Єдиний унікальний № 334/1802/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/472/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України
7 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Судова колегія з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 листопада 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, маючий середню спеціальну освіту, малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні не маючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за наступних обставин.
9 листопада 2021 року, приблизно о 15.05 годині, ОСОБА_7 , знаходячись у спільному коридорі на другому поверсі 7 під'їзду будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_9 , маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання таких наслідків, схопив та стиснув правою рукою за праву верхню кінцівку потерпілу, внаслідок чого спричинив їй синець в ділянці правого плеча у верхній третині по внутрішній поверхні, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі обвинувачений вважав вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема умислу та самого факту заподіяння легкого тілесного ушкодження потерпілій.
Просив вирок скасувати та ухвалити новий, яким виправдати його за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Розгляд провадження за апеляційною скаргою було призначено на 7 лютого 2024 року.
Разом з тим 5 лютого 2024 року від обвинуваченого ОСОБА_7 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді по справі, обвинуваченого та його захисника, які підтримали клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності та просили його задовольнити, прокурора, який не заперечував проти вказаного клопотання, потерпілу, яка заперечувала проти його задоволення з тих підстав, що рішення судом першої інстанції було прийнято в межах строку притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали кримінального провадження, та провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Колегія суддів зазначає, що статтею 49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки, які диференційовані залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; протягом цих строків особа не вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років; особа не ухилялася від досудового слідства або суду; законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення.
При цьому необхідно зауважити, що застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінально-процесуальних відносин, тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе лише одночасно із застосуванням норм кримінального процесуального закону.
Водночас, процесуальні аспекти звільнення від кримінальної відповідальності визначені у ст.ст. 285-289 КПК України.
Зокрема, ч. 2 ст. 285 КПК України зобов'язує суд роз'яснити особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, право на таке звільнення.
Обвинувачений, щодо якого передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, має як право на таке звільнення у відповідності до ст. 49 КК України та ч. 1 ст. 285 КПК України, так і право на проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку у відповідності до ч. 3 ст. 285 КПК України, і відповідно й обрання тої чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.
При цьому, частиною 4 статті 286 КПК визначено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Зазначені вище нормативні положення спрямовані на реалізацію вимог закріпленої в ч. 6 ст. 22 КПК України засади змагальності сторін, згідно з якою суд, залишаючись об'єктивним і неупередженим, повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а також закріпленої в ч. 1 ст. 26 КПК України засади диспозитивності, за якою сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 9 листопада 2021 року ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за який згідно зі ст. 49 КК України становить 2 роки.
Таким чином, на час надходження кримінального провадження до апеляційного суду та перегляду вироку судом апеляційної інстанції, минуло більше 2 років з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального проступку, при цьому матеріали провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 особисто звернувся до суду з клопотанням про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
У судовому засіданні апеляційного суду було з'ясовано думку прокурора та обвинуваченого щодо можливості задоволення клопотання, і сам обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з такої нереабілітуючої обставини та додатково зазначив, що права йому зрозумілі і роз'яснювати їх не потрібно, жодних інших клопотань, крім про закриття кримінального провадження обвинувачений не має.
За таких обставин колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вирішуючи питання в частині цивільного позову, колегія суддів, враховуючи вимоги ст. 129 КПК України, вважає за необхідне цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без розгляду у зв'язку із закриттям кримінального провадження.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 листопада 2023 року відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 334/1802/22