79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.02.2024 Справа № 914/3562/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Віткович Марії Іванівни, м. Рогатин, Івано-Франківська область;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Васьків Дмитра Юрійовича, м. Львів;
про стягнення пені в сумі 156220,77грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Фізичної особи-підприємця Віткович Марії Іванівни до Фізичної особи-підприємця Васьків Дмитра Юрійовича про стягнення пені в сумі 156220,77грн. за договором поставки № 23В.10 від 20.09.2023р.
Ухвалою суду від 11.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 19.12.2023р.
Через систему «Електронний суд» відповідач 15.12.2023р. подав відзив на позовну заяву за вх. №30854/23 від 18.12.2023р. та відзив на позов за вх. № 30953/23 від 18.12.2023р.
Ухвалою суду від 19.12.2023р. судове засідання відкладено на 30.01.2024р.
Через систему «Електронний суд» позивач 20.12.2023р. подав відповідь на відзив на позовну заяву за вх. №31226/23 від 21.12.2023р.
Через систему «Електронний суд» відповідач 10.01.2024р. подав заперечення на відповідь на відзив за вх. №989/24 від 11.01.2024р.
В судовому засіданні 30.01.2024р. було оголошено перерву до 06.02.2024р.
Через систему «Електронний суд» позивач 05.02.2024р. подав клопотання за вх. № 3289/24 про стягнення судових витрат.
В судовому засіданні 06.02.2024р. було оголошено перерву до 13.02.2024р.
Через систему «Електронний суд» відповідач 12.02.2024р. подав клопотання за вх. № 4076/24 про зменшення суми судових витрат.
Через систему «Електронний суд» позивач 13.02.2024р. подав додаткові пояснення за вх. № 4255/24 щодо клопотання про зменшення суми судових витрат.
Представник позивача в судове засідання 13.02.2024р. не з'явився. Через систему «Електронний суд» позивач 09.02.2024р. подав заяву за вх. № 3912/24 про розгляд справи без участі представника.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 13.02.2024р. не забезпечив. Через систему «Електронний суд» відповідач 12.02.2024р. подав заяву за вх. № 4088/24 про розгляд справи без участі представника.
Позиції учасників справи.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 23В.10 від 20 вересня 2023 року, в частині своєчасної поставки товару за договором, специфікацією від 20.09.2023р. та видатковою накладною № ФВ000000018 від 10 листопада 2023 року.
З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 23В.10 від 20 вересня 2023 року позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 156220,77 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що товар був готовий до відвантаження станом на 20.10.2023р.
Позивач вказує, що на його адресу не надходило жодної інформації чи документів про те, що станом на 20.10.2023р. товар був готовий до передання.
Як стверджує позивач, поставку товару здійснено лише 10.11.2023р., що підтверджується видатковою накладною №ВФ000000018 від 10.11.2023р. таким чином поставка товару відповідачем здійснена з простроченням на 20 календарних днів.
Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 156220,77 грн. за несвоєчасну поставку товару та судові витрати.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, з огляду на наступне.
Відповідач звертає увагу, що відповідно до п. 2. погодженої сторонами Специфікації, поставка товару здійснюється на умовах базису поставки FСА згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 (склад Постачальника: м. Тернопіль, вул. Текстильна. 28).
Відповідач зазначає, що сторони погодили порядок поставки товару шляхом передачі позивачу (покупцю) товару на складі відповідача (постачальника), оскільки іншого сторони не узгоджували і покупець не проводив оплату послуг по перевезенню товару, відтак за договором обов'язком позивача (покупця) було отримання погодженого умовами такого договору товару на складі відповідача (постачальника) з моменту узгодження відповідного замовлення, тобто для забезпечення можливості виконання відповідачем (постачальником) свого обов'язку з передання (відвантаження) відповідного товару позивач відповідно зобов'язаний був надати інформацію щодо транспорту на який повинна була здійснена поставка (відвантаження) відповідачем.
Як стверджує відповідач, позивачем не було виконано своїх зобов'язань щодо направлення транспортних засобів для отримання товару за договором.
На переконання відповідача, ним не було порушено свого зобов'язання за договором, а не отримання в терміни, передбачені договором, позивачем, оплаченого ним товару на загальну суму 390 551, 93 грн зумовлено не вчиненням саме позивачем дій обумовлених договором (не прибуття транспортного засобу позивача під завантаження на склад відповідача), до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку тобто, у даному випадку має місце прострочення кредитора (позивача).
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголосив, що відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 виконання продавцем свого зобов'язання поставити товар шляхом його передачі перевізнику обумовлено вчиненням з боку покупця дій щодо призначення такого перевізника та фактичного надання відповідного транспортного засобу під завантаження.
На переконання відповідача, виконання продавцем свого зобов'язання поставити товар шляхом його передачі перевізнику неможливе до призначення покупцем відповідної особи (перевізника) шляхом укладення з ним договору перевезення та повідомлення продавця про найменування такого перевізника відповідно до ст.ст. В3, В7 умов поставки FCA згідно з Інкотермс-2010.
Відповідач зазначає, що ч. 1 ст. 664 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки умовами договору та базисом поставки FCA (Франко-перевізник), які підлягають застосуванню до зобов'язань сторін за договором не передбачено обов'язок продавця вручити товар безпосередньо покупцю або надати йому товар у розпорядження за його місцезнаходженням.
З огляду на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позивних вимог у повному обсязі.
Обставини, встановлені судом.
20 вересня 2023 року Фізична особа-підприємець Васьків Дмитро Юрійович (постачальник, відповідач), з одного боку, та Фізична особа - підприємець Віткович Марія Іванівна (покупець, позивач) уклали Договір поставки № 23В.10, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується за замовленням (специфікацією) покупця передати останньому у власність певний товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити цей товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених даним договором.
Згідно із п. 1.2. договору предметом постачання (надалі - Товаром) є: панелі «сендвіч» (тришарова панель, що складається з металічних обшивок (холоднокатаної гарячеоцинкованої сталі з полімерним або іншим покриттям) і наповнювача (пінополіуретан та/або пінополіізоціанурат)), технічні характеристики яких та кількість викладені у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору; фасонні елементи для монтажу панелей типу «сендвіч».
За приписами п. 1.5 договору товар постачається партіями. Під «партією товару» розуміється визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо). Підставою для виникнення зобов'язання постачальника щодо конкретної партії товару є прийняте постачальником відповідне затверджене покупцем замовлення (специфікація), яке містить інформацію про найменування (асортимент), кількість, ціну та загальну вартість товару, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
За умовами п. 2.1 договору ціна товару вказується з ПДВ в рахунку-фактурі, що виставляється на кожну партію товару окремо, товарних накладних та у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.2 договору кількість товару вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна кількість товару за даним договором визначається методом сумування кількостей всіх Специфікацій.
Згідно із п. 3.3 договору постачальник зобов'язується виконати відповідне замовлення покупця та поставити товар в термін до 28 (двадцяти восьми) календарних днів з моменту одержання передоплати.
За приписами п. 4.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється у формі безготівкового розрахунку на таких умовах: 80% - передоплата, 20% - за партію товару на протязі 2 (двох) банківських днів від моменту письмового повідомлення про готовність до відвантаження.
Пунктом 4.2 договору встановлено обов'язок покупця здійснити попередню оплату за товар на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, але не раніше підписання сторонами Специфікації.
За умовами п. 4.4 договору датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
У пункті 5.1 договору сторони погодили умови поставки - товар доставляється за попередньою домовленістю стосовно кожної партії (згідно ІНКОТЕРМС-2010).
Відповідно до п. 5.2 договору датою отримання товару вважається дата безпосередньої передачі товару постачальником покупцю на умовах даного договору і підписання представником покупця необхідних документів, перелік яких зазначено в п. 1.3. даного договору.
Згідно із п. 5.3 договору прийом-передача товару проводиться на місці отримання, яке передбачено в п. 5.1. даного договору, в присутності уповноважених представників обох сторін.
За приписами п. 6.2 договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 2% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення поставки.
За умовами п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань по даному договору на час дії форс-мажорних обставин. Під форс-мажорними обставинами розуміються обставини непереборної сили, які не існували в момент підписання договору і виникли незалежно від волі покупця та/або постачальника. Обставинами непереборної сили вважаються: стихійні лиха (блискавки, землетруси, смерчі, паводки, і т.д.), пожежі, війни, страйки, перешкоджання зі сторони влади, ембарго та інші обставини, які є неподоланними, що виникають після підписання даного договору і перешкоджають виконанню зобов'язань згідно з договором.
Відповідно до п. 9.2 договору сторона, для якої стало неможливим виконання зобов'язань по даному договору, повинна протягом десяти днів повідомити іншу сторону про виникнення таких обставин телефаксом чи телеграмою. Якщо сторона не повідомила про форс-мажорні обставини, пізніше вона не може на них посилатись.
Згідно із п. 9.3 договору дії форс-мажорних обставин підтверджуються довідкою регіонального відділення Торгово-промислової палати України.
За приписами п. 10.1 договору внесення змін чи доповнень до даного договору здійснюється за взаємною згодою сторін і оформляється додатками, що підписуються сторонами і є невід'ємними частинами даного договору. Одностороння відмова від виконання умов даного договору та одностороннє розірвання договору не допускаються.
За умовами п. 10.2 договору сторони можуть розірвати цей договір за умови відсутності зобов'язань по даному договору, повідомивши про це іншу сторону за один місяць до дати передбачуваного розірвання. Повідомлення про розірвання має бути надіслане рекомендованим листом з повідомленням про отримання або через представника іншої сторони.
Відповідно до п. 10.5 договору поштові відправлення (специфікації, претензії, видаткові накладні, попередження чи інші документи) відправлені за адресою зазначеною в договорі або зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і повернуті підприємством зв'язку або повернуті з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштових відправлень тощо, вважаються отриманими адресатом. Документи направлені електронною поштою чи факсом, вважаються отриманими з дати відправлення та дійсними на рівні з оригіналами на паперових носіях, до моменту отримання сторонами оригіналів цих документів.
Згідно із п. 10.6 договору документи направлені електронною поштою чи факсом, вважаються дійсними на рівні з оригіналами на паперових носіях, до моменту отримання сторонами оригіналів цих документів незалежно від наявності цифрового підпису (у випадку передбаченому цим договором). Сторони повідомляють про електронні засоби зв'язку з допомогою яких домовились оперативно обмінюватись інформацією і документами, зв'язаними із виконанням цього договору: зі сторони постачальника - електронна пошта: usppanels@gmail.com; зі сторони покупця - електронна пошта: vitkovychmnp@ukr.net.
За приписами п. 10.11 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2023 року. В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків.
Договір поставки № 23В.10 від 20 вересня 2023 року підписано обома сторонами, та копія договору долучена до позовної заяви.
20 вересня 2023 року сторонами підписано специфікацію до рахунку №ФВ000000014 від 20.09.2023 до договору №23В.10 від 20 вересня 2023р.
Відповідно до п. 1 специфікації, на умовах даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, наступний товар: сендвіч-панель СПС_PIR-150 у кількості 60,837 м2 на суму 109 506,60грн.; заглушка у кількості 80 шт. вартістю 6 403,20грн.; сендвіч-панель СПД_PIR-150 у кількості 144,4 м2 на суму 272 500,13грн.; та фасад Короб (240 мм) у кількості 21 пог. м. на суму 2 142,00грн., загальною вартістю 390 551,93грн.
Згідно із п. 2 специфікації поставка товару здійснюється на умовах базису поставки FСА згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 (склад постачальника: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28).
За приписами п. 3 специфікації покупець зобов'язаний сплатити постачальнику загальну вартість замовлення згідно специфікації 390 551,93 грн.
За умовами п. 4-6 специфікації дана специфікація вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань. Дана специфікація є невід'ємною частиною до договору №23В.10 від 20 вересня 2023р. У всьому іншому, що не передбачено даною специфікацією сторони керуються умовами договору поставки №23В.10 від 20 вересня 2023р.
Специфікацію від 20 вересня 2023 року підписано сторонами, скріплено печаткою позивача та копія специфікації долучена до позовної заяви.
Відповідно до умов договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату по замовленню № 14 від 20 вересня 2023р. на суму 390551,93 грн. Копія рахунку на оплату долучена до позовної заяви.
Позивач 22.09.2023р. здійснив оплату товару в розмірі 390551,93грн., з призначенням платежу «Сплата за замовлення № 14 від 20.09.2023р. від ФОП Віткович Марія Іванівна, згідно договору № 23В.10 від 20.09.2023р., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції # 0.0.3213776099.1 від 22.09.2023р. та платіжною інструкцією № 0.0.3213776099.1 від 22.09.2023р., копії яких долучені до матеріалів справи.
На виконання умов договору відповідач 10 листопада 2023р. здійснив поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № ФВ000000018 від 10.11.2023р. на суму 390 551,93 грн. та супровідним листом № ФВ000000018 від 10.11.2023р. Видаткова накладна № ФВ000000018 від 10.11.2023р. та супровідний лист № ФВ000000018 від 10.11.2023р. підписані обома сторонами та їх копії долучені до матеріалів справи.
На підтвердження обставин щодо поставки товару самостійно відповідачем, до відзиву на позовну заяву додано копію товарно-транспортної накладної № РФВ000000018 від 10.11.2023р., про відправлення Фізичною особою-підприємцем Васьків Дмитром Юрійовичем Фізичній особі - підприємцю Віткович Марії Іванівні товару на суму 390551,93грн. та договору-заявки № 09-11-1 від 09.11.2023р. на перевезення вантажу, укладеного Фізичною особою-підприємцем Васьків Дмитром Юрійовичем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮСП Панель». Товарно-транспортна накладна № РФВ000000018 від 10.11.2023р. та договір-заявка № 09-11-1 від 09.11.2023р. на перевезення вантажу підписані відповідачем та перевізником - товариством з обмеженою відповідальністю «ЮСП Панель».
На підтвердження обставини щодо неготовності товару до відвантаження у строк, встановлений договором, позивачем до відповіді на відзив долучено роздруківку листування у месенджері «Viber», яке велося між позивачем та абонентом «Роман Сендвіч Панелі», відповідно до якого, абонент «Роман Сендвіч Панелі» 10 жовтня 2023р. та 25 жовтня 2023р. повідомив про неготовність товару.
Позиція суду.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного фізичною особою-підприємцем Васьків Дмитром Юрійовичем та фізичною особою-підприємцем Віткович Марією Іванівною договору поставки № 23В.10 від 20.09.2023р. Доказів розірвання договору, визнання його в судовому порядку недійсним чи неукладеним сторонами суду не представлено.
Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 23В.10 від 20.09.2023р. постачальник зобов'язується за замовленням (специфікацією) покупця передати останньому у власність певний товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити цей товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених даним договором.
Пунктом 4.2 договору встановлено обов'язок покупця здійснити попередню оплату за товар на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, але не раніше підписання сторонами Специфікації.
Згідно із п. 3.3 договору постачальник зобов'язується виконати відповідне замовлення покупця та поставити товар в термін до 28 (двадцяти восьми) календарних днів з моменту одержання передоплати.
У пункті 5.1 договору сторони погодили умови поставки - товар доставляється за попередньою домовленістю стосовно кожної партії (згідно ІНКОТЕРМС-2010).
20 вересня 2023 року сторонами підписано специфікацію до рахунку №ФВ000000014 від 20.09.2023 до договору №23В.10 від 20 вересня 2023р.
Відповідно до п. 1 специфікації, на умовах даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, наступний товар: сендвіч-панель СПС_PIR-150 у кількості 60,837 м2 на суму 109 506,60грн.; заглушка у кількості 80 шт. вартістю 6 403,20грн.; сендвіч-панель СПД_PIR-150 у кількості 144,4 м2 на суму 272 500,13грн.; та фасад Короб (240 мм) у кількості 21 пог. м. на суму 2 142,00грн., загальною вартістю 390 551,93грн.
Згідно із п. 2 специфікації поставка товару здійснюється на умовах базису поставки FСА згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 (склад постачальника: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28).
Відповідно до умов договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату по замовленню № 14 від 20 вересня 2023р. на суму 390551,93 грн. Копія рахунку на оплату долучена до позовної заяви.
22.09.2023р. позивач здійснив оплату товару в розмірі 390551,93грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції # 0.0.3213776099.1 від 22.09.2023р. та платіжною інструкцією № 0.0.3213776099.1 від 22.09.2023р., копії яких долучені до матеріалів справи.
Таким чином, за умовами п. 3.3 договору поставки № 23В.10 від 20.09.2023р. продавець зобов'язався виконати свої зобов'язання з виконання відповідного замовлення до 20.10.2023р.
