Справа № 909/115/24
про повернення позовної заяви
15.02.2024 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (вул. Юності, буд. 62 А, м. Івано-Франківськ, 76494) до Івано-Франківського Відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Галицька, буд. 45, м. Івано-Франківськ, 76001), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01014) про визнання дій та рішень державного виконавця неправомірними та стягнення збитків,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою (вх. № 1199/24 від 12.02.2024) до Івано-Франківського Відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, в якій просить суд визнати дії та рішення головного державного виконавця Івано-Франківського Відділу ДВС Раковецького М. С. пов'язані із виконанням наказу № 665 від 24.06.2015 про стягнення з ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за договором комісії про відкриття акредитиву № 1211/103/ІМРА від 29 листопада 2007 року в розмірі 186 548, 17євро, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України (станом на 11.09.2013) становить 1 974 189, 28 гривень; заборгованості з комісії за зобов'язаннями в розмірі 42 880, 91 євро, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України (станом на 11.09.2013) становить 453 797, 17 гривень та 17 390, 00 гривень - судових витрат, у ВП № 48033528 від 29.07.2015, ВП № 70011201 від 07.10.2022 ВП № 70114901 від 20.10.2022 - неправомірними, такими, що вчинені із порушенням розумних строків, та такими, що спричинили позивачу збитки в розмірі 150 012, 37 євро; стягнути з Державної казначейської служби України на користь ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" збитки завдані Івано-Франківським Відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в розмірі 150 012, 37 євро, що станом на 09 лютого 2024 року складає 6 092 002, 34 гривень.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" фактично оскаржує дії та рішення державного виконавця, прийняті під час примусового виконання наказу № 665 від 24.06.2015 у справі № 5/102-2/125-5-9/34, виданого Господарським судом Івано-Франківської області. Також одночасно із вказаними вимогами, позивач просив стягнути з відповідача - Державної казначейської служби України шкоду, завдану вказаними діями та рішеннями державного виконавця.
Частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (ч. ч. 2, 4 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 174 Господарського процесуального кодексу України у передбачених її частинами 1 - 3 випадках суд залишає без руху позовну заяву для усунення недоліків з наданням строку для цього, після чого вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі (у разі усунення недоліків) чи повернення позовної заяви (у разі неусунення недоліків).
У частині 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України міститься перелік підстав для повернення позовної заяви без залишення її без руху. Так, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Відповідно до положень частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з частинами 1, 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
З наведеного вбачається, що у разі об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог, відповідачі за кожною з них можуть співпадати або бути різними, що визначається позивачем. При цьому відповідно до частини 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Як вказувалось вище, позивач у позовній заяві, серед іншого, просив суд визнати дії та рішень державного виконавця неправомірними, такими, що вчинені із порушенням розумних строків, та такими, що спричинили позивачу збитки позивачу.
Захист прав в порядку господарського судочинства здійснюється у позовному провадженні, а також в межах інших процедур, зокрема в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (Розділ VI Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду (Правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 334/2942/23).
Згідно із частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, положеннями Розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено територіальну та інстанційну юрисдикцію судів для розгляду скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Відтак, суд приходить до висновку, що у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" фактично оскаржує дії та рішення державного виконавця, прийняті під час примусового виконання наказу № 665 від 24.06.2015 у справі № 5/102-2/125-5-9/34, виданого Господарським судом Івано-Франківської області, тому вказані вимоги мають розглядатися в порядку Розділу VI Господарського процесуального кодексу України.
Вказані вимоги по суті є скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" як сторони виконавчого провадження, а саме боржника, а не вимогою про захист порушеного права, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Крім того, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-13сво23) вказано, що оскільки Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про відшкодування моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки вирішуються у позовному провадженні.
Відтак, суд зазначає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" про стягнення збитків завданих Івано-Франківським Відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в розмірі 150 012, 37 євро, що станом на 09 лютого 2024 року складає 6 092 002, 34 гривень, є похідними від вимог щодо визнання дій державного виконавця неправомірними, що підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, проте такі вимоги мають розглядатися в порядку позовного провадження.
Враховуючи те, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає одночасний розгляд вказаних вимог у одному провадженні, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" у зв'язку із тим, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами позовного провадження та в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Так, статтею 174 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави повернення позовної заяви. Пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" до Івано-Франківського Відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України про визнання дій та рішень державного виконавця неправомірними та стягнення збитків (вх. № 1199/24 від 12.02.2024) та додані до неї документи - повернути без розгляду.
2. Суд роз'яснює позивачу, що оскільки позовна заява (вх. № 1199/24 від 12.02.2024) та додані до неї документи були подані до Господарського суду Івано-Франківської області в електронному вигляді, суд не здійснює повернення роздрукованих документів у паперовому вигляді позивачу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.
5. Ухвала підписана - 15.02.2024.
Суддя В. В. Михайлишин