ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2024Справа № 910/18465/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-А, ідентифікаційний код 30859524)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137)
про стягнення 27 366,75 грн,
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення у розмірі 27 366, 75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невчасного виконання відповідачем своїх обов'язків, а саме сплати страхового відшкодування, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва по справі №910/5852/23 від 16.11.2023, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 25 464, 52 грн та 3% річних у розмірі 1 902, 23 грн, які просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 була доставлена до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 06.12.2023 о 19:47 год, що підтверджується відповідним повідомленням про доставку електронного листа.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/5852/23 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" 115 719 грн 00 коп. страхового відшкодування, 5 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката та 2 684 грн 00 коп. судового збору.
При цьому, під час розгляду справи №910/5852/23 судом встановлено наступні обставини.
02.11.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (страхувальник за договором) укладено Генеральний договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 28-0199-01414 (далі - договір страхування), предметом якого відповідно до пункту 1.1 є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з: володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ та ДО - страхування наземного транспортного засобу (далі - КАСКО); відшкодуванням Страхувальником шкоди, заподіяної майну третіх осіб застрахованим ТЗ - добровільне страхування цивільно-правової відповідальності водія (далі - ДЦВ); життям, здоров'ям та/або працездатністю застрахованих осіб - добровільне страхування від нещасного випадку з водієм та пасажирами (далі - ДЦВ).
В свою чергу, 02.11.2022 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" був укладений додаток №28-0199-01414/0102 до договору страхування, предметом якого є страхування транспортного засобу Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб); страхова сума становить 576 375,00 грн.
Згідно відповіді від НПУ №3022347602590402, протоколу про адміністративне правопорушення ААБ №042475 від 12.12.2022 року та постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2023 року у справі №362/251/23 (провадження №3/362/253/23), що 12.12.2022 року о 07.50 год. в Київській області в смт. Глеваха по вул. Л. Каденюка водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Мерседес держаний номер НОМЕР_2 , не був уважним, не дотримався безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем Шкода державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.3 ПДР.
Згідно з рахунком СТО - ТОВ «Ілта» № ЗПП124620/С0000001950 від 15.12.2022 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1 , визначена у розмірі 163 408,55 грн.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача (Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група") із заявою про настання страхового випадку від 13.12.2022, останнім згідно умов договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 159 752, 55 грн., про що складено відповідний страховий акт №ДККА-81912 від 20.01.2023 року та розрахунок страхового відшкодування до нього, копія якого наявна в матеріалах справи.
За змістом вказаного страхового акту та розрахунку до нього вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1 , склала 159 752, 55 грн., та становить вартість відновлювального ремонту згідно з рахунком СТО №ЗПП124620/С0000001950 від 15.12.2022 року у сумі 163 408,55 грн. за вирахуванням безумовної франшизи у сумі 3 656,00 грн, яка становить 100 дол. США станом на дату ДТП - 13.12.2022 року.
У відповідності до вказаного страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 159 752, 55 грн була виплачена СТО як безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1 , - ТОВ «Ілта», який одночасно є страхувальником за договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №2778 від 27.01.2023 року на суму 159 752, 55 грн.
Станом на дату вчинення ДТП 12.12.2022 року цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна» відповідно до договору (полісу) АР №6059403 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - поліс), з наступними умовами: франшиза - 0,00 грн; ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000, 00 грн. Поліс станом на момент скоєння ДТП 12.12.2022 року був чинний.
З огляду на вищевикладене, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному полісом.
Оскільки згідно із даними договору страхування та полісу АР №6059403 франшиза становить 100 дол. США (що еквівалентно 3656, 00 грн) та 0,00 грн відповідно, отже, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача за даним полісом за спірним страховим випадком, розмір страхового відшкодування правомірно зменшено позивачем на суму франшизи у розмірі 3 656, 00 грн. та становить 159 752, 55 грн.
Позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», а саме заяви №47313 від 01.02.2023 року на виплату страхового відшкодування в порядку суброгації у сумі 159 752, 55 грн., факт отримання якої відповідачем 06.02.2023 підтверджується рекомендованим повідомленням №0303800970612.
Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, оскільки в порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" у визначений законодавством строк відшкодування не здійснив, залишивши вимогу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ", останній звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в порядку суброгації.
Разом з цим, відповідно до поданої позивачем у справі №910/5852/23 заяви про зменшення позовних вимог, розмір страхового відшкодування зменшено останнім також на суму коефіцієнту фізичного зносу КТЗ у розмірі 44 033, 55 грн та становив 115 719, 00 грн.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/5852/23 набрало законної сили.
Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).
Таким чином, розмір та обґрунтованість грошової вимоги в сумі 115 719, 00 грн Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" встановлені судовим рішенням у справі №910/5852/23, мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню.
Предметом спору даної справи є стягнення з відповідача 3% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованих у відповідності до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 1 902, 23 грн та пені, нарахованої на підставі пункту 36.5. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у розмірі 25 464, 52 грн.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.
Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Як встановлено судом під час розгляду справи №910/5852/23, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», а саме заяви №47313 від 01.02.2023 року на виплату страхового відшкодування в порядку суброгації у сумі 159 752, 55 грн, факт отримання якої відповідачем 06.02.2023 підтверджений копією рекомендованого повідомлення №0303800970612.
Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування не пізніше 07.05.2023, однак виплату здійснив лише 24.11.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №032694_00000/b3e6d39e-d9b5-4c84-99d9-deac9a486100 від 24.11.2023.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виплати страхового відшкодування, позивачем нарахована пеня за період з 23.05.2023 по 23.11.2023 у розмірі 25 464, 52 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних в сумі за період з 08.05.2023 по 23.11.2023 у сумі 1 902, 23 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові №910/12604/18 від 01.10.2019 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не було враховано вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Так, за приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду, виходячи з приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, належною до стягнення є пеня у розмірі 23 942,74 грн за період з 23.05.2023 по 08.11.2023, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ".
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги №1-12/2022-К від 20.12.2022 (далі - договір про надання правової (правничої) допомоги), який був укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Гедз" (далі - адвокатське бюро).
Згідно з пунктом 1.1, 1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2022 клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Правова (правнича) допомога за цим договором полягає в захисті інтересів клієнта перед третіми особами.
Відповідно до пункту 5.1 договору за надання правової (правничої) допомоги адвокатським бюро у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5 000, 00 грн за кожну справу, незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них. Клієнт перераховує гонорар адвокатському бюро не пізніше 5-ти робочих днів після надання адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.
Відповідно до акту виконаних робіт від 29.11.2023, підписаного між позивачем та адвокатським бюро без зауважень, адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничу допомогу, яка включала наступні дії:
1. проведено консультацію з клієнтом щодо порядку та строків звернення з позовом до суду;
2. вчинено підготовчі дії, а саме:
- з'ясовано чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються;
- з'ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
- визначено правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин;
- визначено правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин;
- зібрано необхідні докази на підтвердження позовних вимог; -
- проаналізовано та вивчено судову практику;
- підготовлено позовну заяву для подачі до суду, в зв'язку з чим проведено дії з:
- визначення підсудності;
- визначення складу учасників судового процесу;
- розрахунку ціни позову та розміру судових витрат;
- написання (складання) тексту позовної заяви, зокрема, по справі по страховій справі ДККА-81912, страхувальник ТОВ «Ілта», відповідач ПАТ «СК «Провідна», винуватець ОСОБА_1., дата ДТП 12.12.2022.
Клієнт за виконану роботу сплачує адвокатському бюро гонорар, передбачений умовами договору в розмірі 5 000, 00 грн за кожну справу (страхову справу), що в загальному розмірі становить 30 000, 00 грн.
При цьому, позивачем на підтвердження оплати наданих послуг адвоката надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №5259 від 29.11.2023 на суму 30 000, 00 грн.
Судом встановлено, що Гедз Юлія Володимирівна є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч.5 ст. 129 ГПК України).
Так, судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не є складною, зважаючи, що предметом спору є стягнення пені та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі заборгованості, встановленої судовим рішенням в іншій справі, а відтак обставини даної справи не потребували додаткових даних, на підставі яких суд би встановлював наявність або відсутність заборгованості, тобто дана справа є звичайним розрахунковим спором.
За таких обставин, враховуючи результати розгляду даної справи - задоволення позовних вимог частково, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 3 721, 96 грн.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-А, ідентифікаційний код 30859524) пеню у розмірі 25 464 грн 52 коп., 3% річних у розмірі 1 902 грн 23 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 2 534 грн 75 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 721, 96 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.02.2024
Суддя Л.Г. Пукшин