10.11.2023р. на виконання умов договору відповідач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № ФВ000000018 від 10.11.2023р. на суму 390 551,93 грн., супровідним листом № ФВ000000018 від 10.11.2023р. та не заперечується сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
За умовами п.5.1 договору умови поставки-товар доставляється за попередньою домовленістю стосовної кожної партії (згідно Інкомтермс-2010).
Згідно із п. 2 специфікації поставка товару здійснюється на умовах базису поставки FСА згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 (склад постачальника: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28). Згідно п.А7 Правил продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. У випадку неприйняття перевізником поставки у відповідності з статтею А.4 в узгоджений термін, продавець зобов'язаний відповідно сповістити про це покупця. Пунктом А.4 передбачено, що продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем в порушення умов договору та Правил Інкомтермс 2010 письмово не повідомив про готовність товару на виконання замовлення. Доказів протилежного не представлено. При цьому, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару, який за умовами договору (п.4.2 договору) підлягав оплаті протягом 3(трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку. Позивачем 22.09.23р. здійснено оплату згідно виставленого рахунку.
Доказів готовності товару до відвантаження у встановлений договором строк (п.3.3 договору) також не представлено. Як вбачається із матеріалів справи, та пояснень представника відповідача наданих в судових засіданнях станом на 20.10.23р. товар згідно замовлення не був готовий до відвантаження. Доказів повідомлення про готовність товару до відвантаження до дати фактичної його поставки також суду не представлено.
За приписами ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За умовами п.3.3 договору Постачальник зобов'язується виконати відповідне замовлення покупця та поставити товар в термін до 28 календарних днів з моменту одержання передоплати. Відповідач отриману передоплату одержав та не повернув, поставка товару відбулася 10.11.2023р. , тобто із простроченням встановленого договором терміну .
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, визначених п. 3.3 договору поставки № 23В.10 від 20.09.2023р., позивач підставно керуючись п. 6.2 договору нарахував відповідачу пеню за період з 21.10.2023р. по 09.11.2023р. в розмірі 156 220,77 грн. Розрахунок долучено до матеріалів справи та перевірено судом.
Суд критично оцінює заперечення відповідача, щодо невиконання позивачем свого обов'язку згідно положень Правил, щодо інформування про транспорт на який повинна була здійснена поставка (відвантаження ) відповідачем та те, що позивачем не направлявся транспортний засіб для отримання товару, оскільки такі дії є обов'язковими лише після настання фактичних обставин готовності товару до відвантаження.
Доказів на підтвердження того, що станом на 20.10.2023р. (строк виконання зобов'язання встановлений п. 3.3 договору поставки № 23В.10 від 20.09.2023р.) товар був готовий до передання покупцеві у належному місці та доказів на підтвердження інформування про це покупця сторонами суду не представлено.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань та доказів в спростування наведених обставин суду не надано відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 156 220,77 грн.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем в позовній заяві визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи розмірі 25000,00грн. та у позовній заяві, відповіді на відзив і клопотанні за вх. № 3289/24 про стягнення судових витрат вказану суму позивач просить стягнути з відповідача.
У клопотанні за вх. № 4076/24 відповідач зазначив, що не погоджується із вказаною заявою відповідача, вважає її безпідставною, а заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу необґрунтованою, непропорційною до предмета спору та складності справи, такою, що не відповідає засадам розумності та такою що підлягає зменшенню судом, оскільки, на думку відповідача, наданий представником позивача розрахунок на підтвердження понесених судових витрат у справі №914/3562/23 не відповідає вимогам визначеним ч.4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України.
Відповідач вважає, що заявлена сума витрат в розмірі 25 000,00 грн є неспівмірною з складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи та просить суд зменшити суму витрат на послуги адвоката до 5 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
На виконання даної процесуальної норми позивачем у позовній заяві визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи розмірі 25000,00грн.
Через систему «Електронний суд» позивач 05.02.2024р. подав клопотання за вх. № 3289/24 про стягнення судових витрат в розмірі 25000,00грн.
В підтвердження обсягу та вартості наданих послуг з правової допомоги позивачем до позовної заяви та клопотання за вх. № 3289/24 від 05.02.2024р. долучено: ордер про надання правничої (правової) допомоги від 29.11.2023р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ІФ №001503 від 10.04.2019р., копію договору № 2023/30 від 15.11.2023р. про надання професійної правничої допомоги, копію акту приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 2023/30 від 15.11.2023р. та копію платіжної інструкції № 22 від 03.02.2024р. на суму 25000,00 грн.
Договором № 2023/30 від 15.11.2023р. про надання професійної правничої допомоги, укладеним адвокатом Дрогомирецьким Ігорем Миколайовичем та Фізичною особою-підприємцем Віткович Марією Іванівною (клієнт), передбачено надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги по захисту прав та законних інтересів клієнта під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, зокрема у судах, юридичної консультації, правового інформування та іншої юридичної допомоги клієнту, та обов'язок клієнта прийняти та своєчасно оплатити надані адвокатом послуги.
Пунктами 3.2 та 3.3 договору встановлено, що сторони домовились про те, що ціна цього договору, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначається у фіксованому розмірі. Остаточний розмір витрат клієнта та фактично надані адвокатом послуги відповідно до умов цього договору підтверджуються оформленими сторонами у встановленому законодавством порядку актами приймання-передачі наданих послуг.
За приписами п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з дня підписання сторонами даного договору та діє до 31 грудня 2026 року та у будь-якому разі до повного та належного його виконання.
Відповідно до акту приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 2023/30 від 15.11.2023р. клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання щодо представництва прав та законних інтересів клієнта в справі №914/3562/23 за позовом клієнта до Фізичної особи-підприємця Васьківа Дмитра Юрійовича про стягнення штрафних санкцій по договору поставки, а також надав клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час даного провадження з дотриманням умов договору про надання професійної правничої допомоги, а саме: проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України; підготовка позовної заяви; опрацювання поданого відповідачем відзиву на позов та доданих до нього документів та підготовка відповіді на відзив.
Згідно із пунктами 2, 3 акту приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 2023/30 від 15.11.2023р. вартість наданих послуг складає 25 000 грн. без ПДВ. Сторони підтверджують, що зобов'язання за договором про надання професійної правничої допомоги № 2023/30 від 15.11.2023р. виконані належним чином та своєчасно.
На виконання умов договору та відповідно до акту приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 2023/30 від 15.11.2023р. позивач сплатив адвокату 25000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за договором про надання професійної правничої допомоги № 2023/30 від 15.11.2023р.», що підтверджується платіжною інструкцією № 22 від 03.02.2024р.
Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Дрогомирецький Ігор Миколайович подав позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву за вх. №31226/23 від 21.12.2023р., додаткові пояснення за вх. № 4255/24 від 13.02.2024р.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2023р. у справі № 910/18931/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2023р. у справі № 910/2170/18 при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи.
Згідно із п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на наведені вище норми законодавства, враховуючи предмет спору - стягнення пені за прострочення поставки товару, ціну позову - 156220,77грн. та беручи до уваги ту обставину, що даний спір є малозначним за приписами ст. 12 ГПК України, справа є нескладною, а судова практика в аналогічних спорах є сталою, сума заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. яка складає більше 16% від ціни позову, на переконання суду є непропорційно високою у порівнянні з ціною позову та складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Проаналізувавши вище викладене, матеріали справи в сукупності з поданими представником позивача доказами понесення судових витрат, клопотання відповідача про зменшення стягнення судових витрат, враховуючи предмет спору й характер спірних правовідносин, обставин, які підлягають з'ясуванню, доказів, які підлягають оцінці, обсяг поданих позивачем процесуальних документів, оцінюючи складність виконаних адвокатом робіт, кількість проаналізованих адвокатом документів, обсяг указаних представником позивача робіт і час, витрачений на вчинення процесуальних дій і підготовку документів, оцінюючи співмірність здійснених стороною витрат на представництво адвокатом її інтересів у суді, складність підготовлених адвокатом процесуальних документів, які підлягають оцінці не лише з огляду на їх кількість і обсяг (кількість сторінок), а й з урахуванням наведеного в них обґрунтування, суд вважає співмірною суму правових витрат в розмірі 15000,00 грн., що є співмірним з наданими адвокатом послугами у суді першої інстанції та відповідають критеріям "необхідності і обґрунтованості".
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування, визнаються встановленими, позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Васьків Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Віткович Марії Іванівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 156 220,77 грн. пені, 15000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір в розмірі 2684,00грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 15.02.2024р
Суддя Іванчук С.В.