номер провадження справи 5/140/23
05.02.2024 Справа № 908/1619/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретареві судового засідання Соколові А.А.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" № б/н від 25.01.2024 (вх. № 1938/08-08/24 від 25.01.2024) про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2023 по справі № 908/1619/23
За позовом: Міністерства оборони України (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1; пр-т. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3; вул. Північне шосе, буд. 69-а, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 44591756)
про стягнення 369 204,54 грн.,
за участі представників сторін:
від стягувача: не з'явився
від боржника (заявника): не з'явився
25.01.2024 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" надійшла заява № 25-16/861 від 14.12.2022 (вх. № 16561/08-08/22 від 21.12.2022) про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення по справі № 908/1619/23.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.01.2024 вказану заяву розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2024 № 908/1619/23 заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 05.02.2024 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
31.01.2024 від Міністерства оборони України до суду надійшло клопотання (письмові пояснення), в якому стягувач заперечив проти задоволення заяви ТОВ "Наш Імпорт" та просить суд розглянути заяву без участі повноважного представника стягувача.
Ухвалою суду від 02.02.2024 № 908/1619/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 05.02.2024 о 14:30 в режимі відеоконференції, судове засідання, призначене на 05.02.2024 о 14:30 вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду використанням підсистеми "Електронний суд".
05.02.2024 у період з 14:20 по 15:00 з невідомих технічних причин не відбувся відеоконференцзв'язок з представником ТОВ «Наш Імпорт», про що складений відповідний акт № 908/1619/23 від 05.02.2024.
Представники стягувача та боржника у судове засідання 05.02.2024 не з'явились.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. (ч. 1) Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. (ч. 2)
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути заяву по суті.
05.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" № б/н від 25.01.2024 (вх. № 1938/08-08/24 від 25.01.2024) про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2023 по справі № 908/1619/23, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2023 по справі №908/1619/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" на користь Міністерства оборони України пеню на суму 342 832,79 грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 5 142,49 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Як вбачається з автоматизованої системи «Діловодства спеціалізованого суду», ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2022 у справі № 908/1619/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 31.10.2023 о 10:30 годин.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 № 908/1619/23 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.01.2024 на 10:00 год.
Станом на 05.02.2024 в автоматизованій системі «Діловодства спеціалізованого суду» відсутня інформація щодо результатів розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2022 у справі № 908/1619/23.
Проте, у заяві № б/н від 25.01.2024 про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду ТОВ "Наш Імпорт" зазначає, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2022 № 908/1619/23 залишено без змін.
В обґрунтування заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду ТОВ "Наш Імпорт" посилається на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, працівники підприємства заброньовані на період мобілізації, протягом 2022-2023 років докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати на оплату податків (60 мільйонів) і щомісячно оплату заробітної плати та зборів (1 446 798 грн). Матеріалами справи доведено, що зобов'язання з поставки товару є виконаним на 100%, допущене прострочення є незначним, у сукупності поведінка відповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації і про фактичні дії, покладені задля покриття збитків позивача, які, між іншим, відсутні, а цей випадок прострочення виконання є винятковим.
Господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" не є прибутковою, це вбачається з рядків 2280, 2285, 2290 і 2350 Фінансової звітності мікропідприємства на 30.09.2023, де у рядку 2280 "Разом доходи" і у рядку 2285 "Разом витрати" мають однаковий показник, тому у рядку 2290 "Фінансовий результат до оподаткування" відсутній і чистий прибуток відсутній (рядок 2350), а у рядку 1615 вказано "Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" у дуже значному розмірі 1 061 466,10 тис. грн.
В період дії воєнного стану з метою виконання договірних зобов'язань грошові кошти підприємства направляються для закупівлі матеріалів та комплектуючих, оплати робіт і послуг осіб, задіяних у цьому процесі, у зв'язку з чим одночасне стягнення такої значної суми неустойки 342 832,79 грн. є значним і обтяжливим для Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" непередбаченим надмірним тягарем, та може призвести до неможливості і ускладнення виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Наш Імпорт" просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2023 по справі № 908/1619/23 в частині стягнення пені у розмірі 342 832,79 грн. строком на 2 (два) місяці до 31.03.2024, а надалі розстрочити на 4 (чотири) місяці сплату пені у розмірі 342 832,79 грн. наступним чином:
- по 30.04.2024 - суму у розмірі 85 708,19 грн.;
- по 31.05.2024 - суму у розмірі 85 708,20 грн.;
- по 30.06.2024 - суму у розмірі 85 708,20 грн.;
- по 21.07.2024 - суму у розмірі 85 708,20 грн.
Міністерство оборони України заперечило проти відстрочення та розстрочення виконання рішення суду від 21.07.2023 по справі № 908/1619/23 посилаючись на приписи ст. 1291 Конституції України, ст. 18 ГПК України. Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 та практику Європейського суду з прав людини. Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватись і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Крім цього, в обґрунтування поданої заяви боржник не надав доказів неможливості виконання судового рішення через своє фінансове (матеріальне) становище, відомості від банківських установ, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" станом на час розгляду справи, зокрема довідки податкової служби. Також, боржник не надав довідки про наявність або відсутність майна. Просить суд врахувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" не є виробником продукції, що поставлялась за договором № 286/3/22/158 від 04.05.2022, а саме в додатку 3 договору (калькуляція ціни) вже враховано вартість закупівлі товару, прибуток 10% та сплату податку 2 % Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт". На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволення заяви ТОВ "Наш Імпорт" у повному обсязі.
Оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
У ч. 3 ст. 331 ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Відповідно до п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. … Розстрочка (п. 7.1.2. вказаної постанови) означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно із п. 7.2. наведеної вище постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про розстрочку або відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … (який діє станом на час постановлення цієї ухвали).
Рішенням Ради суддів України від 24.02.22 № 9, з урахуванням положень ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:
- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні";
- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Розглянувши заяву, проаналізувавши надані представником заявника докази та письмові пояснення, судом прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру". А у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале не виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Надаючи оцінку доводам заявника суд враховує, що ТОВ "Наш Імпорт" посилається тільки на Фінансову звітність мікропідприємства та Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2023 року, але відповідачем не подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо). Станом на дату постановлення цієї ухвали введено та продовжує діяти режим воєнного стану.
Позивачем у справі № 908/1619/23 є Міністерство оборони України. ТОВ "Наш Імпорт" не є виробником продукції, що поставлялась за договором № 286/3/22/158 від 04.05.2022 та продовжує поставляти продукцію для потреб, пов'язаних із захистом України.
Спірні відносини у цій справі стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду.
Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оброни Держави.
Тоді як неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем у справі, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки товару у визначений строк.
За таких обставин, неналежне виконання має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оброни України, що також враховується судом, тому суд відмовляє в порядку статті 331 ГПК України щодо надання відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Крім того, судом враховано, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
Суд зазначає, що безпідставне надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.
З урахуванням необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, майнових інтересів позивача, які полягають у якнайшвидшому отриманні від відповідача присуджених за судовим рішенням коштів, суд ухвалив відмовити в задоволенні заяви відповідача.
Обов'язковою умовою надання розстрочки (відстрочки) виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до вимог ст. 74 ГПК України. При цьому, рішення про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника. А для юридичних осіб - суд зобов'язаний врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції, в т.ч. наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2023 по справі № 908/1619/23 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" № б/н від 25.01.2024 (вх. № 1938/08-08/24 від 25.01.2024) про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2023 по справі № 908/1619/23.
2. Копію ухвали направити сторонам у справі.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, повний текст ухвали складено та підписано: 14.02.2024.
Суддя К.В. Проскуряков
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст. 256 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.