справа № 208/9266/23
№ провадження 2/208/385/24
Іменем України
09 лютого 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, Кам'янської міської ради, про визнання права на користування житловим приміщенням,-
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, до Кам'янської міської ради, про визнання права на користування житловим приміщенням.
У своєму позові позивач, з урахуванням заяви про усунення недоліків позову, просить суд: визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для його реєстрації за даною адресою.
В обґрунтування позову позивач зазначає наступне:
Він, ОСОБА_2 , 1969 року народження, товаришував та був однокласником та другом дитинства ОСОБА_3 , 1969 року народження, з яким підтримував дружні відносини майже усе життя. Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , 1938 року народження, також приязно відносилася до позивача, він часто бував у дитинстві у них вдома і до нього ОСОБА_5 відносилася як до сина.
Після фінансової кризи 2008 року позивач втратив роботу, посварився із дружиною і був змушений виїхати із квартири, у якій був зареєстрований. Зніматися із реєстрації він не став, оскільки без реєстрації місця мешкання неможливо було влаштуватися на пристойну роботу.
У зв'язку із тяжкими життєвими обставинами, не маючи власного житла, приблизно весною 2009 року позивач звернувся за допомогою до друга дитинства - ОСОБА_3 , який погодився надати йому житло на період коли ОСОБА_2 «стане на ноги», знайде роботу та зможе підшукати собі житло. Проте позивач так і не зміг повноцінно відновитися після життєвих випробувань і залишився мешкати разом із другом та його одинокою матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно Актів про проживання без реєстрації позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 з березня 2009 року і по теперішній час разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і потім з її сином - ОСОБА_3 по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 і по теперішній час.
Після смерті ОСОБА_3 позивач продовжив проживати в квартирі та сплачувати за комунальні послуги, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості зі сплати за комунальні платежі. Позивач зазначає, що намагався зареєструвати своє право користування квартирою для чого звертався до працівників Департаменту комунальної власності міської ради та ЦНАПу, однак йому скрізь відмовляли у цьому, пояснюючи, що немає жодних підстав для такої реєстрації.
Позивач вважає, що оскільки він заселився із дозволу наймача та членів її сім'ї та тривалий час проживав у квартирі АДРЕСА_1 фактично однією сім'єю з покійними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ніс витрати на утримання даної квартири, то він набув право користування даною квартирою.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з'явились, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на підстави зазначені в позовній заяві та заяві про усунення недоліків позову.
В судове засідання представник відповідачів Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради та Кам'янської міської ради не з'явився, надав суду заяву, в якій зазначив, що не заперечує відносно обставин, викладених у позовній заяві та просить розгляд справи проводити без його участі.
У своїх поясненнях свідок ОСОБА_8 підтвердила факт того, що приблизно у 2009-2010 роках у квартирі АДРЕСА_1 почав мешкати ОСОБА_1 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Зазначила, що бачила ОСОБА_1 майже кожен день, як він заходив чи виходив із під'їзду вищезазначеного будинку; бачила як вони разом відзначали свята та ремонтували квартиру. Коли померла ОСОБА_5 , то всі клопоти по її похованню взяв на себе ОСОБА_11 , який також поховав і ОСОБА_10 , жодних родичів у них не було. Після смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_2 продовжив мешкати у даній квартирі.
У своїх поясненнях свідок ОСОБА_12 підтвердив факт того, що ОСОБА_2 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 приблизно з 2010 року. Зазначив, що він є сусідом ОСОБА_1 . Також зазначив, що у вищезазначеній квартирі раніше мешкали ОСОБА_4 та її син - ОСОБА_13 , однак вони уже померли. ОСОБА_2 став мешкати у квартирі з дозволу ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , які часто хворіли і жили дуже бідно. ОСОБА_15 купував продукти, одяг та ОСОБА_16 та ОСОБА_10 . Зазначив, що постійно бачив ОСОБА_15 , як він виходив або заходив у квартиру. За цей період ОСОБА_11 зробив ремонт у квартирі та встановив металопластикові вікна. Коли померла ОСОБА_5 , він її поховав, також поховав і ОСОБА_10 . Після їх смерті ОСОБА_2 продовжив мешкати у даній квартирі, так як стверджує, що іншого житла у нього не має.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. Процесуальні дії по справі.
26 жовтня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.
01 лютого 2024 ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст правовідносин з посиланням на докази.
Як вбачається з витягу №2023/003121948 з реєстру територіальної громади від 20.04.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 12.04.2005 року по 20.04.2023 рік (а.с.10).
Відповідно до акту №119 проживання без реєстрації від 13 квітня 2023 року, наданого Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Добробут», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно мешкав за цією адресою фактично без реєстрації з 2009 року разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 мешкав без реєстрації з 03.2009 року та мешкає по теперішній час. Про що свідчать та підписують сусіди: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (а.с.11).
Відповідно до акту №439 проживання без реєстрації від 11 жовтня 2023 року, наданого Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Добробут», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 дійсно мешкає фактично без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає з 2009 року разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по теперішній час. Про що свідчать та підписують сусіди: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (а.с.12).
Відповідно до довідки N 001226256, наданої ТОВ «Абонент XXI» 20.04.2023 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованих осіб немає. Уповноваженим квартиронаймачем/власником була ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).
В матеріалах справи містяться особистий рахунок № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4 , та технічний паспорт, виготовлений 16.08.2022 року, на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.13, 15-16).
Згідно інформації № 349869384 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2023 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 : відомості відсутні (а.с.17).
Відповідно до довідки № 1/129 Комунального підприємства «Кам'янського районного бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 25.01.2024 року вбачається, що згідно даних КП «Кам'янське РБТІ» ДОР щодо об'єкту нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 - право власності на вказаний об'єкт на підприємстві не зареєстровано (а.с.41).
ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно до 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Відповідно до ст. 817 ЦК України наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. Особи, які вселилися у житло відповідно до частини першої цієї статті, набувають рівних з іншими особами прав володіння та користування житлом, якщо інше не було передбачено при їх вселенні.
Відповідно до ч.2 ст. 824 ЦК України у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Відповідно до абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Статтею 8 Європейської конвенції з прав людини закріплено право людини на повагу до свого житла.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду №6-60цс12 від 11 липня 2012 року, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача. Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім'ї наймача в установленому законом порядку. Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Також необхідно зазначити, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 569/12946/18-ц, провадження № 61-11097св20.
Судом встановлено, що позивач вселився до спірної квартири, фактично проживає у вказаній квартирі з березня 2009 року, продовжує проживати в цьому приміщенні, не забезпечений іншим житлом на праві власності, має достатні та триваючі зв'язки з конкретним місцем проживання, яке є його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
V. Судові витрати.
Враховуючи, що позивач просив судові витрати у вигляді судового збору віднести на свій рахунок, судовий збір залишається за позивачем.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 817, 824 ЦК України, ст. ст. 64, 65, 106 ЖК України, ст. ст. 4, 5, 76, 81, 89, 141, 247, 263, 268, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, Кам'янської міської ради, про визнання права на користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для його реєстрації за даною адресою.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач 1 - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, ЄДРПОУ: 20268696, адреса:Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, пр-т.Василя Стуса, буд. 10/12.
Відповідач 2 - Кам'янська міська рада, ЄДРПОУ: 24604168, адреса:Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2.
Суддя Похваліта С. М.