12.02.2024 Справа № 914/2047/23
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
заяви Фізичної особи ОСОБА_1 , місто Львів
про відстрочення виконання судового рішення
у справі 914/2047/23
за позовом Національного лісотехнічного університету України в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Національного лісотехнічного університету України, селище міського типу Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область
до відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 , місто Львів
про стягнення 1 172 639,26 грн.
За участю представників сторін:
від заявника (відповідача): не з'явився;
від позивача: Музиченко Олександр Андрійович - представник (довіреність №01-444 від 18.08.2023).
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Національного лісотехнічного університету України в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Національного лісотехнічного університету України до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 1 172 639,26 грн заборгованості, з яких 394 430,70 грн основний борг, 499 877,91 грн пеня, 53 167,00 грн три проценти річних, 225 163,65 грн інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.11.2023 у справі №914/2047/23 позов задоволено частково, ухвалено стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Національного лісотехнічного університету України в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Національного лісотехнічного університету України 394 430,70 грн основного боргу, 35 039,49 грн пені, 26 583,50 грн три проценти річних, 225 163,65 грн інфляційних втрат та 11 142,60 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.
13.12.2023 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2023 видано наказ.
23.01.2024 до суду надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 б/н (вх.№291/24) про відстрочення виконання судового рішення.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.01.2024 матеріали заяви передано для розгляду судді Сухович Ю.О.
Ухвалою суду від 29.01.2024 заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення (вх.№291/24 від 23.01.2024) прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 12.02.2024.
01.02.2024 від представника позивача надійшли письмові заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду. В яких позивач зазначає про те, що причиною спору у справі є довготривала недобросовісна поведінка відповідача. Позивач зазначив, що остання оплата за поставлений від повідачу товар датується 2021 роком, що підтверджується актом звірки взаємних ро зрахунків за 01.01.2020 - 26.06.2023, тобто, за 2 роки господарської діяльності, відповідач не здійснив жодної проплати, йому неодноразово було запропоновано розтермінування боргу та інші рекомендації, які б найкращим чи ном сприяли у поступовому погашенні заборгованості.
Представник позивача в судове засідання 12.02.2024 з'явився, просив відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Заявник (відповідач) в судове засідання12.02.2024 не з'явився, його явка не визнавалась судом обов'язковою.
Відводів судді або секретарю судового засідання учасниками справи не заявлено.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Заслухавши стягувача (позивача), дослідивши матеріали заяви, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.11.2023 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Національного лісотехнічного університету України в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Національного лісотехнічного університету України (81070, Львівська область, Яворівський район, селище міського типу Івано-Франкове, вулиця Міцкевича, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи 02070602) 394 430,70 грн основного боргу, 35 039,49 грн пені, 26 583,50 грн три проценти річних, 225 163,65 грн інфляційних втрат та 11 142,60 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.
Фізична особа-підприємець Біць Мирон Федорович просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2023 у даній справі на 9 місяців. В обґрунтування вимог заяви про відстрочення виконання судового рішення покликається на важкий фінансовий стан, на підтвердження якого долучив наступні докази:
- довідку відділу обслуговування громадян №7 Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.01.2024, якою підтверджується, що з липня 2023 по грудень 2023 року фізична особа ОСОБА_1 отримав пенсію за віком в розмірі 24 223, 62 грн (по 4 037.27 грн за один місяць);
- довідку про доходи №22, видану Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» 17.01.2024, згідно якої роботодавцем відповідача, ОСОБА_1 за період липень - грудень 2023 нараховано 80 396,06 грн заробітної плати (за липень 11 305,68 грн, за серпень - 12 635,76 грн, за вересень - 13 586,04 грн, за жовтень - 14 271,86 грн, за листопад - 14 630,88 грн, за грудень - 13 965,84 грн), з яких стягнуто 14 471.29 грн податку;
- довідку АТ «Кредобанк» від 15.01.2024 про рух коштів по рахунках за період 01.01.2023 - 31.12.2023 по рахунках із залишком коштів у червні 122,89 грн та про відсутність руху грошових коштів по рахунках в національній валюті, в євро та в доларах;
- довідку АТ «Кредобанк» від 15.01.2024 про наявність у ОСОБА_1 невиплаченого кредиту по договору від 20.08.2018 в сумі основного боргу - 103 615,31 грн, прострочених відсотків за користування кредитом - 25 008,55 грн;
- довідку АТ «Таскомбапк» №08/601 від 16.01.2024, відповідно до якої станом на 16.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 27.06.2023 складає 65 389,90 грн по тілу кредиту, 8,77 грн по нарахованих відсотках, 43 412,15 грн по комісіях;
- ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 29.12.2023 про відкриття провадження у справі № 944/6649/23 за позовом АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 108 810, 82 грн.
Покликаючись на положення статей 73, 74, пункт 3 частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2023 у справі 914/2064/23 на дев'ять місяців з дня постановлення ухвали про задоволення заяви.
При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статті 129-1 Конституції України та статтями 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею Господарським процесуальним кодексом України не вимагається.
Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
У пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.
Як встановлено судом, на підтвердження обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, заявником зазначено про скрутний матеріальний стан, на підтвердження якого долучено відповідні докази.
Так, згідно довідки відділу обслуговування громадян №7 Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.01.2024, з липня 2023 по грудень 2023 року, фізична особа ОСОБА_1 отримав пенсію за віком в сумі 24 223,62 грн (по 4 037,27 грн за один місяць).
Згідно довідки про доходи №22, виданої Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» 17.01.2024, роботодавцем відповідача, ОСОБА_1 за період липень - грудень 2023 нараховано 80 396,06 грн заробітної плати (за липень 11 305,68 грн, за серпень - 12 635,76 грн, за вересень - 13 586,04 грн, за жовтень - 14 271,86 грн, за листопад - 14 630,88 грн, за грудень - 13 965,84 грн), з яких стягнуто 14 471.29 грн податку.
Згідно довідки АТ «Кредобанк» від 15.01.2024 про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 за період 01.01.2023 - 31.12.2023 по рахунках із залишком коштів у червні 122,89 грн та вказано про відсутність руху грошових коштів по рахунках в національній валюті, в євро та в доларах.
Відповідно до довідки АТ «Кредобанк» від 15.01.2024, у ОСОБА_1 є невиплачений кредит по договору від 20.08.2018 в сумі основного боргу - 103 615,31 грн, прострочених відсотків за користування кредитом - 25 008,55 грн.
Згідно довідки АТ «Таскомбапк» №08/601 від 16.01.2024, станом на 16.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 27.06.2023 становить 65 389,90 грн по тілу кредиту, 8,77 грн по нарахованих відсотках, 43 412,15 грн по комісіях.
29.12.2023 Яворівським районним судом Львівської області відкрито провадження у справі №944/6649/23 за позовом АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 108 810,82 грн.
Вищеперераховані докази надані заявником дійсно підтверджують важке фінансове становище Біця Мирона Федоровича. Суд погоджується з доводами заявника щодо наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення одномоментно і свідчать про наявність підстав для відстрочення його виконання.
Суд також вважає, що одномоментне виконання рішення господарського суду унеможливлюється відсутністю у заявника необхідних коштів, а відстрочення виконання рішення суду надасть можливість відповідачу (заявнику) закумулювати кошти та сплатити заборгованість по рішенню.
Згідно частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до частини 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про застосування визначеної статтею 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом враховано матеріальні інтереси обох сторін:
- щодо відповідача - неможливість виконання рішення шляхом сплати присудженої суми одним платежем в добровільному порядку, а у випадку його пред'явлення до примусового виконання арешт рахунків та майна відповідача призведе не до стимуляції виконання рішення, а до погіршення платоспроможності через неможливість здійснення господарських операцій, що могли принести фінансову вигоду, та як наслідок відсутність коштів для забезпечення життєво необхідних потреб;
- щодо позивача -захист від знецінення присуджених коштів за час відстрочки може бути здійснений шляхом використання інструментів, передбачених, зокрема, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Оцінивши всі наведені обставини та надані відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення суду докази, суд дійшов висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату відповідачем заборгованості на користь позивача одним разовим платежем, що є підставою для відстрочення виконання судового рішення у даній справі.
При цьому відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, який лише намагається через існування певних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не тільки доводів боржника, а й заперечення кредитора.
Щодо позиції позивача про те, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставами для відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає, що кожна окрема з зазначених підстав не є тією виключною обставиною, з якою закон пов'язує можливість відстрочення виконання рішення. Однак, керуючись положеннями ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази саме у їх сукупності, враховуючи фінансовий стан відповідача та негативні економічні процеси, які склалися на даний час, суд вважає, що надана відстрочка виконання судового рішення може дозволити відповідачу акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, виходячи з пріоритету інтересів позивача у справі для відновлення його права у вигляді отримання повної суми заборгованості, за наявності достатніх даних вважати реальною можливість відшкодування боржником заборгованості за рішенням суду у даній справі, уникнувши настання стану неплатоспроможності.
Слід також наголосити, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою Європейського Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; ухвала від 17 вересня 2002 року у справі «Крапивницький та інші проти України», заява N 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 9 місяців з дня постановлення ухвали про задоволення заяви.
Оскільки основною метою надання відстрочки виконання рішення суду є надання можливості боржнику вжити заходи для погашення заборгованості по закінченню такої відстрочки без подальших зволікань, враховуючи інтереси сторін, суд вважає за можливе надати заявнику - Фізичній особі-підприємцю Біць Мирону Федоровичу відстрочення виконання рішення суду строком на 4 місяці, який не є надто тривалим та надмірним з огляду на конкретні обставини даної справи, враховуючи вищевикладені обставини.
Отже враховуючи інтереси обох сторін у справі, з огляду на їх обов'язковість виконання рішення суду, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду та відстрочення виконання рішення суду на чотири місяці до 12.06.2024.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Біця Мирона Федоровича про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2023 у справі №914/2047/23 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2023 у справі №914/2047/23 на чотири місяці до 12.06.2024.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 15.02.2024.
Суддя Сухович Ю.О.