Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"13" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4654/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю сторін:
боржник - ОСОБА_1 (особисто);
представник боржника - адвокат Сонько В.В. (ордер серії ВТ №1006164 від 02.02.2024);
Фізична особа-підприємець Сурков Євген Петрович (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність у порядку п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на відсутність фінансової можливості для погашення заборгованості перед кредиторами на загальну суму 12 324 954,87 грн.
Розглянувши в підготовчому засіданні надані боржником документи, дослідивши надані суду докази, вислухавши пояснення боржника та його представника, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Системний аналіз ст.113, ч.1, ч.2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Отже, у підготовчому засіданні, суд перевіряє відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясовує на підставі поданих заявником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 902/227/20, від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20, від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Суд зазначає, що фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про свою неплатоспроможність, в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
В обґрунтування своєї неплатоспроможності боржник зазначив, що у нього внаслідок скрутного фінансового становища виникла заборгованість перед кредиторами за кредитними договорами за період 2017-2023 р.р., яку він не може у встановлений строк погасити у загальному розмірі 12 324 954,87 грн. перед наступними кредиторами: АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Укргазбанк", АТ "Універсал банк", АТ "Сенс Банк", АТ "Райфайзенбанк".
Проте до матеріалів заяви ОСОБА_1 не додав всі кредитні договори по яким у боржникає борг перед вищевказаними кредиторами, крім договору з АТ "Укргазбанк", як і не надано інших первинних документів (квитанції, банківські виписки тощо), які підтверджують заборгованість перед вказаними кредиторами за основним боргом та штрафними санкціями.
Надані боржником виписки (інформацію) з кредитної картки Українського Бюро кредитних історій станом на 11.09.2023 містить протиречиву інформацію, що унеможливлює здійснення їх аналізу та досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов'язань, дійсної суми заборгованості, з'ясування підстави виникнення таких зобов'язань, а також строку їх виконання.
Крім того, заявником- боржником надано суду договір кредиту № 845/1-27/17/1/5-059 від 24.06.2005р. з АТ "Укрсоцбанк", проте цей банк заявник взагалі не зазначає у списку своїх кредиторів, що може свідчити про недобросовісну поведінку боржника у підготуванні інформації для суду щодо наявної заборгованості.
Пунктом 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відсутність належної первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Частиною 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції від 20.03.2023) встановлено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
У відповідності до ч.3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Заява фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність подана в порядку пунктів 2, 3 частини 2 статті 115 КУзПБ, згідно яких боржник має право звернутися до господарського суду із вказаною заявою у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців або існують інші обставини загрози неплатоспроможності, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.
Суд зазначає, що звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3- 14 частини 3 статті 116 КУзПБ.
Разом з тим, з матеріалів заяви боржника судом не встановлено, обгрунтованих правових підстав щодо відкриття справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Суд зазначає, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Надані суду боржником у паперовому вигляді документів щодо договірних зобов'язань боржника перед кредиторами є недостатнім доказом, оскільки не підтверджують розмір та структури заборгованості цього боржника та не є достатніми та належними доказами у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Крім того, згідно із п.3 ч.2.ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено обов'язок боржника повідомити про всі обставини, що стали підставою для звернення до суду із заявою про неплатоспроможність, надати всю актуальну та документальну інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавців), підстав виникнення зобов'язань, строку їх виконання та її структури, що боржником виконано не було.
Також, не є зрозумілим суду правові підстави звернення боржника про свою неплатоспроможність, оскільки у боржника є в достатньому обсязі сум грошових коштів та майнових активів для задоволення вимог кредиторів. Зокрема, як зазначено самим боржником у заяви про неплатоспроможність, загальний залишок грошових коштів на р/р в установах банку складає 13 215 248,30 грн., що є достатним для погашення вимог кредиторів, розмір яких, як зазначає боржник у своїй заяві, складає загальну суму 12 324 954,87 грн. Крім того, боржник не надав суду актуальну інформацію щодо припинення боржником погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (загроза неплатоспроможності), при наявності у нього майнових активів, що є достатними для задоволення вимог кредиторів.
Крім того, в поданих до заяви деклараціях про майновий стан за 2020,2021,2022 - за 9 місяців 2023 боржник зазначив, що членами родини ОСОБА_1 є: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Проте, як визначено в деклараціях про майновий стан за 2020-2023 боржника, члени його сім'ї відмовились надавати інформацію щодо свого майна та інших активів боржнику (заробітна плата, пенсія, спадщина, дохід від відчуження рухомого майна, цінних паперів, інші грошові виплати, автотранспорт, інші транспортни засовбі, кошти на рахунках, цінне рухоме майно тощо) та таку інформацію боржнику не надали.
Згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
При цьому боржник не обґрунтував об'єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів його сім'ї, а саме батька, мати, синів доходів, рухомого майна, витрат тощо.
Відповідно до пункту 9 Примітки до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Відтак, отримання інформації щодо членів сім'ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім'ї так і з офіційних джерел. Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/1454/20 (п. 28.1, 28.2).
Суд звертає увагу, що інформація, яка міститься в державних реєстрах прав на нерухоме майно, рухоме майно тощо має офіційний характер, тож з метою забезпечення повноти та достовірності відомостей та усунення сумнівів у наявності прихованих активів, така інформація має бути отримана боржником та відображена в декларації про майновий стан. (постанова Верховного Суду від 22.05.2022 у справі № 916/1482/21 (п. 76)).
Також, згідно з пунктом 7 "Дані про членів сім'ї боржника" декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 у відповідному розділі, окрім ступеню зв'язку, прізвища, ім'я, по батькові (за наявності), дати народження, громадянства, зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія і номер паспорта/номер паспорта у формі картки (ID) (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).
При поданні заяви про неплатоспроможність боржник зазначив про наявність у нього членів сім'ї: батька, мати, синів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було затверджено, серед іншого, Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 5 Порядку, у редакції, що діяла на дату подання боржником заяви про неплатоспроможність, інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід'ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень.
За бажанням особи інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, крім відомостей, передбачених абзацом першим цього пункту, може додатково містити відомості про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та його невід'ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.
Пошук відомостей про зареєстровані речові права здійснюється за одним або декількома з таких ідентифікаторів:
щодо об'єкта нерухомого майна:
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна;
- кадастровий номер земельної ділянки;
- адреса об'єкта нерухомого майна;
щодо суб'єкта речового права, обтяження - фізичної особи:
- прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові;
- номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
- номер та за наявності серія документа, що посвідчує таку особу;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків;
щодо суб'єкта речового права, обтяження - юридичної особи:
- повне найменування юридичної особи;
- ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ.
За зазначеними особою параметрами пошуку щодо об'єкта нерухомого майна надаються відомості про зареєстровані речові права щодо такого об'єкта нерухомого майна.
Для ознайомлення особи за зазначеними нею параметрами пошуку щодо суб'єкта речового права, обтяження з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру прав формуються перелік записів про об'єкти нерухомого майна із зазначенням їх адрес чи (щодо земельних ділянок) кадастрових номерів та окремо записи, що не містять відомості про адресу/кадастровий номер, або повідомлення про відсутність інформації за зазначеними особою параметрами пошуку.
Після ознайомлення з відповідним переліком особа може отримати окремо щодо кожного з об'єктів нерухомого майна, що міститься в ньому, інформацію з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права або інформацію з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права в цілому щодо суб'єкта речового права, обтяження.
Абзацом 2 пункту 6 того ж Порядку встановлено, що пошук відомостей про користувачів інформації здійснюється за одним або декількома ідентифікаторами, визначеними у пункті 5 цього Порядку.
Таким чином, володіючи навіть інформацією щодо прізвища, ім'я та по батькові своїх членів сім'ї, реєстраційного номеру його облікової картки платника податків, боржник мав можливість отримати відповідну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо всього належного членам сім'ї майна.
При цьому суд наголошує, що саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов'язок як найповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у деклараціях.
Отже, боржник ОСОБА_1 у деклараціях про майновий стан за 2020, 2021, 2022 та за 9 місяців 2023 року зазначив неповну інформацію стосовно активів та майна, доходів і витрат членів його сім'ї. Суд відхиляє посилання боржника на подання ним у деклараціях з поміткою "члени сім'ї інформації не надали", позаяк самі по собі такі обставини не звільняють боржника від встановленого законом обов'язку надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, відповідно до приписів ст.116 Кодексу з процедур банкрутства.
Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
З метою забезпечення доступу до правосуддя, а також взаємодії з судом, господарський суд, в зв'язку з неявкою в судовое засідання 11.01.2024 боржника або його представника, а також з метою надання можливості заявнику бути присутнім в судовому засіданні (особисто або в режимі відеоконференцзв'язку) щоб надати пояснення стосовно питань та недоліків, виявлених судом, суд відкладав розгляд справи в підготовчому засіданні суду на 13.02.2024 р. о 12:30 год.. Боржник був присутній в судовому засіданні 13.02.2024, однак обгрунтованих пояснень суду щодо своєї заяви про неплатоспроможність в судовому засіданні надати не зміг.
Суд зазначає що для отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період.
Як встановлено судом, у деклараціях про майновий стан за 2020, 2021 та 2022, 9 місяців 2023 рік боржник зазначив неповну інформацію стосовно доходів та витрат членів його сім'ї, обмежившись посиланням на те, що члени сім'ї не надали такої інформації.
Суд зауважує, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов'язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до п.1 ч. 4 стст.119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 113, 115,116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд роз'яснює боржнику, що згідно із частиною сьомою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Ухвала підписана 15.02.2024.
Суддя Міньковський С.В.