Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
24 липня 2009 р. № 39441/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого - судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карамушко І.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача -Святолуцького С.О., представника відповідача -Баранової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (в подальшому - Московський ВДВС ХМУЮ) про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню вироку місцевого суду Київського району м. Харкова від 23 червня 2000 року по звинуваченню ОСОБА_2 , зобов'язати Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції закрити виконавче провадження по виконанню вироку місцевого суду Київського району м. Харкова від 23 червня 2000 року по звинуваченню ОСОБА_2 , витребувати у Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції матеріали справи виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 1-907(4) від 08 червня 2007 року, з метою забезпечення позову призупинити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 1-907(4) від 08 червня 2007 року, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
10 липня 2007 року старшим виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Барановою В.В. було відкрито виконавче провадження по виконанню вироку місцевого суду Київського району м. Харкова від 23 червня 2000 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження доведена позивачу 09 жовтня 2008 року з наданням копії постанови. В жовтні 2008 року позивач звернувся з позовом до Московського ВДВС ХМУЮ в Московський районних суд м. Харкова. Ухвалою від 21 жовтня 2008 року позовну заяву повернуто позивачеві і надано роз'яснення, що даний спір підлягає розгляду в адміністративному суді.
Виконавче провадження було відкрито з порушенням вимог ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3.3 наказу Міністерства Юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 15грудня 1999 року за № 865/4158. Строк пред'явлення виконавчих листів та інших документів судів встановлено в три роки, цей строк починає відраховуватися з наступного дня після набрання законної сили вироку. Вимоги ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження'відповідачем не виконані. Законні вимоги позивача про закриття виконавчого провадження відповідач ігнорує.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Святолуцький С.О. в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Московського ВДВС ХМУЮ - Баранова В.В. в судове засідання з'явився, проти позову заперечував, пояснивши суду наступне.
Виконавчий лист № 1-907(4) від 15 серпня 2000 року Київського райсуду м. Харкова про конфіскацію всього майна на користь держави, яке належить ОСОБА_3 вперше надійшов на виконання 16 лютого 2001 року. Згідно відмітки у Книзі обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю, виконавчий лист 19 березня 2001 року був направлений до ВДВС Жовтневого РУЮ м. Харкова. Надати більш детальну інформацію стосовно вжитих державним виконавцем дій щодо виконання даного рішення неможливо, у зв'язку зі знищенням виконавчих проваджень згідно акту про знищення виконавчих проваджень та інших документів від 20 січня 2005 року, які перебувають в архіві відділу понад трьох років відповідно до «Інструкції з діловодства у районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 470/7 від 05липня 1999 року.
Дублікат виконавчого листа № 1-904(4) від 08 червня 2007 року Київського райсуду м. Харкова про конфіскацію всього майна на користь держави, яке належить ОСОБА_3 надійшов в провадження до державного виконавця 10 липня 2007 року.
10 липня 2007 року державним виконавцем відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження'було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
10 липня 2007 року державним виконавцем винесено постанови про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить засудженому та на яку було накладено арешт органами слідства.
Також представник відповідача зазначив, що відповідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до виконання, що і відбулося при пред'явленні виконавчого листа до виконання 13 лютого 2001 року. В зв'язку з цим дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є цілком правомірними та законними.
У судовому засіданні представник відповідача додатково зазначив, що при поданні позовної заяви позивачем був порушений процесуальний строк, передбачений чинним законодавством на оскаржування дій посадових осіб ВДВС, що є у відповідності до ч. 1 ст. 100 КАС України підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2000 року ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2, 3 ст. 142, ч. 2 ст. 206 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Виконавчий лист № 1-907(4) від 15 серпня 2000 року Київського райсуду м. Харкова про конфіскацію всього майна на користь держави, яке належить ОСОБА_3 вперше надійшов на виконання до Московського ВДВС ХМУЮ 13 лютого 2001 року та переданий державному виконавцю 16 лютого 2001 року, що підтверджується відмітками в Книзі обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю (а.с.105-108) та Акті про знищення виконавчих проваджень та інших документів відділу (підрозділу) від 20 січня 2005 року (а.с.90-96).
Згідно іншої відмітки у Книзі обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю (а.с. 105-108), виконавчий лист 19 березня 2001 року був направлений до ВДВС Жовтневого РУЮ м. Харкова.
Встановити більш детальну інформацію стосовно вжитих дій щодо виконання даного виконавчого листа не вбачається за можливе з огляду на наступне. У Московському ВДВС ХМУЮ згідно акту про знищення виконавчих проваджень та інших документів від 20 січня 2005 року виконавче провадження щодо виконавчого листа № 1-907(4) від 15 серпня 2000 року Київського райсуду м. Харкова про конфіскацію всього майна на користь держави, яке належить ОСОБА_3 , було знищено як таке, що перебувало в архіві відділу понад три роки відповідно до Інструкції з діловодства у районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 470/7 від 05липня 1999 року. Згідно з відповіддю Жовтневого ВДВС ХМУЮ виконавчий лист № 1-907(4) від 15 серпня 2000 року Київського райсуду м. Харкова про конфіскацію всього майна на користь держави, яке належить ОСОБА_3 , до Жовтневого ВДВС ХМУЮ не надходив та станом на 13.07.2009 року на виконанні не перебуває. (а.с.104) Отримана судом інформація дає підстави для висновку про втрату виконавчого листа.
Таким чином, судом встановлено, що виконавчий лист № 1-907(4) від 15 серпня 2000 року не направлявся стягувачу -Київському районному суду міста Харкова з будь-яких причин ані Московським ВДВС ХМУЮ, ані Жовтневим ВДВС ХМУЮ. Тобто повернення виконавчого документу стягувачу -Київському районному суду міста Харкова не відбулося.
11 червня 2007 року Київським районним судом м. Харкова до Московського ВДВС ХМУЮ був направлений дублікат виконавчого листа разом з копією вироку, постановою про накладення арешту на квартиру, протоколом опису майна, запитами на ім'я начальника ХМБТІ, повідомленнями ХМБТІ, що підтверджується довідкою Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2009 року. (а.с.102, 103) Підставою для направлення дублікату було ненадходження повідомлень щодо виконання виконавчого листа відносно ОСОБА_3 до Київського районного суду міста Харкова.
Доданою до вказаної довідки постановою слідчого відділу Київського РВ ХМУУМВС України в Харківській області Приходько В.В. від 09 грудня 1998 року накладений арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 , та листом від 20 лютого 1999 року сповіщено начальника Харківського міського БТІ про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності (а.с. 52, 53, 61).
Постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ про відкриття виконавчого провадження від 10 липня 2007 року було відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-907 (4) від 08 червня 2007 року Київського районного суду м. Харкова про конфіскацію майна, належного ОСОБА_3 , на користь держави.
Відповідно до ст. до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження'копія вищезазначеної постанови була направлена боржнику ОСОБА_3 10 липня 2007 року за вих. № 8382. Доказів отримання позивачем вказаного листа суду надано не було, так як відправка документів учасникам виконавчого провадження здійснювалася простою кореспонденцією відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
На час розгляду справи судом примусове виконання виконавчого листа № 1-907 (4) від 08 червня 2007 року Київського районного суду м. Харкова про конфіскацію майна, що належить ОСОБА_3 , не завершено, квартира АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності, не реалізована.
Згідно копії заяви ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, по виконанню виконавчого листа Київського районного суду щодо конфіскації майна від 15 липня 2008 року, ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження в повному обсязі 17 липня 2008 року, що було підтверджено останнім в судовому засіданні.
Як зазначено позивачем в адміністративному позові та не заперечувалося в судовому засіданні позивачем та його представником, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Московського районного суду міста Харкова в жовтні 2008 року. Тобто звернення до суду відбулося більше ніж через два місяці з моменту, як позивачу стало відомо про винесення оскаржуваної постанови.
Згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2008 року позовну заяву ОСОБА_1 до Московського ВДВС ХМУЮ про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 дізнався про винесення постанови старшим державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ про відкриття виконавчого провадження від 10 липня 2007 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-907 (4) від 08 червня 2007 року Київського районного суду м. Харкова про конфіскацію майна належного ОСОБА_3 на користь держави 17 липня 2008 року, а тому мав змогу оскаржити дії державного виконавця у встановлені чинним законодавством строки. Але позовні вимоги пред'явив до Московського районного суду м. Харкова тільки у жовтні 2008 року, а до Харківського окружного адміністративного суду -27 жовтня 2008 року.
Статтею 124 Конституції України та ст. 403 КПК України передбачено, що вирок суду, що набрав законної сили, є обов'язковим для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на момент пред'явлення до виконання виконавчого листа строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
- пред'явленням виконавчого документа до виконання;
- частковим виконанням рішення боржником;
- наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом. По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.
Таким чином, підставою для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа є закінчення строку пред'явлення його для примусового виконання.
Згідно ст. 25 КАС України державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону (в редакції, що була чинною на час пред'явлення виконавчого листа до виконання у 2001 році) виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа. Виконання рішень на користь стягувача у цій справі пов'язано з реалізацією майна боржника. Однак строк для виконання рішень цієї категорії на той час не було визначено. Лише Законом України від 10 липня 2003 року № 1095-IV внесено зміни до статті 25 Закону, внаслідок чого у частині другій цієї норми було визначено:
«Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника».
Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження'строк виконання рішень, що пов'язані з реалізацією арештованого майна, не був встановлений на момент пред'явлення до виконання виконавчого листа № 1-907(4) від 15 серпня 2000 року та не обмежений нормою вказаного закону з моменту набуття чинності Законом України від 10липня 2003 року № 1095-IV.
Підстави для закінчення виконавчого провадження містяться в ст. 37 КАС України, однією з яких є направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби (п. 10 ч. 1 ст. 37);
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження'у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби залишається чинним арешт майна боржника, не підлягають скасуванню інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також не провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.
Закон України «Про виконавче провадження'не містить норм, що передбачають необхідність вчинення будь-яких дій стягувачем щодо повторного пред'явлення до виконання виконавчого документа, що був направлений за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, а також не встановлює правил перебігу строку на таке пред'явлення.
Згідно з ч. 6 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачеві з будь-якої підстави, передбаченої частиною 1 статті 40, крім повернення за письмовою заявою стягувача, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Про повернення виконавчого документа стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Повернення виконавчого документа, прийнятого державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, відповідно до ч.2, 3 ст. 40-1 Закону України «Про виконавче провадження» відбувається у випадках, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої статті 40 цього Закону, на адресу суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Таким чином, правові наслідки закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби не є тотожніми правовим наслідкам повернення виконавчого документу стягувачу або суду з підстав, визначених ст.ст. 40, 40-1 Закону України «Про виконавче провадження». Направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби не має наслідку поновлення перебігу строку на повторне пред'явлення виконавчого документа для виконання.
На підставі зазначеного, виходячи із аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження'в частині порядку та підстав завершення виконавчого провадження суд приходить до висновку, що повторне пред'явлення виконавчого документа з поновленням перебігу строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання слід розглядати лише за умови повернення виконавчого документа стягувачу або суду на підставах, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Отримання виконавчого листа органом ДВС за належністю від іншого підрозділу не є дією по пред'явленню виконавчого листа до виконання, яке може вчиняти лише особа -стягувач або його представник. Зокрема, при виконанні вироку суду по кримінальним справам в частині конфіскації майна таким органом є суд, що постановив вирок.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що 3-річний строк звернення до виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом міста Харкова № 1-907(4) від 15 серпня 2000 року був дотриманий зверненням до виконання вказаного листа 13 лютого 2001 року, про що є інформація в Книзі обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю Московського ВДВС ХМУ за 2001 рік (а.с.105-108). Рішення про повернення стягувачу зазначеного виконавчого листа не приймалися. Відповідно, не відбулося повернення виконавчого листа Київському районному суду. З огляду на це немає підстав для того, щоб вважати строк на повторне пред'явлення до виконання виконавчого листа поновленим з моменту направлення виконавчого листа за належністю до Жовтневого відділу державної виконавчої служби ХМУЮ та розглядати направлення дубліката виконавчого листа № 1-907(4) від 08 червня 2007 року до Московського ВДВС як повторне звернення до виконання виконавчого документа з пропуском трирічного строку на таке звернення, як про це зазначає позивач.
Крім того, суд зазначає, що частиною 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Але всупереч вищевказаним нормам, позивач подав позовну заяву до Московського районного суду м. Харкова лише у жовтні 2008 року, тобто з пропуском строків для подання позовної заяви, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Статтею 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду, є підставою для відмови у задоволення адміністративного позову, якщо на цьому наполягала одна із сторін.
У судовому засіданні встановлено пропуск позивачем строку звернення до суду, позивачем та його представником не надано доказів поважності причин пропуску, що також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 21, 22, 23, 55 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 8-14, 71, 94, 99, 100, 159, 160-163, 167, 181, 185, 186 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
У повному обсязі постанова виготовлена 24 липня 2009 року о 16.35 годині.
Суддя Білова О.В.