Справа № 947/4268/24
Провадження № 1-кс/947/1744/24
14.02.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024164220000004 від 05.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України,-
І. ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН ДАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024164220000004 від 05.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії-начальника третьої групи мінометів другого вогневого відділення мінометної прикордонної застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 , у військову звані «сержант», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 10.12.202 3 о 18 години 00 хвилин, не з'явився з щорічної відпустки до тимчасового місця дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_1 та з метою назавжди ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, близько 12 години 10 хвилин 30.01.2024 намагався залишити територію України, поза пункту пропуску, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України,
Так, близько о 21 годині 30 хвилин, 04.01.2024 ОСОБА_5 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_6 , який проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії вогневого відділення прикордонної застави вогневої підтримки прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, та залучається до складу прикордонних нарядів для охорони державного кордону України на ділянці відповідальності впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час розмови ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 про те, що він своєчасно не з'явився на військову службу з відпустки та бажає незаконно перетнути державний кордон України в АДРЕСА_2 з метою ухилення від військової служби на завжди.
Після чого, ОСОБА_5 висловив пропозицію ОСОБА_6 про надання йому та його безпосередньому керівнику, яким являється начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України ОСОБА_7 , неправомірну вигоду за не притягнення його до відповідальності за незаконний перетин державного кордону поза пунктом пропуску на вихід з України, та вказати місце та час де можливо незаконно перетнути кордон.
За вчинення вищезазначений дій, ОСОБА_5 пообіцяв надати неправомірну вигоду суму якої запропонував обговорити під час особистої зустрічі.
В свою чергу, ОСОБА_6 усвідомлюючи протиправність дій
ОСОБА_5 звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів та надалі діяв під їх контролем.
В подальшому, близько 16 години 20 хвилин 11.01.2024 ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_6 неподалік магазину «Сорока» за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8 та пообіцяв, що за вчинення раніше зазначених дій, він наддасть грошові кошти у розмірі 500 (п'ятсот) євро у вигляді неправомірної вигоди за не притягнення його до відповідальності за незаконний перетин державного кордону поза пунктом пропуску на вихід з України, та вказати місце та час де можливо незаконно перетнути кордон.
Надалі близько 9 години 30.01.2024 ОСОБА_5 в месенджері Телеграм написав ОСОБА_8 повідомлення про те, чи в силі їхня домовленість та в ході телефонної розмови домовились про зустріч в с. Удобне, Одеської області на зупинці громадського транспорту на перетині вулиць Кочубинського та Дзержинського.
Цього ж дня, близького 12 години 30.01.2024 ОСОБА_5 прибув до в обумовлене місце та в ході розмови передав ОСОБА_6 грошові кошти у вигляду неправомірної вигоди у розмірі 20 (двадцяти) тисяч гривень, які відповідно до курсу НБУ (станом на 30.01.2024 - 41,05 грн.) еквівалентні 487 (чотириста вісімдесят сім) євро, для подальшої передачі начальнику відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 за не притягнення його до відповідальності за незаконний перетин державного кордону поза пунктом пропуску на вихід з України, та вказати місце та час де можливо незаконно перетнути кордон.
Одразу після отримання зазначених грошових коштів у розмірі 20 (двадцяти) тисяч ОСОБА_9 був затриманий працівниками правоохоронного органу в порядку ст. 208 КПК України та слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, отриману неправомірну вигоду вилучено.
Так слідчим, 30.01.2024 у ході проведення огляду місця події, а саме в с. Удобне, Одеської області на зупинці громадського транспорту на перетині вулиць Кочубинського та ОСОБА_10 добровільно видано слідчому грошові кошти у вигляду неправомірної вигоди у розмірі 20 (двадцяти) тисяч гривень, які поміщено до сейф-пакету S2039594.
В подальшому, на підставі постанови слідчого вищевказане майно визнано речовими доказами в рамках означеного кримінального провадження.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОГО КЛОПОТАННЯ:
В обґрунтування поданого клопотання сторона обвинувачення зазначає, що в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані банкноти, на яких можуть міститися сліди злочину, що можливо перевірити, підтвердити або спростувати лише в ході проведення відповідних експертних досліджень.
З урахуванням викладеного у своїй сукупності, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ:
Прокурор та слідчий у судове засідання не з'явилися, проте слідчий до суду скерувала заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Власник майна, будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду клопотання, у судове засідання не з'явився.
IV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступних висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.
(1). Нормативно-правова основа при вирішенні даного клопотання:
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
(2). Правова підстава та мета арешту майна:
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України
Досудове розслідування кримінального провадження наразі триває, встановлюються усі фактичні обставини, які можуть мати значення для доведення предмету доказування у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя враховує доводи слідчого у клопотанні та зазначає, що виявлені грошові кошти можуть містити інформацію, яка може бути використана на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-караних дій.
У зв'язку з чим, таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів, а отже, вилучене майно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження та у тому числі проведення відповідних експертних досліджень.
Крім того, слідчий суддя зауважує, що означені грошові кошти ймовірно є предметом неправомірної вигоди.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170КПК України).
(3). Завдання, необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України:
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту на вилучене майно, з встановленням заборони розпорядження та користування такого майна, з огляду на встановлені вище ризики.
(4). Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження:
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Додатково, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024164220000004 від 05.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування та розпорядження на на вилучені в ході проведеного огляду місця події, а саме в публічно доступному місці, ділянки місцевості в с. Удобне, Одеської області на зупинці громадського транспорту на перетині вулиць Кочубинського та Дзержинського де ОСОБА_6 добровільно видав слідчому грошові кошти у вигляді неправомірної вигоди у розмірі 20 (двадцяти) тисяч гривень, які поміщено до сейф-пакету S2039594.
Виконання ухвали покласти на слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1