15 лютого 2024 року м.Суми
Справа №585/1276/23
Номер провадження 22-ц/816/206/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2023 року у складі судді Євтюшенкової В.І., ухваленого в м. Ромни Сумської області, повний текст рішення складено 28 вересня 2023 року,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»)звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивувало тим, що 04 грудня 2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду № 200397818 щодо кредитування (кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 24 010,15 грн зі встановленим строком користування з 04 грудня 2015 року по 11 липня 2018 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року позивач набув право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеними за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитними договорами.
Зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 28 березня 2023 року загальний розмір заборгованості становить 54 705,54 грн, з яких: 19 080,94 грн - заборгованість за кредитом; 35 624,60 грн - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200397818 від 04 грудня 2015 року у розмірі 54 705,54 грн та судові витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2023 року в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем не додано жодного документу на підтвердження наявності заборгованості та факту перерахування ПАТ «Банк Михайлівський» відповідачу коштів.
Звертає увагу суду на те, що згідно розділу 3 «Доручення на переказ грошових коштів» ОП Заяви № 200397818 від 04 грудня 2015 року, ОСОБА_1 просив переказати грошові кошти за реквізитами. Також відповідно до п.п. 4.1 Заяви № 200397818 від 04 грудня 2015 року відповідач своїм підписом під цією заявою (кредитним договором) підтвердив та погодився з тим, що з прийняттям банком оферти 1 будуть дії банку по відкриттю та зарахуванню на нього кредиту, здійснені протягом 30 календарних днів з дати цієї заяви та, окрім того, окремо підписав заяву про відкриття поточного рахунку від 04 грудня 2015 року.
Зазначає, що розмір наданих коштів вказаний як в Заяві № 200397818 від 04 грудня 2015 року, так і в Анкеті № 2056558 від 04 грудня 2015 року.
Стосовно посилання суду на неналежну якість поданих доказів, позивач вказує на те, що у нього наявні оригінали поданих доказів.
Стосовно розрахунку заборгованості зазначає, що її розмір станом на дату укладення договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року складав 54 705,54 грн та складається з: 19 080,94 грн - заборгованості за тілом кредиту; 35 624,60 грн - заборгованості за відсотками. З моменту відступлення права вимоги розмір заборгованості не збільшувався.
Враховуючи, що відповідно до витягу з Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року, сума, яку було видано банком відповідачу становила 24 010,15 грн, а розмір заборгованості по тілу кредиту становить 19 080,94 грн, то, на думку скаржника, це свідчить про те, що відповідач користувався кредитними коштами та сплатив банку 4929,21 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Наголошує на тому, що довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту є невід'ємною частиною кредитного договору від 04 грудня 2015 року. Крім того, 04 грудня 2015 року відповідач своїм підписом під графіком платежів до кредитного договору № 200397818 від 04 грудня 2015 року підтвердив, що ознайомлений та згоден з цим Графіком та його змістом.
Стосовно надання первинних банківських документів, зазначає, що нормами законодавства та умовами договору про відступлення прав вимоги № 7-БМ від 20 липня 2020 року не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку формулою її формування.
Оскільки заява № 200397818 від 04 грудня 2015 року не містить відомостей про надсилання виписок з особових рахунків клієнту, позивач зазначає, що звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із запитом про надання первинних документів за кредитним договором № 200397818 від 04 грудня 2015 року, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем, або будь-яких документів, що підтверджують наявність та розмір заборгованості.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року, уклали договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув право вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених в Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 12-13).
З Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20 липня 2020 року вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» відступив ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200397818 від 04 грудня 2015 року зі строком дії до 11 липня 2018 року (сума кредиту - 24 010,15 грн; загальний залишок заборгованості - 54 705,54 грн; заборгованість по тілу кредиту - 19 080,84 грн; заборгованість за доходами - 35 624,60 грн( ас. 4).
19 грудня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило відповідачу претензію № 200397818, зі змісту якого вбачається, що товариство набуло права вимоги за кредитним договором № 200397818 від 04 грудня 2015 року та повідомляє боржника про необхідність сплатити заборгованість за вказаним кредитним договором на загальну суму 54 705,54 грн (а.с. 16-17).
На підтвердження обставини укладання 04 грудня 2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 кредитного договору №200397818 позивачем двічі було надано суду Заяву № 200397818 від 04 грудня 2015 року неналежної якості, з якої вбачається сума кредиту 24 010,15 грн, строк кредиту - з 04.12.2015 по 04.12.2018, розмір процентної ставки 0,0001% річних, графік платежів (щомісячний платіж 1637,05 грн. останній платіж 1635,15 грн), встановити особу клієнта із заяви не вбачається за можливе (а.с. 4; 38-39); Анкету №2056558 від 04 грудня 2015 року також неналежної якості, яка містить анкетні дані фізичної особи, прізвище, ім'я та по батькові якої неможливо прочитати (а.с. 5, на звороті); Довідку про умови кредитування та орієнтовну вартість споживчого кредиту також неналежної якості (а.с.9) та договори добровільного страхування життя (а.с.9-11) також неналежної якості.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач дійсно отримав у ПАТ «Банк Михайлівський» кредит, а також наявність заборгованості за кредитним договором № 200397818 від 04 грудня 2015 року у загальному розмірі 54 705,54 грн, у зв'язку з чим вважав за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимогами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
В даній справі встановлено, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, окрім договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, витягу з додатку № 1 до нього та претензії, було долучено документи, зміст яких неможливо прочитати через їх неналежну якість, у зв'язку з чим відсутні підстави достеменно стверджувати, що кредитний договір 04 грудня 2015 року ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено саме з ОСОБА_1 та саме на зазначених у позові умовах.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не було надано доказів на підтвердження обставини отримання відповідачем від банку кредитних коштів.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що розмір наданих відповідачу кредитних коштів зазначений в заяві № 200397818 від 04 грудня та в анкеті № 2056558 від 04 грудня 2015 року. Проте, сама по собі обставина зазначення бажаної суми кредиту за відсутності доказів перерахування коштів, зокрема первинних банківських документів, не свідчить про їх отримання відповідачем.
Стосовно розрахунку заборгованості позивач в апеляційній скарзі зазначає, що розмір заборгованості вказаний в додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № 7-БМ від 20 липня 2020 року. З цього приводу колегія суддів зауважує, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не було надано розрахунку заборгованості, з якого можна було б встановити наявність заборгованості та її складові частини, тобто позивач не довів наявність заборгованості та саме у зазначеному ним розмірі, що є його процесуальним обов'язком. В свою чергу додаток № 1 до договору відступлення прав вимоги № 7-БМ від 20 липня 2020 року не є доказом не підтвердження розміру заборгованості.
Що стосується наданих ТОВ «Діджи Фінанс» апеляційному суду нових доказів, а саме виписок по особовим рахункам, колегія суддів апеляційного суду вказані докази не приймає, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи наведені норми процесуального права, нові докази, а саме виписки по особовим рахункам, на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не приймаються під час апеляційного перегляду справи, оскільки надані апеляційному суду без додержання порядку та строків їх подання.
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних відносин між банком та відповідачем, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та наявність заборгованості за кредитним договором саме у заявленому позивачем розмірі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду по суті спору також не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, оцінених судом з додержанням норм процесуального права; колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов