14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 372/165/22
провадження № 61-15704ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у справі за позовом Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут+Ко» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслава Олександровича про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та скасування рішення про державну реєстрацію,
листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Зарицької Ю. Л., на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2024 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 листопада 2023 року.
Усуваючи недоліки заявниця повідомила, що про вказану ухвалу суду касаційної інстанції вона дізналася від представника, який вже не представляє її інтереси. Долучила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року та уточнену касаційну скаргу.
Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що заявницею не підтверджено письмовими доказами дату отримання нею судового рішення апеляційного суду саме 05 жовтня 2023 року засобами електронного зв'язку.
Усуваючи недоліки касаційної скарги, заявниця повторно наголошує, що пропущений нею строк підлягає поновленню, оскільки постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року вона отримала 05 жовтня 2023 року засобами електронного зв'язку, додатково зазначила, що вказане судове рішення оприлюднено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 06 жовтня 2023 року.
Проте, усуваючи недоліки касаційної скарги заявниця не підтверджує доказами отримання нею судового рішення апеляційного суду саме 05 жовтня 2023 року, при цьому Верховний Суд відхиляє доводи про ознайомлення із оскаржуваною постановою апеляційної інстанції на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки зазначене без наведення інших об'єктивних обставин, підтверджених доказами, не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.
Зазначене посилання може бути враховано Верховним Судом, проте у сукупності з іншими об'єктивними обставинами, які зумовили пропуск процесуального строку. У будь-якому випадку дата оприлюднення судового рішення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень не свідчить про неможливість отримання учасником справи копії оскаржуваного судового рішення у паперовому вигляді раніше від дати його оприлюднення.
Щодо іншої підстави залишення касаційної скарги без руху, Верховний Суд констатує, що уточнена касаційна скарга не містить належного викладу підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки ОСОБА_1 не посилається на відповідні пункти частини другої статті 389 ЦПК України, тобто заявниця самостійно не кваліфікує підстави касаційного оскарження, як раніше вже було заначено судом касаційної скарги.
Верховний Суд вже наголошував, що не може з власної ініціативи кваліфікувати підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такий обов'язок покладено саме на заявницю, тобто суд касаційної інстанції не має повноважень самостійно відокремлювати ті чи інші підстави касаційного оскарження вважаючи, що так розуміє сама заявниця.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
У зв'язку з зазначеним вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали від 21 листопада 2023 року про залишення касаційної скарги без руху заявницею не виконано, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявниці.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року вважати неподаною і повернути заявниці.
Заявниці надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара