Справа № 620/8012/23 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
13 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (справу розглянуто у порядку загального позовного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує, що судом не було враховано, що після припинення виплати позивачу додаткової винагороди обсяг його посадових обов'язків залишався незмінним, будь-яких нормативних підстав невиплати такої винагороди відповідачем не зазначено, а судом безпідставно покладено обов'язок доказування неправомірності дій відповідача виключно на позивача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Чернігівського районного управління поліції та відповідно до наказу від 02 травня 2023 року №192 о/с (по особовому складу) був звільнений зі служби в поліції з 29 червня 2022 року за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 14).
Із змісту листа ГУ НП в Чернігівській області від 15.05.2023 № 21/К-50аз вбачається, що ОСОБА_1 виплачена додаткова доплата на час дії карантину відповідно наказів ГУ НП в Чернігівській області на суму 50 325,04 грн, а саме:
- відповідно наказу ГУ НП в Чернігівській області від 24.007.2020 № 185 о/с: за березень 2020 року - в сумі 4009,66 грн; за квітень 2020 року - в сумі 6214,97 грн; за травень 2020 року - в сумі 6214,97 грн; за червень 2020 року - в сумі 6485,66 грн;
- відповідно наказу ГУ НП в Чернігівській області від 26.08.2020 № 237 о/с: за липень 2020 року - в сумі 6462,54 грн; за серпень 2020 року - в сумі 6462,54 грн;
- відповідно наказу ГУ НП в Чернігівській області від 28.12.2020 № 375 о/с: за вересень 2020 року - в сумі 6031,70 грн; за жовтень 2020 року - в сумі 5211,73 грн; за листопад 2020 року - в сумі 3231,27 грн (а.с. 16-17).
Виплата вказаних сум була здійснена у липні, серпні та грудні 2020, що підтверджується копією відомості про нарахування грошового забезпечення (а.с. 18).
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Чернігівській області із заявою, в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити недоплачену доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення у розмірі до 50% грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину (а.с. 23).
Водночас, листом від 05.06.2023 №21/К-61аз відповідач повідомив, що останній не має повноважень для нарахування позивачу додаткової оплати за час дії карантину за вказаний період у зв'язку з відсутністю нормативно-правових документів, які підтверджували виконання ним обов'язків в умовах дії карантину (а.с. 24).
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив у спірний період додаткову доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що самого по собі факту перебування поліцейського на посаді, яка передбачає забезпечення життєдіяльності населення та виконання своїх обов'язків з безпосереднім контактом з населенням у період дії карантину, недостатньо для отримання такої доплати. Доказів участі позивача у діяльності, яка підпадає під визначення карантинних заходів, позивачем не надано; накази про таку участь у справі відсутні як і відсутні докази оскарження відповідної бездіяльності відповідача щодо їх винесення. Окремо суд зауважив, що виплата доплати носить нерегулярний характер, здійснюється у межах передбачених для його коштів, а доказів фінансування її виплати позивачем не надано.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 (далі - Постанова № 375) врегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни.
Пунктом 1 Постанови № 375 передбачено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок №485).
У пункті 1 Порядку №485 вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з п. 2 Порядку №485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція далі - органи системи МВС).
Абзацами першим та другим пункту 4 Порядку №485 встановлено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів У країни з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 03.06.2020 № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким приписано керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Системний аналіз наведених норм свідчить, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським, 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які, внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків, забезпечують життєдіяльність населення і мають безпосередній контакт з ним.
Матеріали справи свідчать, що у період з січня 2020 року і по день звільнення зі служби в поліції 03.05.2023 позивач обіймав посаду оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Із змісту наявних у матеріалах справи розрахункових листів (а.с. 18) і листа від 15.05.2023 №21/К-50аз вбачається, що позивачу протягом березня - листопада 2020 року (накази від 24.07.2020 №185 о/с, від 26.08.2020 №237 о/с, від 28.12.2020 №375 о/с) була нарахована та виплачена додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена Постановою № 375.
У свою чергу, заперечуючи наявність у позивача права на отримання такої допомоги протягом спірного періоду грудень 2020 року - лютий 2022 року, відповідач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, зазначає, що у нього відсутня інформація про участь позивача у несенні служби в умовах карантинних обмежень, які мала надійти у вигляді персонального списку поліцейських, поданого безпосереднім керівником поліцейського.
Разом з тим, як правильно зауважено апелянтом, однак не враховано судом першої інстанції, відповідачем не доведено особливої специфіки роботи позивача, яка виконувалась останнім протягом березня - листопада 2020 року (місяці, в яких було нараховано та виплачено додаткову доплату), та її відмінності від роботи, які виконувалась позивачем у період з грудня 2020 року по лютий 2022 року (періоди, за які не було нараховано та виплачено додаткову доплату), враховуючи перебування позивача на тій же самій посаді і виконання тих же самих службових обов'язків.
Крім того, в обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідач у відзиві на позов зазначив, що фінансування для здійснення доплати поліцейським, починаючи з лютого 2021 року було припинено. Погоджуючись із таким твердженням ГУ НП в Чернігівській області, суд першої інстанції також додав, що відповідач не є розпорядником коштів та не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про виділення таких коштів.
Водночас, висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 588 «Деякі питання здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» відповідно до статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» здійснено розподіл бюджетних призначень, передбачених Міністерству фінансів у загальному фонді державного бюджету за програмою 3511380 Заходи, пов'язані з боротьбою з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками, шляхом передачі Міністерству внутрішніх справ частини бюджетних призначень у сумі 800000 тис. гривень та їх установлення, зокрема Національній поліції у сумі 679261,3 тис. гривень (видатки споживання, з них оплата праці - 572520,2 тис. гривень) для здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з урахуванням того що відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано наявності права в особи на такі доплати, посилання відповідача на відсутність фінансування для здійснення відповідних доплат є неприйнятним, оскільки відсутність коштів на рахунку суб'єкта владних повноважень для виплати доплати на період дії карантину не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна позиція щодо подібних правовідносин висловлена Верховним Судом у постанові від 26.04.2023 у справі № 420/19450/21.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем протиправно не виплачувалася додаткова доплата позивачу відповідно до Постанови № 375 за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року.
У свою чергу, як вже було зазначено вище, за правилами пунктів 2, 4 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї Постанови, працівникам органів державної влади, які фінансуються з державного бюджету, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного органу державної влади.
Викладене свідчить, що до виключних (дискреційних) повноваження ГУ НП в Чернігівській області належить питання щодо визначення відсоткового розміру додаткової доплати, передбаченої Постановою № 375.
За таких обставин, оскільки додаткова доплата, передбачена Постановою № 375, відповідачем не була нарахована та виплачена позивачу, в свою чергу, відповідного рішення щодо її відсоткового розміру прийнято не було, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимога про зобов'язання ГУ НП в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої Постановою № 375, є передчасною та направлена на захист ще не порушеного права.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до Постанови № 375 за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату до грошового забезпечення відповідно до Постанови № 375 за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права в рішенні суду, яким відмовлено у задоволенні вимог позивача, що призвело до неправильного вирішення спору та є підставою для скасування та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року - скасувати.
Прийняти у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма