06 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 911/2861/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Гарматін К. В., Дігтярь М. М.,
відповідача - Колодяжна Ю. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 (судді: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Тищенко О. В., Гончаров С. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2023 (Черногуз А. Ф.)
у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 1 068 095 584,93 грн заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У січні 2023 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії від 16.02.2022 № 20/22-02-РДД/77-150-08-22-00547 у сумі 1 068 095 584,93 грн, з яких 706 968 360,00 грн основного боргу за неповернення відповідачем сплачених позивачем коштів після відмови у відпуску електричної енергії, 123 315 024,83 грн відсотків річних, 60 056 163,58 грн пені та 177 756 036,52 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору позивач сплатив на рахунок відповідача кошти за електричну енергію, яка не була поставлена, що має наслідком повернення сплачених коштів з урахуванням відсотків річних, пені та інфляційних втрат.
1.3. У відзиві на позовну заяву ПАТ "Центренерго", заперечуючи проти її задоволення, вказувало на те, що згідно з умовами договору період відпуску/відбору електричної енергії становить з 01.10.2022 по 31.12.2022 включно, а тому у відповідача був строк до 31.12.2022 на відпуск електричної енергії. Отже, посилаючись на положення статті 693 Цивільного кодексу України, відповідач вважав, що право вимоги у позивача про повернення попередньої оплати виникає саме після того, як продавець у встановлений строк не передав товар, тобто, лише після закінчення періоду відпуску/відбору, а саме 31.12.2022.
ПАТ "Центренерго" вказувало на те, що саме позивач по суті відмовився від договору, але не у спосіб, що передбачений пунктом 4.4 договору.
Відповідач також просив застосувати положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (далі - постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332), відповідно до якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" 706 968 360,00 грн основного боргу, 123 315 024,83 грн відсотків за користування коштами, 14 298 250,30 грн інфляційних втрат та 686 635,61 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо доведеності позовних вимог в частині стягнення основного боргу та відсотків за користування коштами, та часткового задоволення вимог щодо стягнення інфляційних втрат, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми.
Натомість, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, суди зазначили, що постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Отже, суди дійшли висновку про відмову в частині позову про стягнення пені, оскільки здійснене позивачем нарахування пені стосується періоду дії воєнного стану.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішенням Господарського суду Київської області від 25.04.2023, ПАТ "Центренерго" у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та відмовити у позові повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 та пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, акцентуючи увагу на такому.
3.1.1. Заявник касаційної скарги вважає, що суди неправильно застосували частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 14.12.2021 у справі № 910/18796/19 та від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, щодо моменту виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати.
Суди, на думку скаржника, неправильно застосували також статті 536, 625, частину 3 статті 693 Цивільного кодексу України при задоволенні вимог про стягнення з відповідача процентів, не врахувавши висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.
Також, суди порушили статтю 4 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосували статтю 15 Цивільного кодексу України, а саме захистили право, яке на момент звернення до суду не було порушено, без врахування висновку Верховного Суду у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 та від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16.
3.1.2. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували статтю 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
Також заявник касаційної скарги вважає, що суди неправильно застосували пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, а саме розповсюдження даної норми на правовідносини до змішаних договорів купівлі-продажу, які містять елементи позики (кредиту).
3.1.3. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, ПАТ "Центренерго" вважає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів щодо обставини надсилання/отримання відповідачем вимог про повернення коштів.
3.2. 29.01.2024 в системі "Електронний суд" сформовано заяву АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" про залучення заявника до участі у справі 911/2861/22 як правонаступника позивача та заміну ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг", з посиланням на положення статті 52 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" і яке є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства, а також, що відокремлені підрозділи Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Ураховуючи вимоги процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для заміни ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" його правонаступником - АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, вказуючи на те, що у справах, наведених скаржником правовідносини не є подібними, у цих справах різний предмет, підстави позовів, фактичні обставини справи та доказова база, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з підстав, наведених у відзиві.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 16.02.2022 між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" (покупець) та ПАТ "Центренерго" (продавець) укладено двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії № 20/22-02-РДД/77-150-08-22-00547, за умовами пункту 1.1 якого предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі аукціонного свідоцтва від 17.01.2022 № 03-ЕР-170122-15-1-2 та на умовах, що визначені у цьому договорі.
Згідно з пунктом 1.5 договору під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, однак стосуються договірних зобов'язань, сторони зобов'язуються керуватися законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом систем розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Розділом 2 договору визначено порядок купівлі-продажу електричної енергії, зокрема, вказано, що продавець зобов'язується відпустити електричну енергію в Об'єднану Енергосистему України, а покупець зобов'язується відібрати електричну енергію з Об'єднаної Енергосистеми України згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку № 1.
Оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості 100% всього обсягу електричної енергії передбаченої цим договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску) протягом 2-х (двох) банківських днів з дати укладення цього договору, - визначено пунктом 3.2 договору.
Пунктом 3.3 договору визначено період відпуску - з 01.10.2022 по 31.12.2022 включно.
Суди установили, що додатком 1 договору "Графік відпуску-відбору електричної енергії" передбачено, що базове навантаження становить обсяг 280543 МВт.г., ціна за 1МВт.г - 2100,00 грн (з акцизним податком), а відтак вартість електроенергії становить 589140300,00 грн без ПДВ. Разом з ПДВ вартість електричної енергії в зазначених обсягах становить 706 968 360,00 грн.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що листами від 14.02.2022 та 15.02.2022 ПАТ "Центренерго" повідомив позивача про отримання на поточний рахунок ПАТ "Центренерго" 150 000 000,00 грн (гарантійний внесок сплачений 11.02.2022) та 95 475 125,00 грн (гарантійний внесок сплачений 14.02.2022), а згідно з виписки банківського рахунку, наданої пзивачем, вбачається проведення 16.02.2022 ще двох платежів на рахунок ПАТ "Центренерго" у розмірах 49 095 058,00 грн та 412 398 210,00 грн.
4.4. Відповідно до пункту 2.1 договору продавець зобов'язується відпустити електричну енергію в Об'єднану Енергосистему України, а покупець зобов'язується відібрати електричну енергію з Об'єднаної Енергосистеми України згідно з Графіком відпуску/відбору електричної енергії, визначеним у додатку № 1, згідно з підпунктом 23 пункту 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499.
Продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупцю у разі якщо собівартість виробництва електричної енергії у продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії визначеної в цьому договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За таких обставин обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору, визначається(ються) продавцем. Про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) продавець має право повідомити покупця не пізніше ніж за тридцять днів до дати такого зменшення відпуску відбору електричної енергії (абзац 2 пункту 2.1 договору).
Так, суди попередніх інстанцій установили, що ПАТ "Центренерго" надіслав АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" такі листи:
- від 30.08.2022 про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 94 615 МВт.г. за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, вказавши, що за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися;
- від 29.09.2022 про зменшення відпуску за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 в обсязі 91440 МВт.г;
- від 26.10.2022 про зменшення відпуску електричної енергії в обсязі 94488 МВт.г за період з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Отже, суди установили, що загальний об'єм зменшення відпуску/відбору електричної енергії становить 280543 МВт.г., тобто еквівалентний договірним об'ємам, що визначалися у додатку 1 договору.
4.5. Відповідно до пункту 4.2 укладеного між сторонами договору, у разі наявності факту невиконання продавцем зобов'язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення Продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), продавець зобов'язується, у строк п'ятнадцять банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі, повернути на поточний рахунок покупця, зазначений у розділі 10 даного договору, грошові кошти, сплачені покупцем на користь продавця, за обсяг електричної енергії невідпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20 % річних від загальної суми коштів отриманих за договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення (в розумінні статті 536 Цивільного Кодексу України).
У випадку невиконання продавцем у встановлений строк свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів сплачених покупцем, продавець додатково сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасно повернутих покупцю грошових коштів за коден день прострочення за весь період прострочення.
Суди попередніх інстанцій установили, що АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" відповідно до пункту 4.2 договору у відповідь на листи ПАТ "Центренерго" від 30.08.2022, від 29.09.2022 та від 26.10.2022 заявив вимоги від 07.09.2022, від 05.10.2022 та від 02.11.2022 про повернення сплачених коштів за обсяги невідпущеної електричної енергії та додатково сплати за користування коштами 20 % річних протягом 15 банківських днів з дати отримання кожної з вимог.
При цьому, як установили суди, вказані вимоги АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" направлялися на офіційну електронну адресу ПАТ "Центренерго" kanc@centrenergo.com з накладенням кваліфікованого електронного ключа (КЕП) директора ВП "Енергоатом-Трейдинг" Маткіна В. М.
Відповідно до пункту 7.6 договору сторони обмінюються інформацією за договором шляхом направлення документів, що підписані уповноваженою особою сторони, які направляються рекомендованим або цінним листом з описом вкладення/особисто/поштовим оператором, в тому числі кур'єрською доставкою за поштовою адресою, вказаною у розділі 10 договору, або шляхом направлення електронного повідомлення, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи сторони на електронну адресу, вказану у розділі 10 договору.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дата, вказана на вимогах АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг", є датою отримання ПАТ "Центренерго" цих вимог, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача та розшифровками КЕП через портал "Дія", якими уповноважена особа позивача їх підписала.
4.6. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" про стягнення з ПАТ "Центренерго" 706 968 360,00 грн основного боргу за неповернення відповідачем сплачених позивачем коштів після відмови у відпуску електричної енергії, 123 315 024,83 грн відсотків річних, 60 056 163,58 грн пені та 177 756 036,52 грн інфляційних втрат.
4.7. Як вже зазначалося, між сторонами укладено договір купівлі-продажу електричної енергії, предметом якого є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі аукціонного свідоцтва від 17.01.2022 № 03-ЕР-170122-15-1-2 та на умовах, що визначені у цьому договорі
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
За змістом статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі. Учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням обмежень, визначених у вказаній нормі.
За змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається .Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
4.8. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, відсотків за користування коштами та інфляційних втрат з урахуванням здійсненого перерахунку, виходили з того, що у відповідача виник обов'язок повернути покупцю (позивачеві) суму попередньої оплати на умовах, що визначені пунктом 4.2 договору, у якому сторони закріпили, що у разі наявності факту невиконання продавцем зобов'язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), продавець зобов'язується у строк 15 банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі, повернути на поточний рахунок покупця, зазначений у розділі 10 договору, грошові кошти, сплачені покупцем на користь продавця, за обсяг електричної енергії невідпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів отриманих за договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення (в розумінні статті 536 Цивільного Кодексу України), вказавши, що строк у 15 банківських днів за всіма вимогами закінчився 23.11.2022 і, відповідно, почалось прострочення виконання відповідачем свого обов'язку повернути всі сплачені позивачем в якості передоплати кошти.
При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи ПАТ "Центренерго" стосовно того, що у продавця був строк для відпуску електричної енергії до 31.12.2022, вказавши, що повідомленнями від 30.08.2022, 29.09.2022 та 26.10.2022 ПАТ "Центренерго" повністю відмовилось від відпуску електричної енергії в об'ємах, що обумовлювалися додатком до договору - 280543 МВт.г.
4.9. Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування грошима, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України, якою визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а також пункту 4.2 договору, яким передбачено, що розмір процентів у порядку статті 536 Цивільного кодексу України становить 20%, зазначив таке.
Сторонами у договорі за їх взаємною згодою передбачений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати, настання якого обумовлено зменшенням відпуску електричної енергії, тобто фактично відмовою від передачі товару, право на яке передбачено договором.
Суд апеляційної інстанції відхилив заперечення ПАТ "Центренерго" щодо нарахування процентів за користування чужими коштами вказавши на встановлення факту прострочення виконання відповідачем обов'язку повернути сплачені позивачем кошти як передоплату, який відповідачем не спростовано, а також пункт 4.2 договору, який містить посилання на статтю 536 Цивільного кодексу України, а також суд вказав, що посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду є не релевантними в контексті даних правовідносин, оскільки сторонами в укладеному договорі визначено правову підставу для нарахування процентів за користування чужими коштами.
4.10. Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суди попередніх інстанцій, установивши обставини стосовно того, що вимоги про повернення коштів відповідач отримав лише у вересні, жовтні та листопаді 2022 року, а договором не закріплено право позивача нараховувати інфляційні втрати на суму передоплати починаючи з моменту отримання відповідачем коштів, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення коштів, дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.
4.11. Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та частковій відмові у стягненні інфляційних втрат учасниками справи не оскаржені.
4.12. Як вже зазначалося, ПАТ "Центренерго", оскаржуючи судові рішення у справі посилається в касаційній скарзі на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що суди неправильно застосували частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 14.12.2021 у справі № 910/18796/19 та від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 щодо моменту виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати; неправильно застосували також статті 536, 625, частину 3 статті 693 Цивільного кодексу України при задоволенні вимог про стягнення з відповідача процентів, не врахувавши висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18; порушили статтю 4 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосували статтю 15 Цивільного кодексу України, а саме захистили право, яке на момент звернення до суду не було порушено, без врахування висновку Верховного Суду у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 та від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16.
4.13. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
4.14. Так, у справі № 910/18796/19 (постанова Верховного Суду від 14.12.2021), на неврахування висновку в якій посилається скаржник, за позовом Державного підприємства "Український центр "Безпека" до Державної акціонерної холдингової компанії "Артем", за участі третьої особи - Державного концерну "Укроборонпром" про стягнення 498 736 003, 38 грн, Верховний Суд вказав, що застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару. Залишаючи без змін судові рішення у справі суд касаційної інстанції виходив з того, що на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач своєчасно не виконав своїх зобов'язань за контрактом, а отже про доведеність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений за цим контрактом товар.
У справі № 918/631/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" до Державного підприємства "Бурштин України" про стягнення попередньої оплати за укладеним сторонами форвардним контрактом, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 та частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилась з доводами скаржника про те, що прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати пов'язано також із датою закінчення строку дії контракту (01 лютого 2017 року), оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов'язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями пункту 8.3 контракту останній в частині невиконаних зобов'язань діє до їх повного виконання сторонами.
У справі № 910/1238/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018) за позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" до Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк" про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 52260,50 грн, Велика Палата Верховного Суду вказала, що помилкове застосування до спірних правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України не вплинуло на обґрунтований, в цілому, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з банку процентів за користування грошовими коштами за період, що минув після припинення дії договору до дати надходження коштів на рахунок позивача. Так, суд касаційної інстанції вказав, що відповідно до предмета та підстав поданого позову про стягнення процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами враховуючи встановлені судами обставини справи щодо моменту виникнення та обсягу грошового зобов'язання відповідача, періоду прострочення є підстави для задоволення позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. У цій справі проценти підлягають до стягнення виходячи з суми простроченого грошового зобов'язання за період, заявлений позивачем, тобто з 05 травня 2016 року по 10 січня 2017 року (250 днів), що складає 9469,36 грн (сума заборгованості х 3 х кількість днів прострочки ч365ч100).
У справі № 910/14180/18 (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання договору недійсним в частині, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову, Верховний Суд зазначив, що закон, зокрема положення статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.
Натомість у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин справи дійшли висновку, що відповідно до норм законодавства та умов укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов'язок повернути покупцю (позивачеві) суму попередньої оплати на умовах, що визначені пунктом 4.2 договору, а також сплатити проценти за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію у розмірі, визначеному договором та інфляційні втрати.
Посилання заявника касаційної скарги на неправильне застосування судами статті 15 Цивільного кодексу України оскільки, на думку скаржника, суди захистили право, яке на момент звернення до суду не було порушено, без врахування висновку, не беруться до уваги з огляду на встановлені судами обставини справи про виникнення у відповідача обов'язку з повернення грошових коштів відповідно до умов договору.
З огляду на обставини справи, яка розглядається, встановлені судами попередніх інстанцій, та обставини, встановлені судами у справах, на неврахування висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а тому колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Центренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2023 у справі № 911/2861/22.
4.15. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України ПАТ "Центренерго" вказує на те, що суди неправильно застосували статтю 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах.
За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі статтями 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Відповідно до статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 7.6 укладеного між сторонами договору сторони обмінюються інформацією за договором шляхом направлення документів, що підписані уповноваженою особою сторони, які направляються рекомендованим або цінним листом 3 описом вкладення/особисто/поштовим оператором, в тому числі кур'єрською доставкою за поштовою адресою, вказаною у розділі 10 договору, або шляхом направлення електронного повідомлення, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи сторони на електронну адресу, вказану у розділі 10 договору.
У розділі 10 договору вказано електронну адресу ПАТ "Центренерго" - kanc@centrenergo.com.
Суди попередніх інстанцій установили, що АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" вимоги про повернення коштів направляло на офіційну електронну адресу ПАТ "Центренерго", яку зазначено в розділі 10 договору - kanc@centrenergo.com, з накладенням кваліфікованого електронного ключа (КЕП) директора ВП "Енергоатом-Трейдинг" Маткіна В. М.
При цьому звертаючись із касаційною скаргою ПАТ "Центренерго" не навело обґрунтувань щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування статті Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а зміст касаційної скарги зводиться до незгоди із судовими рішеннями та здійснення переоцінки доказів у справі.
4.16. Доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах не беруться до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій при ухвалення судових рішень не посилалися на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
4.17. Посилання ПАТ "Центренерго" у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень на пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із встановленням судами обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів щодо обставини надсилання/отримання відповідачем вимог про повернення коштів колегія суддів також відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим за приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.
Скаржник не конкретизує, які саме докази, на його думку, є недопустимими, не обґрунтовує таких тверджень та не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання доказів недопустимими. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
Зважаючи на викладене, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень попередніх судових інстанцій з такої підстави.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ПАТ "Центренерго" не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2023 у справі № 911/2861/22 слід залишити без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2023 у справі № 911/2861/22, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2023 у справі № 911/2861/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак