Справа № 229/1460/23
Провадження № 2/229/430/2024
08 лютого 2024 р. м. Дружківка, Донецької області
Дружківський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Феняка О. Р., за участю секретаря судового засідання Бровченко Д.Л.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг,
23 лютого 2023 року представник позивача Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») Соболь О. О. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг, в якому вказала, що відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , підприємство регулярно надає послуги теплопостачання, за які необхідно щомісячно вносити оплату за встановленими тарифами. Порушуючи чинне законодавство, відповідачі тривалий час ухиляються від сплати за надані послуги, добровільно заборгованість не сплачують. Внаслідок чого, за період з 01.11.2014 року по 31.08.2022 року має заборгованість за теплову енергію в розмірі 28 504,06 грн., на яку нараховані інфляційні збитки за період 01.11.2014 року до 24.02.2022 року в розмірі 57 859,42 грн., 3% річних за період з 01.11.2014 по 24.02.2022 в розмірі 6 698,06 грн., а також нарахована плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2014 року по 31.08.2022 року в розмірі 570,48 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 31 березня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 28 червня 2023 року позовну заяву задоволено в повному обсязі.
31 жовтня 2023 року ОСОБА_3 подав до Дружківського міського суду Донецької області заяву, в якій просив переглянути заочне рішення. Заяву обґрунтував тим, що вказане заочне рішення ухвалено без з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, судових повісток не отримував, а тому був позбавлений висловити свою позицію відносно позовних вимог. Зокрема, станом на час розгляду справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 померли. Тобто розрахунок солідарного стягнення відбувся невірно.
Крім того, заявник ОСОБА_3 зазначає, що з 17 червня 2021 року він не зареєстрований за адресою нарахування позивачем заборгованості та постійно проживає по АДРЕСА_2 , що підтверджено його паспортом. Тому вимоги до нього за період з 17 червня 2021 року є безпідставними. Також звертає увагу, що заборгованість стягнута судом без застосування строків позовної давності, яку просить застосувати при перегляді справи.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 01 листопада 2023 року заява про перегляд заочного рішення була прийнята та призначено у справі судове засідання.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 13 листопада 2023 року заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 червня 2023 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 08 грудня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, вона у встановленому законом порядку була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, разом з тим подала через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, у встановленому законом порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Надав заяву, в якій просить розглядати без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених в заяві про перегляд заочного рішення.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Судом встановлено, що в позовній заяві представник позивача просить солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2014 року по 31.08.2022 року в розмірі 28 504,06 грн., на яку нараховані інфляційні збитки за період 01.11.2014 року до 24.02.2022 року в розмірі 57 859,42 грн., 3% річних за період з 01.11.2014 по 24.02.2022 в розмірі 6 698,06 грн., а також нарахована плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2014 року по 31.08.2022 року в розмірі 570,48 грн., яка утворилася за адресою: АДРЕСА_1 .
З витягу з особового рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі в період 01.11.2014 року по 24.02.2022 року жодного разу не вносили оплату за поставлені позивачем до їх квартири послуги.
Відповідачка ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №1100 від 28 грудня 2015 року.
Відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22 серпня 2016 року Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №708 від 22 серпня 2016 року.
Відповідно до інформації Вих. №01-16/898 від 02 червня 2023 року, наданої начальником Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, відповідач ОСОБА_3 з 17 червня 2021 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Провадження в частині вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає закриттю відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 цього ж Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Таким чином, згідно з чинним законодавством обов'язок сплати житлово-комунальних послуг покладається на власника квартири у багатоквартирному будинку або іншу особу, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідачів оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
В розумінні Закону України № 2189 від 09 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги несе витрати на обслуговування приладів-розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку. Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхні приміщення до системи теплопостачання виконавця комунальної послуги.
Відповідачем ОСОБА_3 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Частини третя та четверта статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечення юридичної визначеності та остаточності, а також захист потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігання несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
У зв'язку із тим, що строк позовної давності застосовується судом виключно за заявою сторони та лише у тому випадку, коли наявні підстави для задоволення позовних вимог, суд, із урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» частково, а саме в межах загального трирічного строку позовної давності.
Позивач просить стягнути заборгованість, що утворилась за період з 01.11.2014 р. по 31.08.2022 р. У зв'язку із задоволенням клопотання про застосування строків позовної давності, право вимоги виникає у позивача з лютого місяця 2020 року (з позовом до суду Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось 23 лютого 2023 року).
Таким чином, поза межами строку позовної давності знаходиться заборгованість за період з 01 листопада 2014 року по 23 лютого 2020 року, тому вимоги про стягнення заборгованості за цей період не підлягають задоволенню, оскільки заявлені позивачем поза межами трирічного строку позовної давності і причини, які б можна було визнати поважними для поновлення пропущеного строку, позивачем не наведені.
Разом із тим, відповідач ОСОБА_3 з 17 червня 2021 року не є споживачем послуг з теплопостачання за вказаною позивачем адресою, оскільки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи вище вказане, з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість за теплову енергію, яка виникла в період з 23 лютого 2020 року по 17 червня 2021 року в сумі 8 334,05 грн.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
З огляду на зазначене, суд доходить до висновку про застосування строку позовної давності та вважає, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають інфляційні втрати від простроченої суми боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані у межах строку позовної давності, за три роки, що передували зверненню позивача до суду з позовом, тобто за період з 23 лютого 2020 р. по 23 лютого 2023 р.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, ч.1 ст.8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Статтею першою Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг, а індекс інфляції (індекс споживчих цін) як показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 року затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007року. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі №905/21/19.
У постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 Верховний Суд прийшов до висновку, що статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний суд роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Зазначений розрахунок інфляційних збитків склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних, а тому він не суперечить положенням ст.625 ЦК України та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Із врахуванням вищенаведеної методики судом проведено розрахунок інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача за період з 23.02.2020 р по 23 лютого 2023 р., виходячи із суми заборгованості та встановлені індекси інфляції та за результатами якого встановлено, що за період з 23.02.2020 р по 23 лютого 2023 р. інфляційні втрати складають 598,33 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір нарахованих ним 3% за період з 01.11.2014 р. по 24.02.2022 р. складає 57 859,42 грн.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові у справі №712/8916/17 від 07 липня 2020 року зазначила, що про при розрахунку трьох процентів річних застосовується формула: 3% річних від суми боргу за місячним платежем = сума боргу за один щомісячний платіж * 3 : 100 : кількість днів у році, коли мало місце прострочення * кількість днів прострочення цього щомісячного платежу у відповідному році.
Таким чином розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача становить - 280,36 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги Обласного комунальногопідприємства «Донецьктеплокомуненерго підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, яка утворилась у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку оплачувати надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії в загальній сумі 9 424,10 грн., яка складається з заборгованості за теплову енергію за період з 23 лютого 2020 року по 17 червня 2021 року - 8 334,05 грн., інфляційних збитків - 598,33 грн. за період з 23 лютого 2020 року по 23 лютого 2023 року, 3% річних в розмірі 280,36 грн. за період з 23 лютого 2020 року по 23 лютого 2023 року, а також нарахована плата за абонентське обслуговування розмірі 211,36 грн. за період з 23 лютого 2020 року по 17 червня 2021 року.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 216,87 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 255, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд
Провадження в частині вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» - закрити.
Позовну заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», ЄДРПОУ 03337119, адреса знаходження: Донецька область м. Краматорськ пров. Земляний, 2, заборгованість за послуги теплопостачання за період з 23.02.2020 р. по 17.06.2021 р. у розмірі 8 334 (вісім тисяч триста тридцять чотири) гривні 05 копійок, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 23.02.2020 р. по 17.06.2021 р. у розмірі 211 (двісті одинадцять) гривень 36 копійок, інфляційні збитки за період з 23 лютого 2020 року по 23 лютого 2023 року в сумі 598 грн (п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 33 копійок та 3% річних за період з 23 лютого 2020 року по 23 лютого 2023 року в розмірі 280 (двісті вісімдесят) гривень36 копійок за реквізитами: ПАТ БАНК «Український капітал», код банку 320371, номер рахунку НОМЕР_4 , IBAN: НОМЕР_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», ЄДРПОУ 03337119, адреса знаходження: Донецька область м. Краматорськ пров. Земляний, 2, судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 216 (двісті шістнадцять) гривень 87 копійок за реквізитами: ПАТ БАНК «Український капітал», код банку 320371, номер рахунку 260021880400, IBAN: НОМЕР_5 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олександр ФЕНЯК