П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 лютого 2024 р. м. ОдесаСправа № 420/2085/23
Перша інстанція: суддя Прийомова О.Ю.,
час і місце ухвалення: 11:18:01,
м. Білгород-Дністровськ, Одеська область
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті “Укртрансбезпеки” на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті “Укртрансбезпеки” про визнання протиправною та скасування постанови, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті “Укртрансбезпеки”, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного контролю у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті "Укртрансбезпеки" про накладення адміністративного стягнення від 20.12.2022 року № 001076; судові витрати та витрати на правову правничу допомогу покласти на відповідача, мотивуючи його тим, що з 14 червня 2016 року зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець та згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює вид діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. 06 січня 2023 року на його адресу від Державної служби України з безпеки на транспорті "Укртрансбезпеки" надійшов супровідний лист за № 48261/43/24-22 від 21.12.2022 року та копія постанови № 001076 від 20.12.2022 року про накладення адміністративного стягнення, яка була складена виконуючим обов'язки начальника відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області. Зі змісту адміністративної постанови № 001076 від 20.12.2022 року вбачається, що він 22 листопада 2022 року о 14 годині 50 хвилин на автодорозі М-05, 210 км+450 м, керуючи транспортним засобом марки «MAN 26.413», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «KOEGEL AN24» д.н.з. НОМЕР_2 , ухилився від проходження габаритно-вагового контролю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, у разі чого накладено на нього адміністративний штраф в розмірі 51 000, 00 грн.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного контролю (нагляду) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті «Укртрансбезпеки», про накладення адміністративного стягнення від 20.12.2022 року № 001076. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті "Укртрансбезпека" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 536, 80 грн. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті "Укртрансбезпека" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що водій не виконав законних вимог посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті, що підпадає під адміністративну відповідальність згідно норм КУпАП. Так, відповідно до статті 188-57 КУпАП невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, що до перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків, завдань тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вважає, що позивачем не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності, тобто тих порушень, які б по суті стали підставами для визнання накладення штрафу незаконним. Покладений на суб'єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2022 року відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області відносно ОСОБА_1 складено постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 22 листопада 2022 року о 14 годині 50 хвилин на автодорозі М-05, 210 км+450 м, керуючи транспортним засобом марки «MAN 26.413», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «KOEGEL AN24» д.н.з. НОМЕР_2 , ухилився від проходження габаритно-вагового контролю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративний штраф в розмірі 51000,00 грн. Позивач вважає, що вказана постанова є необґрунтованою та складена з порушенням норм процесуального права та порушення норм матеріального права.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення штрафу є непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи відділом державного нагляду (контролю) у Черкаської області, про що наявна відмітка у самій постанові. Конверт від Державної служби України з безпеки на транспорті» в якому знаходився супровідний лист від 21 грудня 2022 року та копія постанови № 001076 від 20 грудня 2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення позивач знайшов у фіртці воріт будинку.
У відповідності до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно рішення Європейського Суду у справі Bellet v. France, суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач не був присутній під час розгляду справи про порушення ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та притягнення його до відповідальності, постанова отримана ним 06 січня 2022 року, строк оскарження стикає 16 січня 2023 року, тому суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з відповідним позовом пропущений з поважних причин, а отже підлягає поновленню, у зв'язку з неможливістю порушення права особи на доступ до суду.
Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкції за порушення положень чинного законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо застосування штрафу.
При цьому, для правильного вирішення справи по сутті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до oci6, які є учасниками правовідносин з перевезення.
Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав i свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав i законних інтересів підприємств, установ i організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного i неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджене Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення № 103).
Відповідно до пункту 1 Положення № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно пункту 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Також, відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числи в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаський області являється структурним підрозділом Державної служби у України з безпеки на транспорті та не є самостійною юридичною особою.
Таким чином, Укртрансбезпека, як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт України найважливіша функція Державної служби України з безпеки на транспорті.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III ( далі - Закон № 2344-1).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-111 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого КМУ.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), визначена порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.
Матеріалами справи встановлено, що 22 листопада 2022 року згідно направлення на рейдову перевірку (перевірку дорозі) № 012922 під 18.11.2022 року та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок старшими державними інспекторами Відділу державного (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті спільно з працівниками патрульної поліції на «а/д М-05 Київ-Одеса 210 км + 450м здійснювалась рейдова перевірка дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
22 листопада 2022 року о 14 год 50 хв старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Марченко Є.В. за допомогою сигнального диску направив транспортний засіб марки MAN, д/н НОМЕР_1 з причепом КОЕОВ, д/н НОМЕР_2 для проходження габаритно-вагового контролю.
Водій, керуючи даним транспортним засобом, зменшив швидкість, проїхавши повз пункт ГВК, та не зупиняючись поїхав далі.
Таким чином, водій не виконав законних вимог посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті, що підпадає під адміністративну відповідальність згідно норм КУпАП.
Зазначене підтверджується оглянутим в ході судового розгляду справи відеозаписом події.
Таким чином, ствердження позивача, що інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області була надана команда їхати далі без проходження габаритно вагового контролю не підтверджена в ході судового розгляду справи.
В подальшому транспортний засіб позивача був наздогнаний на ділянці дороги М-05 Київ-Одеса 220 км. + 700 м.
Старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролюю) у Черкаській області Марченком Є.В. було повідомлено водієві транспортного засобу марки MAN, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який одночасно відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є власником транспортного засобу та відповідно до ТТН № 573323 автомобільним перевізником, що він проігнорував законні вимоги посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті.
Крім того, старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Марченком Є.В. ОСОБА_1 неодноразово давалась вказівка повернутися до місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів), як це передбачено статтею 6 Закону 2344-ІП, для здійснення габаритно-вагового контролю, на що водій відмовився, що підтверджується оглянутим в ході судового розгляду справи відеодоказом з нагрудної камери інспектора.
Відносно ОСОБА_1 було складено: Доповідну записку на ім'я начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Олега Лучина, в якій викладено зміст правопорушень; акт № 017136 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; протокол № 0023906 від 22.11.2022 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , як водія, за порушення передбачене статтею 188-57 КУпАП.
Також, відносно ОСОБА_1 було сформовано адміністративну справу та направлено до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду по сутті.
Крім того, на ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, винесено постанову про накладання адміністративного стягнення від 20 грудня 2022 року № 001076 за порушення вимог ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, а саме: ухилення або відмова від проходження габаритно вагового контролю.
Разом з тим, суд погоджується з ствердженням позивача, що в Україні діє принцип «non bis in idem» закріплено в ч. 1 ст. 61 «Конституції України»: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення».
Відповідно до висновку КАС ВС (постанова від 19 березня 2021 року № 300/195/20). суд не погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки оскаржувану постанову було прийнято 03.01.2020 року, тобто швидше ніж суд ухвалив рішення у справі № 342/1519/19, то повторним притягненням до одного виду відповідальності за те саме правопорушення можна вважати ухвалення постанови від 16.01.2020 року.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Цією конституційною нормою встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності.
Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше.
Підхід, застосований судами першої та апеляційної інстанції, в контексті обставин цієї справи призвів до того, що позивачку фактично притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за одне й те саме порушення двічі.
Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище в разі вчинення аналогічного правопорушення у діяльності юридичну особу та фізичну особу підприємця не на користь останнього.
Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб'єкта права фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус.
Відповідно до постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 лютого 2023 року, визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП, а саме: 22.11.2022 року о 15 год. 10 хв. на 226км+700м а/д Київ-Одеса, не виконав законні вимоги посадових осіб Укртрансбезпеки, що полягає у відмові від проходження вагового контролю, що передбачено ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок. Постанова набрала законної сили 20 лютого 2023 року.
Відповідно до постанови від 20 грудня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, за ухилення від проходження габаритно-вагового контролю та накладення адміністративного стягнення у розмірі 51 000 грн.
Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що це є непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначена постанова судом перевіряється на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
За таких обставин, на основі повно та всебічно досліджених доказів, оцінивши їх належність, достатність, достовірність та логічний взаємозв'язок, з урахуванням вимог чинного законодавства та його правозастосування до фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті «Укртрансбезпеки» про визнання протиправною та скасування постанови.
Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В зв'язку з задоволенням позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 536, 80 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 КАС Витрати на професійну правничу допомогу:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
3. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
7. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з приєднаних до матеріалів справи позивачем в якості доказів понесення витрат на правову правничу допомогу ним надані: квитанція до прибуткового касового ордеру від 06 січня 2023 року; розрахунок гонорару від 15 січня 2023 року; договір про надання правової правничої допомоги від 06 січня 2023 року; свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер адвоката серії ВН № 1082650.
Представником відповідача зазначено, що витрати адвоката не підлягаю задоволенню, оскільки вони не співмірні зі складністю справи, не характеризуються наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, а відтак не підлягають задоволенню.
В свою чергу, суд не знаходить вагомих та об'єктивних причин для зменшення судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, оскільки вони повністю підтверджені матеріалами справи, представником відповідача доказів протилежного до суду не надано.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, - залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2023 року по справі № 420/2085/23, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький