Справа № 320/4942/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
14 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши порядку письмового провадження апеляційну скаргу Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення старшого державного виконавця Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Личика Юрія Миколайовича від 01.12.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;
- зобов'язати Святошинський відділ Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прийняти до виконання виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києві №640/3561/19 від 01.12.2022 та відкрити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2023 року позов задовольнив у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт зазначив, що виконавчий лист було повернуто у зв'язку з тим, що останньому були відсутні заходи зобов'язального характеру та конкретно не визначено порядок виконання рішення. Також апелянт, посилаючись на постанову Верховного Суду від 05.06.2019 по справі № 809/421/17, зазначив про не врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду про те, що заходи, зазначені у виконавчому листі не належать до заходів зобов'язального характеру, а тому не підлягають виконанню органами державної влади.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 вересня 2021 року у справі №640/3561/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, застосовані заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС №4034, за адресою: вул. Мельниченка, 1 в Святошинському районі м. Києва до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг», зазначених в акті перевірки від 28.12.2018 №292.
На виконання цього рішення 27.10.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №640/3561/19.
Вищезазначений виконавчий лист звернуто до виконання.
01.12.2022 державним виконавцем було складено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у виконавчому листі №640/3561/19 відсутні заходи примусового виконання судового рішення.
Позивач, вважаючи неправомірним повідомлення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIIІ).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIIІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIIІ).
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження
Згідно п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Приписами ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є підставою для звернення до адміністративного суду щодо ним застосування заходів реагування.
Однак, ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки (ДСНС), здійснювати виконання відповідного рішення адміністративного суду про застосування заходів реагування.
Згідно матеріалів справи, у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 01.12.2022 вказано, що статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені заходи примусового виконання рішення, спосіб виконання даного рішення цією статтею та іншими статтями Закону не передбачено.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 вересня 2021 року у справі №640/3561/19 було застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС №4034, за адресою: вул. Мельниченка, 1 в Святошинському районі м. Києва до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг», зазначених в акті перевірки від 28.12.2018 №292.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що повне зупинення експлуатації приміщень є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов'язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров'ю населення. Мета такого заходу досягається шляхом припинення експлуатації приміщень та заборони доступу до них.
Фактично рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації приміщень установлює заборону боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності/праві користування, що в розумінні статті 10 Закону №1404-VIII є одним із заходів примусового виконання рішення.
Отже висновок державного виконавця стосовно того, що рішення суду в справі №640/3561/19 не передбачає заходів примусового виконання рішень і щодо неможливості його примусового виконання є помилковим, а тому колегія суддів зазначає про відсутність у відповідача правових підстав для повернення позивачу виконавчого листа без виконання.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №806/2453/17.
Посилання апелянта на висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 809/421/17, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки у п. 35 вищенаведеного рішення Верховного Суду зазначено, що Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, КАС викладено його в новій редакції, яка вже не містить норм щодо особливостей розгляду справ про застосування судом заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), аналогічних тим, які діяли до набрання чинності Законом № 2147-VIII.
На час виникнення спірних правовідносин положення КАС України не містили норм щодо особливостей розгляду справ про застосування судом заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).
Крім того, ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншим законодавством не передбачено обов'язку органів ДСНС вживати заходи для забезпечення примусового виконання судового рішення в даних правовідносинах. При цьому обов'язок по примусовому виконанню судових рішень покладено на органи державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". До того ж наявність в позивача функцій контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства в сфері протипожежної безпеки, не виключає можливості звернення судового рішення до примусового виконання органами державної виконавчої служби.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Інші доводи апелянта колегія суддів не приймає до уваги, оскільки останні є необгрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)- залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких