Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05.02.2024м. ХарківСправа № 922/831/23 (642/5684/23)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (61052, м.Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793)
про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс"
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - адвоката Виноградова В.О. ( Ордер серія АХ№1171237)
29 вересня 2023 року позивач ОСОБА_2 , в особі адвокатки Семенових Ольги Станіславівни, звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до КП «Жилкомсервіс», в якому просив суд :
- стягнути з Комунального підприємства «ЖИЛКОМСЕРВІС» на користь позивача 88516,32 матеріальних збитків;
- стягнути з Комунального підприємства «ЖИЛКОМСЕРВІС» на користь позивача 5000,00 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди;
- стягнути з Комунального підприємства «ЖИЛКОМСЕРВІС» на користь позивача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;
- стягнути з Комунального підприємства «ЖИЛКОМСЕРВІС» на користь позивача 3500,00 грн витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
- стягнути з Комунального підприємства «ЖИЛКОМСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2023 року, крім іншого, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
01.11.2023 року від представника відповідача КП «Жилкомсервіс» до Ленінського районного суду м. Харкова надійшов відзив на позовну заяву(вх.№19976), в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свою заперечення, представник відповідача, крім іншого, вказує, що позивачем не доведено факту, що шкода, що заподіяна позивачу, була завдана саме внаслідок падіння тимчасової конструкції з даху будинку АДРЕСА_2 . Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що шкода (факт якої, як зазначає представник відповідача, не доведено належними та допустимими доказами) заподіяна саме внаслідок невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо управління будинку АДРЕСА_2 , а отже, на думку представника відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що шкода позивачу була завдана саме відповідачем.
01.11.2023 року від представника відповідача КП «Жилкомсервіс» до Ленінського районного суду м. Харкова надійшло клопотання (вх.№19983) про надіслання справи до Господарського суду Харківської області, для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство КП «Жилкомсервіс».
Ухвалою суду від 01.11.2023 задоволено клопотання представника відповідача Комунального підприємства «Жилкомсервіс». Цивільну справу № 642/5684/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди - передати за підсудністю для розгляду до Господарського суду Харківської області, який відкрив справу про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» № 922/831/23
24.11.2023 матеріали справи №642/5684/23 надійшли до Господарського суду Харківської області.
Суд зазначив, що в межах справи №922/831/23 ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (код ЄДРПОУ 34467793), визнано вимоги ініціюючого кредитора - ФОП Шевцова О.С. до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" у розмірі 1399068,89 грн основного боргу та 26840,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном КП "Жилкомсервіс", призначено розпорядником майна КП "Жилкомсервіс" арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича, призначено попереднє засідання суду.
24.03.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" за № 70274.
Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 5003/23 від 24.11.2023) передана на розгляд головуючому судді Усатому В.О.
Ухвалою суду від "29" листопада 2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху після відкриття провадження у справі.
Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:
- подати до суду належні докази доплати судового збору (оригіналу платіжного доручення) у розмірі 1538,84 грн. за реквізитами Господарського суду Харківської області.
Попереджено позивача про те, що не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, згідно частини тринадцятої статті 176 ГПК України має наслідком залишенням позовної заяви без розгляду.
01.12.2023 до суду в межах строку, встановленого судом, на виконання вимог ухвали суду від 29.11.2023 від представника позивача надійшла заява (вх.№33042) з додатком у вигляді доказів доплати судового збору у розмірі 1538,84 грн. за реквізитами Господарського суду Харківської області .
Ухвалою суду 06 грудня 2023 року, крім іншого, прийнято справу № 642/5684/23 до розгляду в межах справи № 922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Постановлено повторно розпочати розгляд справи №922/831/23 (642/5684/23) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "21" грудня 2023 р. о 13:00 год.
В судове засідання 21.12.2023 учасники справи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 21.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 25.01.2024 о 12:40 год.
В судове засідання 25.01.2024 прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
В судове засіданні 25.01.2024 прибув представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні 25.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України до 05.02.2024 о 15:00 год.
В судове засідання 05.02.2024 прибув представник відповідача, який підтримав свою правову позицію у даній справі, викладену у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання 05.02.2024 представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання (вх.№3202 від 05.02.2024) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із необхідністю отримання останнім відповіді на адвокатський запит, який був направлений до ВП №2 ХРУП №3 ГУ Національної поліції України в Харківській області 29.01.2024 року, щодо надання копій усіх документів, які складалися за фактом падіння тимчасового обладнаного навісу на авто позивача.
З приводу вищезазначеного клопотання представника позивача, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Суд зазначає, що явка сторін у судове засідання з розгляду зазначеної справи не визнавалась судом обов'язковою.
Крім того, відповідно до ч. ч. 2, 4, 5, 8, 9 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, ПОВИННІ ПОДАТИ ДОКАЗИ РАЗОВ З ПОДАННЯМ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Згідно з ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 42 Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
Відповідно до ч. 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд враховує, що позивач не повідомив письмово суд у позовній заяві про неможливість подання зазначених у клопотанні про відкладення розгляду справи (вх. №3202 від 05.02.2024) доказів вчасно та НЕ надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження неможливості подання вказаних у клопотанні (вх. №3202 від 05.02.2024) доказів у встановлений строк.
Крім того, суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Так, відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, серед іншого, сплив строку розгляду даної справи, підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 05.02.2024, визначених у ч. 2 ст. 202, ст. 216 ГПК України, судом не встановлено, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх. №3202 від 05.02.2024).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.02.2024 за відсутності позивача та його представника.
У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.
Закон України "Про судоустрій та статус суддів"(пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).
Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що автомобіль CHERY BEAT державний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , що вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 30.07.2021 року (а.с.31).
Як стверджує позивач у позовній заяві, останній припаркував свій автомобіль CHERY ВЕАТ державний номер НОМЕР_2 за адресою м. Харків, проспект Слави, буд. 11.
Пізніше, як зазначає позивач, останнім було виявлено, що на автомобіль впав тимчасовий навіс з даху будівлі, через що автомобіль позивача CHERY BEAT державний номер НОМЕР_2 було пошкоджено.
Суд констатує, що у позовній заяві відсутня дата та час ймовірної події щодо падіння тимчасового навісу з даху будівлі на автомобіль позивача CHERY BEAT державний номер НОМЕР_2 за адресою м. Харків, проспект Слави, буд. 11, про яку стверджує позивач у позовній заяві, а на запитання суду в судовому засіданні 25.01.2024 представник позивача не надав конкретні відповіді.
Позивач зазначає, що за фактом цієї події останній звернувся із заявою до ВП №2 ХРУП №3 ГУ Національної поліції в Харківській області.
Суд констатує, що матеріали справи не містять вищезазначеної заяви.
Однак, судом встановлено, що матеріали справи містять відповідь начальника ВП №2 ХРУП№3 ГУ Національної поліції в Харківській області Сергія Балика від 11.08.2023 року (а.с.46) із змісту якої вбачається, що заяву позивача зареєстровано в ЖЄО ВП№2 ХРУП №3 ГУ Національної поліції в Харківській області під №9352 від 28.07.2023 року. Крім того, у відповіді зазначено, що перевірка викладених у зверненні відомостей проведена в порядку Закону України "Про звернення громадян", у зв'язку з відсутністю в них достатніх обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. За фактом завданого збитку рекомендовано звернутися до Ленінського суду в порядку громадського судочинства.
При цьому, з наданих позивачем матеріалів за результатами розгляду вказаної заяви не вбачається встановлення підстав звернення із відповідною заявою, дати, часу, обставин пошкодження автомобіля позивача, причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженням автомобіля та падінням тимчасового навісу з даху будівлі.
На підтвердження позовний вимог позивачем долучено до позовної заяви копії зображень.
В підтвердження розміру завданих позивачу збитків, останнім долучено до матеріалів позовної заяви Звіт №02/08/2023Р від 16.08.2023 року дослідження спеціаліста - автотоварознавця , відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля CHERY BEAT державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження складає 57542,01 грн.
Позивач вважає, що оскільки виконавцем і балансоутримувачем щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», саме Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» повинно відшкодувати позивачу завдані збитки .
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2006 року №1186 визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова, з управління будинком, спорудою або групою будинків - КП «Жилкомсервіс».
З відповіді КП «Жилкомсервіс» на адвокатський запит адвоката Семонових О.С. від 29.08.2023 (а.с.17) вбачається, що в господарське відання КП «Жилкомсервіс» було передано житловий будинок № 11 по пр-ту Слави в місті Харкові на підставі розпорядження Управління комунального майна та приватизації № 192 від 28.02.2007 року; наразі між КП «Жилкомсервіс» та споживачами діє публічний договір оприлюднений в спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 року.
Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Згідно зі змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено НА ПОЗИВАЧА. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому ПОЗИВАЧ САМОСТІЙНО ВИЗНАЧАЄ ТА ОБҐРУНТОВУЄ в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження того, що шкода, заподіяна автомобілю позивача, була завдана саме внаслідок падіння тимчасової конструкції з даху будинку №11 по пр. Слави у місті Харкові.
Крім того, матеріали справи не містять доказів встановлення обставин падіння тимчасової конструкції з даху будівлі на автомобіль позивача, дати та часу, доказів, що роботи пов'язані з встановленням тимчасової конструкції на даху будівлі за адресою м. Харків, проспект Слави, буд. 11 були проведені певним суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність доказів, які б підтверджували факт протиправної бездіяльності відповідача, його вини в настанні шкідливих наслідків для автомобіля позивача, причинно-наслідкового зв'язку між такою бездіяльністю та наслідками, що настали.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, враховуючи, що тягар доказування покладається на позивача, а ним достатніх доказів щодо обставин, про які йдеться у позові надано не було, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з визначеного позивачем відповідача - Комунального підприємства "Жилкомсервіс" матеріальних збитків у розмірі 88516,32 грн, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.
Оскільки у цій справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, то й похідні позовні вимоги про відшкодування витрат на проведення експертного дослідження, відшкодування моральної шкоди, також, не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позову, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог відмовити .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) .
Відповідач: Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (61052, м.Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793).
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2024, з урахуванням перебування судді Усатого В.О. на лікарняному з 07.02.2024 по 12.02.2024 включно.
Суддя В.О. Усатий