іменем України
Справа № 210/1081/23
Провадження № 1-кп/210/239/24
13 лютого 2024 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42022041630000204 від 22.09.2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України,-
В провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 надійшло кримінальне провадження №42022041630000204 від 22.09.2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор надала до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, яке підтримала у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 ,кожен окремо, не заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили визначити розмір застави на розсуд суду.
Суд, вислухавши думки учасників судового засідання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує, що на час здійснення судового провадження існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на наступні обставини.
Обвинувачений ОСОБА_4 після припинення виплати грошового забезпечення з 31 серпня 2022 року не має офіційного джерела доходу, відсутнє зареєстроване місце проживання у Кривому Розі, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність соціальних зв'язків, йому інкримінується вчинення тяжкого злочину, тому усвідомлюючи неминучість покарання пов'язаного з позбавленням волі може переховуватися від суду.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Свідки, які мають бути допитані під час судового розгляду кримінального провадження на даний час не допитані.
Суд приходить до висновку, що обвинувачений, може здійснити вплив на недопитаних під присягою свідків, з метою затягування судового розгляду по суті, а так само і зміни їх показів.
Прокурором не доведено ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обставинами, які підтверджують ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те що обвинувачений раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, в період іспитового строку, висновків для себе не зробив, відповідні обставини свідчать про його стійку злочину діяльність, тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інший злочин.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Отже суд, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при продовженні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останньому інкриміноване діяння під час дії воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене, до спливу терміну тримання під вартою винести вирок суду у справі не можливо, обставини, що явилися підставою для взяття обвинуваченого під варту на даний час не змінилися, суд вважає за недостатньо застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно останнього для запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку продовжити останньому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 квітня 2024 року включно без визначення застави.
Керуючись ст.ст. 177, 314-316, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 квітня 2024 року включно без визначення застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 13 лютого 2024 року.
Суддя: ОСОБА_1