття, як “страховий стаж” є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, що закріплено у ст.36 Закону України №1058-IV.
Відповідно до положень ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV, ОСОБА_7 вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка ОСОБА_8 , відтак має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 06.12.2023року №046350014638 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 .
Окремо суд вважає за необхідне зауважити, що згідно оскаржуваного рішення від 06.12.2023року № 046350014638 до страхового стажу позивача не зарахований період навчання її згідно диплому ЛВ № 401356 від 26.06.1985р., однак наявність чи відсутність страхового стажу у непрацездатної особи яка була на утриманні у годувальника не впливає на наявність її права на отримання пенсії по втраті годувальника.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 05.12.2023р., суд зазначає про таке.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначати пенсію, у зв'язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У зв'язку із звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до ухвали суду від 18.01.2024р., розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, і.к. 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 06.12.2023року № 046350014638 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, поданої 05.12.2023р. з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін