Справа № 580/1001/23 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
13 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
Суддів Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі Масловській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просило суд про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2022 №6481/23-00-24-06-16.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг було створено такі умови, які призвели до неможливості стратегічно важливого підприємства для економіки України ПАТ «Черкасиобленерго» належним чином виконувати свої обов'язки як роботодавця перед працівниками з виплати заробітної плати та відповідно сплати податків і зборів до бюджету, в тому числі прибуткового податку, військового збору та ЄСВ. На підставі вищевикладеного позивач вважає, що ПАТ «Черкасиобленерго», як платник податків, умисно не створювало умов, які б мали на меті неналежне виконання вимог Податкового кодексу України, а тому невиконання позивачем зазначених у спірному ППР вимог відбулось з незалежних від нього причин. Також позивач вважає, що відповідач протиправно застосував до спірних правовідносин положення ст. 125-1 ПК України, замість положень ст. 124 ПК України.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року в задоволенні даного позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що нормами ПК України не передбачено перенесення граничних термінів виконання податковим агентом податкового обов'язку, в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, тому посилання позивача на факт створення постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг умов, які призвели до неможливості належним чином виконувати свої обов'язки як роботодавця перед працівниками з виплати заробітної плати, сплати податків і зборів до бюджету - суд вважає необґрунтованим.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що несвоєчасність перерахування податку на доходи фізичних осіб в період 2017 року по січень 2018 року полягала у фінансовій кризі ПАТ «Черкасиобленерго». Так, протягом 2017-2018 років Товариство знаходилось у складному фінансовому стані. Дефіцит обігових коштів виник внаслідок несплати ПАТ "Азот" за електроенергію у 2015-2016 рр., збільшення заборгованості ПАТ "Черкасиобленерго" перед ДП "Енергоринок" та застосування НКРЕКП регуляторних заходів впливу на рівень розрахунків з ОРЕ. Постановами НКРЕКП встановлювався "нульовий" алгоритм розподілу грошових коштів на поточний рахунок Товариства. Вказані регуляторні заходи НКРЕКП призвели до недоотримання ПАТ "Черкасиобленерго" за 2015-2017 рр. коштів на здійснення виробничо-господарської діяльності та сплату податків до бюджету.
Крім того вказує, що ПАТ «Черкасиобленерго» перераховувало суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати або під час погашення заборгованості із виплати заробітної плати (даний факт підтверджується і зазначається в оскаржуваному ППР), що в свою чергу не відноситься до норми п.125-1.1 ст. 125-1 ПК України в якій зазначається про несвоєчасну сплату податків окремо від виплати доходу платнику податків, а тому Відповідач протиправно застосував до даних правовідносин положення ст. 125-1 ПК України.
Відповідач подав до суду відповідь на апеляційну скаргу позивача, в якому просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року - залишити без змін.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч.4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Черкасиобленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Кодексу, правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2015 по 30.06.2021, якою встановлено, зокрема, порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 38.1 ст.38; абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України. Результати перевірки оформлені актом від 25.11.2021 №9162/23-00-07-0105/22800735.
ПАТ «Черкасиобленерго» не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, подано до Головного управління ДПС у Черкаській області заперечення від 08.12.2021 №11789/09-03 до акту документальної планової виїзної перевірки від 25.11.2021 №9162/23-00-07-0105/22800735.
За результатами розгляду заперечень до акту документальної планової виїзної перевірки Головним управлінням ДПС у Черкаській області надано позивачу рішення від 20.12.2021 №25070/6/23-00-07-0114 про залишення скарги без розгляду.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2021 №12574/2300071316 (форма «Д») про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням 8994,28 грн та штрафної санкції у сумі 961836,90 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішення ПАТ «Черкасиобленерго» звернулось зі скаргою до ДПС України.
За результатами розгляду скарги позивача, рішенням ДПС України від 02.09.2022 №10253/6/99-00-06-01-04-06, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.12.2021 № 12574/2300071316 в частині штрафних санкцій у розмірі 961836,90 грн, а скаргу ПАТ «Черкасиобленерго» - частково задоволено. Крім того, зобов'язано ГУ ДПС у Черкаській області забезпечити застосування штрафних санкцій відповідно до вимог статті 125 і ПК України, та сформувати і винести до ПАТ «Черкасиобленерго» нове податкове повідомлення-рішення.
На підставі вищенаведеного акту перевірки та рішення ДПС України від 02.09.2022 №10253/6/99-00-06-01-04-06, Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено нове податкове повідомлення рішення від 24.11.2022 №6481/23-00-24-06-16 яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за грудень 2020 року в сумі 8994,28 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1339714,07 грн за несплату сум податку на доходи фізичних осіб, з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в терміни згідно п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.
Позивач не погоджуючись з прийнятим відповідачем ППР звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Пунктом 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування платника податку (як резидента так і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Відповідно до п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об'єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя).
Під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов'язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу.
Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця та/або доходу фізичної особи підприємця платника єдиного податку, (п.п. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України - об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України - базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених ІУ розділом цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст.164 ПК України - загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України.
Положеннями п. 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих ) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Згідно з п.176.2«а» ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Відповідно до абз. 2 п.57.1 ст. 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Пунктом 87.9 ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу).
Відповідно до пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу;
Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок на доходи фізичних осіб сплачується перераховується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Підпунктом 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід;
Згідно з п. 171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 16-1.1.1 пункту 16-1 ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Підпунктом 16-1.1.5 пункту 16-1 ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. «е» п. 176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань.
Згідно пункту 11, підрозділу 10, розділу XX ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
У разі, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань (пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України).
Отже, нормами ПКУ врегульовано питання щодо визначення граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб у випадках коли оподатковуваний дохід на користь платника податків - фізичної особи нараховується податковим агентом, але не виплачується.
Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Черкасиобленерго» несвоєчасно здійснено перерахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 14062505,43 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 13105139,23 грн та за січень 2018 року у сумі 957366,20 грн. Також за грудень 2020 року позивачем було занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за грудень 2020 в сумі 8994,28 грн.
Таким чином, у період з 2017 року по січень 2018 року за ПАТ «Черкасиобленерго» існувала заборгованість із виплати заробітної плати (нарахована, але не виплачена), тому несвоєчасне перерахування з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб призвело до порушення ним пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 38.1 ст. 38, пп. 168.1.5, ст. 168, п. 176.2 ст.176 ПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами ПК України не передбачено перенесення граничних термінів виконання податковим агентом податкового обов'язку, в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, тому посилання позивача на факт створення постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг умов, які призвели до неможливості належним чином виконувати свої обов'язки як роботодавця перед працівниками з виплати заробітної плати, сплати податків і зборів до бюджету.
При цьому, пунктом 109.2 ст. 109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом та іншими законами України.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині того, що відповідач протиправно застосував до даних правовідносин положення ст. 125-1 ПК України, оскільки ПАТ «Черкасиобленерго» перераховувало суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати або під час погашення заборгованості із виплати заробітної плати, що на думку апелянта, не відноситься до норми п.125-1.1 ст. 125-1 ПК України в якій зазначається про несвоєчасну сплату податків окремо від виплати доходу платнику податків.
Колегія суддів вважає, що спеціальною статтею ПК України, яка встановлює відповідальність податкового агента за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, є саме ст. 125-1 ПК України.
Так, відповідно до п. 125-1.1 ст. 125-1 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України). Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.3 ст. 125-1 ПК України). Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-.4 ст. 125-1 ПК України). Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента.
Дана норма встановлює відповідальність за несплату сум податку на доходи фізичних осіб, з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в терміни згідно п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.
При цьому, згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України у випадках, визначених пунктами 125-1.2 - 125-1.4 ст. 125-1 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. При цьому, особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому Кодексом порядку (п. 111.4 ст. 111 Кодексу).
ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Тобто обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
У постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 520/9294/21 Верховним Судом сформовано правовий підхід щодо застосування положень ПК України, якими визначено вину як об'єктивну сторону податкових правопорушень, зауваживши на тому, що для встановлення наявності вини платника контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
У постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а Верховний Суд вказав, що при вирішенні такого спору судам першочергово необхідно було встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов'язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов'язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів. З'ясування судами вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до її вирішення та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності умислу та вини платників податків, без достатніх на те підстав.
Під час документальної перевірки відповідачем встановлено порушення податковим агентом визначених п. 168.1 ст. 168 ПК України строків перерахування податку до бюджету, отже він притягується до фінансової відповідальності, визначеної ст. 125-1 ПК України.
При цьому, контролюючий орган під час проведення перевірки розглянув пояснення ПАТ «Черкасиобленерго» щодо причин (обставин), що призвели до несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб.
За результатами розгляду пояснень, ГУ ДПС в Черкаській області прийшло до висновку, що обставин, які б свідчили, що ПАТ «Черкасиобленерго» удавано (умисно), цілеспрямовано створено умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не встановлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ПАТ «Черкасиобленерго» не надано до суду доказів вчинення дій щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов'язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку встановлено, що платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача, про те, що відповідач протиправно застосував до даних правовідносин положення ст. 125-1 ПК України.
Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.11.2022 №6481/23-00-24-06-16 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Згідно ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев