06 лютого 2024 року м. ТернопільСправа № 921/526/23
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.
За участю секретаря судового засідання Шмир А.І.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро", 48322, Тернопільська обл.., Монастириський район, с. Ковалівка, вул. Зарічна, 400
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Білокрилого Володимира Богдановича, АДРЕСА_1
про стягнення 1 853 273,84 грн
За участі представників:
Позивача: Молень Р.Б., адвокат
Відповідача: Майка М.Б. - адвокат
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Білокрилого Володимира Богдановича заборгованості в сумі 1 853 273,84 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/526/23 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 29 серпня 2023 року о 12 год. 00 хв.; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: позивачу: відповідь на відзив (у разі отримання відзиву), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності); відповідачу: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заяви з процесуальних питань (при наявності).
В позові позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості сумі 1 853 273,84 грн за поставлений товар за Договором новації №03-23 від 17.03.2023, який є договором (угодою) про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між Сторонами (новацією) чинного договору купівлі-продажу №13 від 02.03.2020.
Ухвалою суду від 29.08.2023 у зв'язку з не прибуттям відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання, відкладено підготовче засідання на 06 жовтня 2023 року; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 921/526/23 на тридцять днів; запропоновано и учасникам справи подати/надіслати суду: Позивачу: відповідь на відзив (у разі отримання відзиву), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності) Відповідачу: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заяви з процесуальних питань (при наявності).
Представники сторін в судове засідання 06.10.2023 року не з'явився, причин не явки суду не повідомили, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Ухвалою від 06.10.2023 відкладено підготовче засідання на та 24 жовтня 2023 року.
В підготовче засідання 24.10.2023 відповідач повторно не прибув.
Ухвалою суду від 24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/526/23 до судового розгляду по суті на 17 листопада 2023 року.
Ухвалою суду від 24.11.2023, у в зв'язку з перебуванням судді Сидорук А.М. у відпустці, повідомлено учасників судового процесу, що розгляд справи №921/526/23 по суті відбудеться 19 грудня 2023 року.
19.12.2023 в судове засідання з'явилися представник позивача та представник ФОП Білокрилого В.Б. - адвокат Нюня О.І..
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Нюня О.І. пояснив суду, що уклав договір з ФОП Білокрилим Володимиром Богдановичем 18.12.2023, подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, зняття копій документів та про відкладення розгляду справи, що призначена на 19.12.2023 о 11:30.
Разом з тим, уповноважений представник позивача в судовому засіданні надав суду для огляду апеляційну скаргу ФОП Білокрилого В.Б. у справі №921/526/23 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2023 із конвертом та описом вкладення про відправлення даної скарги на 5 аркушах на адресу позивача згідно поштового штампу - 01.12.2023.
В судовому засіданні 19.12.2023 оголошено перерву до 28.12.2023.
25.12.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.12.2023 /вх. №10356/ з клопотаннями про поновлення строку на його подання; витребування у ТОВ "Любава-Агро" оригіналів документів, які додані до позовної заяви, зокрема договір новації №03-23 від 17.03.2020 та призначення у справі №921/526/23 почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконано підпис від імені Білокрилого В.Б. у договорі новації №03-23 від 17.03.2020 Білокрилим В.Б.; чи виконано підпис від імені Білокрилого В.Б. у договорі новації №03-23 від 17.03.2020 під впливом збиваючих факторів (примусу, тиску, погрози)? та зупинення провадження у справі №921/526/23.
Присутній в судовому засіданні 28.12.2023 уповноважений представник відповідача /адвокат Майка М.Б./ пояснив, що договір про надання правничої допомоги укладений з ФОП Білокрилим В.Б. у листопаді 2023 року, а додаткова угода про участь представника у даній справі декілька днів тому в електронній формі, просить поновити строк для подання відзиву на позов з підстав викладених у ньому. Зокрема зазначає про наявність воєнного стану, перебої з електропостачанням, відсутність відомостей про отримання відповідачем будь-якого роду документів у даній справі, у зв'язку з чим ФОП Білокрилий В.Б. невчасно звернувся за правничою допомогою, що і стало підставою щодо клопотання поновлення строку для подання відзиву на позов.
Уповноважений представник позивача заперечив щодо даного клопотання та зазначив, що відповідач обізнаний щодо розгляду даної справи, оскільки в матеріалах справи наявні відомості про отримання ним документів особисто та своїми діями відповідач затягує розгляд справи, жодних причин для поновлення строку для подання відзиву на позов не вбачає.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалою від 29.08.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №921/526/23 на тридцять днів та встановив зокрема відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Ухвала від 29.08.2023 була вручена відповідачу 20.09.2023, що підтверджується поштовим повідомленням. Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 05.10.2023.
Проте, відзив фізичної особи-підприємця Білокрилого В.Б. на позовну заяву надійшов до суду лише 25.12.2023 /вх. №10365/ разом із вищевказаними клопотаннями, тобто поза межами встановленого судом строку на подання цих заяв по суті справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак, можливість поновлення або продовження процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Заявляючи клопотання у відзиві про поновлення строку на його подання відповідач не наводить і не доводить наявність саме поважних причин пропуску строку, тобто наявність обставин, які об'єктивно були непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії, окрім введення воєнного стану, наявність частих та тривалих повітряних тривог та введення аварійних відключень електроенергії.
Поряд з тим, в усній формі мотивуючи поважність причин пропуску строку на подання відзиву на позов, представник відповідача в засіданні, обставиною, яка спричинила пропуск процесуального строку вказав те, що у листопаді 2023 року відповідач уклав з адвокатом (представником) договір про надання правової допомоги та додаткову угоду в електронній формі за декілька днів до подання відзиву на позов.
Європейський суд з прав людини звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії").
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Німеччини").
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01.04.2008 щодо прийнятності у справі "Гуржий проти України" (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17.07.2012 у справі "Мускат проти Мальти" (Muscat v. Malta)).
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Учасниками справи є позивач та відповідач.
Одна із обставин, що відповідач лише недавно уклав з адвокатом договір на представництво його інтересів в суді по даній справі не може бути розцінена судом як поважна причина пропуску процесуального строку.
У постанові Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду від 21.12.2023 у справі №910/12042/23 зазначив, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Відтак, суд протокольною ухвалою в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відмовив та залишив відзив на позовну заяву без розгляду.
В судовому засіданні 22.01.2024 суд перейшов до дослідження доказів, однак, в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, оголосив перерву до 06.02.2024.
Суд закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати. У судовому засіданні 06.02.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.
02 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Білокрилим Володимиром Богдановичем (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №13, відповідно до умов якого даний правочин є договором купівлі-продажу партіями товарів власного виробництва - сої (надалі Товар) згідно видаткових накладних (п.1.1.); Продавець зобов'язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти даний Товар та оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору, прийнятих Сторонами, а також змін та додатків до нього (п.1.2.).
Відповідно до п.2.1., 2.2. Договору, кількість та вартість товару визначається згідно видаткових накладних; датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Оплата вартості Товару здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10 календарних днів з моменту поставки Товару (п.4.3.Договору).
Даний договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору).
На виконання умов Договору купівлі-продажу №13 від 02.03.2020 позивач поставив відповідачу Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: №23 від 26.03.2020 на суму 136 500,00 грн (з ПДВ), №24 від 27.03.2020 на суму 136 500,00 грн (з ПДВ), №25 від 27.03.2020 на суму 154 140,00 грн (з ПДВ), №26 від 30.03.2020 на суму 133 560,00 грн (з ПДВ), №27 від 30.03.2020 на суму 151 410,00 грн (з ПДВ), №28 від 31.03.2020 на суму 164 850,00 грн (з ПДВ), №29 від 31.03.2020 на суму 152 670,00 грн (з ПДВ), які підписана уповноваженою особою Покупця в розділі "Одержав" та скріплена печатками Сторін свідчить про те, що Постачальником у повному обсязі виконано свій обов'язок за Договором та передано Покупцю Товар-сою.
Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі відповідно до умов Договору №13 від 02.03.2020, однак як вказує відповідач свої зобов'язання зі сплати переданого йому Товару виконав частково
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку зі сплати вартості товару відповідно до умов Договору купівлі-продажу №13 від 02.03.2020.
В подальшому, між ТОВ "Любава-Агро" (Сторона-1) та ФОП Білокрилим В.Б. (Сторона-2) 17 березня 2023 року укладено Договір новації №03-23 договору купівлі-продажу №13 від 02.03.2023, відповідно до умов якого, цей правочин є договором (угодою) про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між Сторонами (новацією) чинного договору купівлі-продажу №13 від 02.03.2020, чинність та дійсність якого не заперечується та визнається Сторонами (далі - Договір новації). Взаємні зобов'язання Сторін які виникли на підставі договору купівлі-продажу №13 від 02.03.2020 і є невиконанням на дату підписання Договору новації, припиняються. На підставі Договору новації Сторони набувають нових прав та обов'язків у правовідносинах з передачі Стороною-1 Стороні-2 зерна сої за видатковими накладними №23 від 26.03.2020, №24 від 27.03.2020, №25 від 27.03.2020, №26 від 30.03.2020, №27 від 30.03.2020, №28 від 31.03.2020, №29 від 31.03.2020 на умовах поставки товару, що передбачені Договором новації, з дати підписання Договору новації (п.1.1.).
Відповідно до п.1.2 даного правочину, Сторони домовилися, що Договором новації регулюються відносини сторін з поставки зерна сої ( далі - Товар) на умовах товарного кредиту. Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки Товару, розмір товарного кредиту визначаються Сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Вартість Договору - становить загальна вартість поставленого Товару за видатковими накладними №23 від 26.03.2020 (в кількості 7,7 тонн), №24 від 27.03.2020, №25 від 27.03.2020, №26 від 30.03.2020, №27 від 30.03.2020, №28 від 31.03.2020, №29 від 31.03.2020. загальна сума договору - 973 980 грн (еквівалент 34 785 Долара США (USD) (п.2.1. Договору).
Згідно п.2.2. Договору, в Специфікаціях до договору ціна Товару та розміри платежів визначаються в гривні, з зазначенням еквіваленту в іноземній валюті Долар США (USD).
Розділом 3 "Порядок оплати товару" даного договору сторони погодили, що Сторона-2 оплачує Товару шляхом перерахування грошових коштів у гривні на поточний рахунок Сторони-1 у строк та в порядку, зазначеному в специфікації. Платіж є здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони-1. Розрахунки можуть здійснюватися в інший спосіб визначений специфікацією (п.3.1.).
Розмір відповідного платежу в гривні на дату оплати визначається шляхом множення еквіваленту ціни товару на курс Міжбанку (курс продажу Долару США за гривні з сайту www.udinform.com в колонці - курс гривні під словом ASK з колонки "Max за період"), що встановлений на першу доступну дату до дати сплати (п.3.2.).
Товар, поставлений з відстроченням платежу, вважається таким, що продається в кредит відповідно до ст. 649 ЦКУ, а саме з нарахуванням відсотків на несплачену частину вартості товару (з урахуванням збільшення вартості відповідно до п.3.2. Договору). Розмір відсотків за користування товарним кредитом, та період сплати визначається в специфікації. Сторона-1 має право в будь-який період нарахувати такі відсотки та виставити рахунок на їх оплату. Акт виконаних робіт направляється Стороною-1 Стороні-2 після сплати нарахованих відсотків (п.3.3.).
Згідно з п.4.1., 4.2. Договору новації, Сторони домовилися, що датою поставки товару є дата підписання видаткових накладних №23 від 26.03.2020 (в кількості), №24 від 27.03.2020, №25 від 27.03.2020, №26 від 30.03.2020, №27 від 30.03.2020, №28 від 31.03.2020, №29 від 31.03.2020.
Сторони зазначають, що Товар згідно видаткових накладних прийнято Стороною-2, претензії по кількості та якості Товару відсутні.
Відповідно до п.7.1. Договору новації, договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Договору Сторонами.
Згідно з п.2.1. Додатку до Договору новації №03-23 від 17.03.2023 - Специфікації №001 від 17.03.2023, оплата здійснюється в сумі, що визначається за умовами Договору новації №03-23 від 17.03.2023 і має бути еквівалентна 34 785 USD у строк до 15 квітня 2023 року.
За приписами статті 1053 Цивільного кодексу України, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
Статтею 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Верховний Суд у постанові від 13.03.2019 у справі №609/67/18 (провадження № 61-43444св18) аналізуючи зміст статті 604 Цивільного кодексу України наголосив, що ознаками новації є:
спосіб припинення зобов'язання;
вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання);
є двостороннім правочином (договором);
нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання.
Судом підкреслено, що деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.
До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні:
нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне;
сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а домовленість про новацію , про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання;
вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання;
наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;
дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається);
зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;
допустимість заміни первісного зобов'язання новим.
Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.
Отже, новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.
Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.
Оскільки погоджене сторонами нове зобов'язання пов'язує тих самих осіб, що і зобов'язання за договором купівлі-продажу №13 від 02.03.2020 (преамбула до договору новації), і волевиявлення сторін чітко спрямоване на заміну одного зобов'язання іншим (пункти 1.1, 1.2 договору новації), враховуючи дійсність зобов'язань за договором купівлі-продажу №13 від 02.03.2020 на момент укладення договору новації, як і те, що сторони досягли згоди на вчинення новації, оформлене у відповідний двосторонній правочин, суд дійшов висновку про те, що первинні зобов'язання сторін, які витікали із договору купівлі-продажу трансформувались у договірні відносини позики, що відповідає приписам статей 604, 1047, 1053 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар у термін, визначений у договорі.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строки у повному обсязі не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору новації 17.03.2023 сума основного боргу складала 1 284 759, 63 грн.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 284 759,63 грн підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 94 333,04 грн 20% річних за кожен день користування кредитом, 198 362,64 грн суми пені, 275 818,53 грн 20% штрафу від суми заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України спеціальна позовна давність яка застосовується для стягнення неустойки (штрафу, пені), може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відповідно до п.9.2. Договору новації, строк позовної давності у випадку стягнення заборгованості за Товар, вказаний у видаткових накладних №23 від 26.03.2020 (в кількості 7.7 тонн), №24 від 27.03.2020, №25 від 27.03.2020, №26 від 30.03.2020, №27 від 30.03.2020, №28 від 31.03.2020, №29 від 31.03.2020 складає 5 (п'ять) років.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В даному випадку п.4. Специфікації №001 від 17.03.2023 (Додаток до Договору новації №03-23 від 17.03.2023) передбачено інший розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Так, виходячи зі змісту вищезазначених положень сторони передбачили у Договорі п.3.3 та п.4 Специфікації №001 від 17.03.2023, відповідно до якої за користування товарним кредитом нараховуються проценти на несплачену частину вартості Товару в розмірі 20% річних за кожен день користування Товаром з 17.03.2023 до дати сплати повної вартості на умовах Договору новації.
Отже, за період з 17.03.2023 по 28.07.2023 сума за користування товарним кредитом становить 94 333,04 грн.
У статті 536 ЦК України передбачено можливість стягувати плату за користування чужими грошовими коштами. Так, боржник зобов'язанні сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В Договорі такі правовідносини були обумовлені саме у п. 3.3, де Сторони визначили, що товар, поставлений з відстроченням платежу, вважається таким, продається в кредит відповідно до ст. 694 ЦКУ, а саме з нарахуванням відсотків на несплачену частину вартості товару (з урахуванням збільшення вартості відповідно до п.3.2 Договору (Товарний кредит).
Отже, нарахування відсотків за користування товарним кредитом по ставці 20% вартості такого товару за кожен день користування за своєю суттю є процентами, які стягуються за користування чужими грошовими коштами що корелюється зі ст. 536, 626, 627, 694, 695, 697,10561 ЦК України та цілком відповідають меті укладеного Договору.
Постановою Верховного Суду у справі 910/14180/18 від 03.12.2021 визначено, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.
Отже, дана позиція Верховного Суду підкреслює той факт, що стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, зокрема коштами Кредитора не відноситься до жодного виду неустойки, натомість має іншу правову природу, та є безумовним правом Кредитора, який може розраховувати на їх отримання у зв'язку з порушенням умов договору іншою Стороною.
Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, а також у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.
З огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.
Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.
Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у пункті 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №149/1499/18.
Судом встановлено, що розрахунок суми за користування товарним кредитом у розмірі 94 333,04 грн. за період з 17.03.2023 по 28.07.2023 виконаний правильно, оскільки це не суперечить діючому законодавству та умовам договору. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
Щодо стягнення пені та 20% штрафу від суми заборгованості.
Відповідно до п. 6.2. та 6.3. Договору новації сторони погодили, що за порушення строків оплати товару Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ть календарних дів Сторона-2 також сплачує Стороні-1 штраф у розмірі двадцяти процентів від суми заборгованості.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що розрахунок пені в сумі 198 362,64 грн за загальний період з 15.04.2023 по 28.07.2023 та 275 818,53 грн 20 % штрафу від суми заборгованості виконаний правильно, оскільки це не суперечить діючому законодавству та вимогам договору. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 42, 46,73, 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білокрилого Володимира Богдановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" (вул. Зарічна, буд. 400, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322, ідентифікаційний код 32147790) 1 284 759 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн 63 коп. вартості поставленого товару; 94 333 (дев'яносто чотири тисячі триста тридцять три) грн 04 коп., що становить 20 % річних за кожен день прострочення користування товаром; 198 362 (сто дев'яносто вісім тисяч триста шістдесят дві) грн 64 коп. пені; 275 818 (двісті сімдесят п'ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 53 коп. 20% штрафу та 27 799 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн 12 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. Рішення суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 15.02.2024.
Суддя А.М. Сидорук