1Справа № 335/12007/23 2/335/669/2024
08 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Позивач у період 01.08.2014 по 31.10.2023 надав відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартиру АДРЕСА_1 . Відповідачі неналежним чином здійснюють оплату за отримані послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 53711,70 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів.
Ухвалою судді від 11.12.2023 відкрито провадження в справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з'явилася, в позовній заяві просила суд провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачі, повідомлені про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення ухвали про відкриття провадження в справі, копії позовної заяви з додатками та судових повісток на адресу реєстрації їх місця проживання, в судове засідання повторно не з'явилися, причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності та відзиву на позов не подали.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на викладене, суд постановив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну «МТМ», предметом його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Право Концерну «МТМ» на отримання оплати за надані послуги з опалення підтверджено рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 5 від 29 січня 2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у м. Запоріжжі», відповідно до якого з 01 січня 2009 року в м. Запоріжжі виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності, з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну.
Згідно Рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 200 від 28.04.2011 «Про визначення виконавців комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.04.2011 виконавцем комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, підігріву питної води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну.
Місце проживання відповідачів зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 (далі за текстом - «квартира») в період виникнення заборгованості за надані позивачем послуги. Зазначена квартира в період виникнення заборгованості на праві спільної часткової власності належала ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .
З наданого позивачем розрахунку суми позову (а.с. 17 зворот - 20) вбачається, що позивач фактично просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги, надані ОСОБА_7 в період з 01.08.2014 по 31.10.2021. Згідно розрахунку в зазначений період у вищезазначену квартиру позивачем були наданні послуги з опалення та постачання гарячої води на загальну суму 95281,99 грн. Власники квартири зобов'язання з оплати наданих позивачем в спірний період послуг виконали частково в сумі 41570,29 грн. Отже, заборгованість власників квартири за спірний період (з 01.08.2014 по 31.10.2021) становить 53711,70 грн.
Доказів того, що в період з 01.08.2014 по 31.10.2021 між ОСОБА_7 та власниками квартири укладався договір на постачання послуг, матеріали справи не містять.
Разом з тим, фактичне надання послуг і відкриття особового рахунку на ім'я відповідача слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Враховуючи викладене, між сторонами виникли фактичні договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відсутність укладеного письмового договору про надання послуг не звільняє відповідачів від обов'язку оплати за надані такі послуги (вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 07 липня 2020 року).
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії і гарячої води, які регулюються Цивільним Кодексом України (далі ЦК),Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року(далі Правила).
Відповідно дост. 509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач (індивідуальний) - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Згідно з абз. 8 п. 2 Правил «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Відповідно до ст. ст. 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частин 1, 3статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України № 1875 споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 32 Закону № 1875).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Як передбачено п. 18, 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Згідно із ст. ст. 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за ч. 1 ст. 612 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що власники квартири у встановленому законом порядку відмовились від надання послуг Концерном «Міські теплові мережі» в спірний період, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати.
Власник квартири зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (Постанова Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
При цьому суд виходить з того, що квартира в належній відповідачам частці знаходиться у багатоквартирному будинку і підключена до єдиної мережі централізованого опалення і постачання гарячої води, безперервну роботу і обслуговування якої забезпечує позивач. Ці послуги у зазначений період надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі не зверталися. Факт отримання вказаних послуг відповідачами не спростований, докази того, що у квартирі відсутнє (відключене у встановленому порядку) централізоване опалення (гаряче водопостачання) відсутні, за спожиті послуги відповідно до особового рахунку позивачем нараховувалась помісячна плата, однак відповідачі їх оплату в повному обсязі не здійснювали. З огляду на те, що відповідачі від надання комунальних послуг у встановленому порядку не відмовилися, тому зобов'язані нести витрати по утриманню свого майна (квартири) як власники кожний своєї частки, в тому числі з надання послуг по його обігріву і забезпеченню гарячою водою.
Таким чином, обов'язок утримання житлових приміщень, в тому числі оплату послуг з центрального опалення та постачання гарячої води покладається на власників майна незалежно від місця проживання власника.
Відповідно до положень ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч. 4 ст. 355 цього Кодексу).
Відповідно до положень ст. 319 ЦК України, кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано.
Тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (стаття 322 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред'явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).
Згідно відомостей, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником 61/400 частин квартири на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 14.12.2006; ОСОБА_3 є власником 61/400 частин квартири на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 14.12.2006 (а.с. 10).
Згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 в спірний період була власником 61/400 частин зазначеної квартири на підставі на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 14.12.2006 (а.с. 9).
Позовні вимоги пред'явлені позивачем лише до трьох співвласників квартири - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які загалом в спірний період володіли 183/400 частинами вказаної вище квартири. Інших співвласників квартири не було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів.
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).
В той же час, оскільки Концерн «МТМ» не звернувся з позовними вимогами до усіх співвласників квартири, суд першої інстанції зобов'язаний з урахуванням засад диспозитивності врахувати приписи ст. 360 ЦК України, та стягнути з відповідачів лише ту частину заборгованості, яка пропорційна їх часткам у праві спільної часткової власності на вказану вище квартиру.
Так, відповідно до приписів вказаної статті ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
В той же час, відповідно до ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Власність зобов'язує ( ч. 4 ст. 319 ЦК України). Виходячи з того, що в силу належності квартири на праві спільної часткової власності, кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано.
Таким чином, встановивши, що відповідачі є власниками кожний по 61/400 частин квартири, суд доходить висновку, що наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги підлягає стягненню з кожного з них у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної часткової власності на квартиру.
Отже, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Концерну «МТМ» підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2014 по 31.10.2021 в розмірі 24573,10 грн. (53711,70 грн. / 400 * 183), а пропорційно їх часткам у праві власності на квартиру кожному по 61/400, що становить 8191,03 грн. з розрахунку (24573,10 грн / 3).
З огляду на викладене, позов Концерну «МТМ» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 1 серпня 2014 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 8191 (вісім тисяч сто дев'яносто одну) гривню 03 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 1 серпня 2014 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 8191 (вісім тисяч сто дев'яносто одну) гривню 03 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 1 серпня 2014 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 8191 (вісім тисяч сто дев'яносто одну) гривню 03 копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» понесені судові витрати у розмірі 327 (триста двадцять сім) гривень 45 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» понесені судові витрати у розмірі 327 (триста двадцять сім) гривень 45 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» понесені судові витрати у розмірі 327 (триста двадцять сім) гривень 45 копійок.
Копію заочного рішення направити сторонам, які не з'явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458, адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «АЗОВ», буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 .
Повне рішення складене 13 лютого 2024 року.
Суддя А.В. Стеценко