179/2098/23
2/179/173/24
16 січня 2024 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Ахтієвій Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок, суд
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок.
Позивач посилається на те, що у 1986 році ним було побудовано житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 . 26 грудня 1986 року по даний час за вказаною адресою зареєстровано місце проживання позивача та членів його родини.
Житловий будинок був побудований на підставі будівельного паспорту, згідно рішення Магдалинівської селищної ради № 408 від 27.12.1985 року. У зв'язку із закінченням будівельних робіт, 13.11.1986 року на ім'я позивача було видано технічний паспорт на житловий будинок.
У зв'язку із необхідністю реєстрації права власності на домоволодіння в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було виявлено, що за адресою: АДРЕСА_1 вже зареєстровано право власності на інший об'єкт нерухомого майна.
З приводу зміни адреси домоволодіння, позивач звернувся до виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради, та рішенням № 1213 від 05.12.2023 року було змінено адресу об'єкту нерухомого майна на наступну: АДРЕСА_1 .
Більше 36 років, тобто з 26 грудня 1986 року до цього часу позивач постійно проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 , сплачує комунальні послуги та земельний податок.
Оскільки позивач побудував житловий будинок і продовжує відкрито, безперервно володіти домоволодінням більше ніж десять років, що підтверджується записами домової книги, будівельним та технічним паспортами, вважає, що має право на набуття права власності на це майно за рішенням суду.
Тому прохає визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву в якій прохав розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надано заяву про розгляд справи без участі представника.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Житловий будинок по АДРЕСА_1 був побудований на підставі будівельного паспорту виданому ОСОБА_1 , згідно рішення Магдалинівської селищної ради № 408 від 27.12.1985 року (а. с. 6-9).
13.11.1986 року на ім'я ОСОБА_1 було видано технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а. с. 10-12).
Рішенням № 1213 від 05.12.2023 року виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради було змінено адресу об'єкту нерухомого майна на наступну: АДРЕСА_1 (а. с. 16).
З 26 грудня 1986 року до цього часу позивач зареєстрований в житловому будинку по АДРЕСА_2 , що підтверджується записами його паспорті та домовій книзі (а. с. 5, 13-14).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Виходячи зі змісту вказаної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, відсутність інших осіб, які претендують на це майно, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Згідно ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Як зазначено в п. п. 9, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності на інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Суд встановив, що позивач, зокрема з 1986 року постійно проживає у вказаному будинку, що також не заперечується відповідачем.
Таким чином, суд встановив, що позивач більше ніж 10 років, а точніше, з 1986 року по теперішній час відкрито, добросовісно та безперервно володіє вказаним будинком; даний будинок не знаходиться у власності іншої особи, позивач є добросовісним набувачем, тому позовні вимоги щодо визнання права власності на будинок за позивачем за набувальною давністю підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за набувальною давністю право власності на:
-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , що складається з: А - житловий будинок загальною площею 82,6 кв. м., житловою площею - 41,4 кв. м.; а - сіни; Б - гараж; В - навіс; Г - вбиральня.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Т.А.Ковальчук