Справа № 746/41/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/327/24
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
14 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові, в режимі відеоконференції, матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Срібнянського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника-адвоката ОСОБА_6
Ухвалою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2024 року обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 06.04.2024 року.
Також даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 щодо зупинення кримінального провадження на підставі ч.1 ст.335 КПК України.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд обґрунтував свої висновки тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погодившись із рішенням суду, захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд 1 інстанції, посилаючись на перелік доказів, які визначені у реєстрі, фактично встановив наявність певних обставин, ще до їх дослідження,що є порушенням кримінального процесуального закону.
Висновок суду про наявність ризику іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню у судовому рішенні належним чином не обґрунтований та невмотивований.
Ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 раніше був засуджений за вчинення злочинів, що посягають на життя та здоров'я осіб. Проте, на думку апелянта, сам факт засудження особи у минулому, не може стати підставою для тримання особи під вартою.
Ризик впливу на свідків обґрунтований лише тим, що свідки сторони обвинувачення не допитані судом. Проте на даний час не має доказів, які б підтверджували його існування, так як місце проживання єдиного свідка, не відомо, а інші свідки, заявлені стороною обвинувачення, не є особами, які можуть підтвердити або спростувати обставини, які підлягають доказуванню. Також не доведено і ризик втечі та перешкоджання судовому розгляду.
Поза увагою суду залишився той факт, що обвинувачений хоча і зареєстрований у смт Срібне Чернігівської області, проте тривалий час за місцем реєстрації не проживає, з перших днів повномасштабного вторгнення, будучи особою яка має досвід участі в АТО, був призваний за мобілізацією, отримав численні поранення та контузії.
Крім того, на думку сторони захисту, суд, враховуючі дані про особу обвинуваченого, формально зазначив загальні фрази щодо врахування соціальних зв'язків та способу життя обвинуваченого, оскільки сторони кримінального провадження не обговорювали такі обставини у судовому засіданні, не надавали суду відповідних документів та не допитували осіб, які б надали суду характеризуючи дані стосовно обвинуваченого. При цьому суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, виконував складні та небезпечні військові завдання, отримав численні поранення та заслуговує на повагу і подяку. ОСОБА_7 має ряд захворювань, які неможливо лікувати за умови перебування в слідчому ізоляторі, що негативно впливає на стан його здоров'я.
Посилаючись на норми національного законодавства, в тому числі Конституцію України, апелянт вважає що висновки суду про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про зупинення кримінального провадження у зв'язку з проходженням ОСОБА_7 військової служби за призовом під час мобілізації, є необґрунтованими, так як норма ст. 335 КПК України є імперативною.
Обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою порушує права ОСОБА_7 в розрізі Конвенції про захист прав людини та практики ЄСПЛ.
Зазначає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики на даний час зменшились, так як досудове розслідування завершено, тому ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, не зможе перешкоджати досудовому слідству, що свідчить про зменшення ризику можливості знищити, сховати або спотворити будь-які докази, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
За вказаних обставин, апелянт вважає, що до обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з покладенням обов'язків, визначених ст. 194 КПК України, в тому числі і не спілкуватися із визначеними особами, проживати поза межами Чернігівської області, що також унеможливить вплив останнього на свідків, а також обов'язок носити електронний засіб контролю, що унеможливить його втечу.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував доводам апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Срібнянського районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16.11.2023 року до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був продовжений до 13.02.2024 року.
За змістом ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону судом 1 інстанції дотримані в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 суд 1 інстанції, ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, так як ризики, які були підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду 1 інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченим на більш м'який, серед іншого, на домашній арешт, так як такий не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків у зв'язку із наявними ризиками та обставинами, що їх обґрунтовують.
За таких підстав даних, які б унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
Також колегією суддів не встановлено і порушення права обвинуваченого на захист.
Наведені апелянтом дані, що характеризують особу обвинуваченого та дані про стан його здоров'я, не спростовують правильності висновків суду з врахуванням вищевказаних обставин.
За таких підстав суд обґрунтовано та в повній мірі мотивував своє рішення, тому твердження апелянта про необґрунтованість висновків постановленої ухвали, колегія суддів вважає не слушними.
Враховуючи специфіку процесуальної форми апеляційного розгляду, зважаючи на зміст ст. 335 КПК України, апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання про зупинення провадження у справі з підстав того, що обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, під час перегляду ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під варто.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом рішення, не вбачається.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів не знаходить підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Срібнянського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4