П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23109/23
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання становити статус члена сім'ї загиблого Захисника України відповідно до ст. 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видати посвідчення встановленого зразка,
Позивач, ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради щодо відмови у встановлені ОСОБА_3 статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради встановити Сейдаметову Дляверу статус члена сім'ї загиблого статусу члена сім'ї загиблого Захисника України відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування позову вказував, що позивач є батьком загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 . Позивач звернувся за місцем свого проживання до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації ОМР із письмовою заявою про встановлення статусу та видачі йому пільгового посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника України, у відповідності з п.5 ст.10-1 Закону України від 22.10.1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Проте, листом йому було повідомлено про відмову у задоволенні вказаних вимог через відсутність оригіналу свідоцтва про народження сина ОСОБА_4 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений.
Визнані протиправними дії Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради щодо відмови у встановлені ОСОБА_3 статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради встановити ОСОБА_3 статус члена сім'ї загиблого Захисника України відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення встановленого зразка.
Стягнуто з Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що для підтвердження родинних відносин, заявник обов'язково має надати оригінал свідоцтва про народження.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Чархинської с/р, Пастдаргомського району Самаркандської області, Узбекистан
Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_4 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 з 2021 року проходив військову службу у Збройних Силах України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , військовослужбовець, розвідник-навідник розвідувального відділення розвідувального взводу механізованого батальйону 28 окремої механізованої бригади оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” Сухопутних військ Збройних Сил України, загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка, Бахмутського району Донецької області.
В червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою про встановлення статусу “члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни”.
Листом від 03.07.2023 року № 16.01-03/2289 Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси повідомило, про неможливість встановлення статусу “члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни”, у зв'язку з відсутністю оригіналу свідоцтва про народження сина ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 звернувся до Управління ДРАЦ в Одеській області із заявою щодо надання витягу про державну реєстрацію стосовно відомостей про народження ОСОБА_4 .
Листом від 18.08.2023 року Управління ДРАЦ в Одеській області повідомило про неможливість надання витягу, оскільки актовий запис про народження ОСОБА_4 складено компетентним органом Республіки Узбекистан, а Реєстри містять дані лише актових записів складених компетентними органами України.
В серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.08.2023 року по справі № 947/23532/23 відмовлено у відкритті провадження по справі та одночасно, роз'яснено право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що факт родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 повністю підтвердився дослідженими судом письмовими доказами, а саме: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 12.05.1978 року.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.10-1 Закону №3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать, зокрема, сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.
До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Згідно з абз.5 п. 2 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №740 від 23.09.2015 року (далі - Порядок №740), статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, згідно з цим Порядком надається, зокрема, сім'ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, військовослужбовців МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Пунктом 3 Порядку №740 передбачено, що до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать:
утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
батьки;
один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Відповідно до п.п.4 п.4 Порядку №740, для осіб, зазначених в абзаці п'ятому (крім членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади) пункту 2 цього Порядку, підставами для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, є:
свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до п.п.5, 6 Порядку, для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
За згодою членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, замість свідоцтва про смерть, подання якого передбачено пунктом 4 цього Порядку, проведення перевірки відомостей про смерть здійснюється на підставі даних, одержаних з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, про державну реєстрацію смерті осіб, в порядку інформаційної взаємодії Мінветеранів з Мін'юстом.
У разі неможливості отримання необхідної інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян заявнику протягом двох робочих днів надсилається повідомлення (у тому числі в електронній формі за його бажанням) про необхідність протягом 10 календарних днів подати у паперовій формі органу соціального захисту населення свідоцтво про смерть із зазначенням причини неотримання такої інформації на запит.
Рішення про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Відповідно до вимог Закону та Порядку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, для вирішення питання про надання особі статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення, повинен на підставі документів та відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановити родинні зв'язки між заявником та загиблим захисником.
Відмовляючи у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, відповідач посилався на відсутність оригіналу свідоцтва про народження ОСОБА_4 .
Суд зазначає, що Порядком №740 чітко визначений перелік документів необхідних для отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника України, який передбачає надання свідоцтва про смерть та документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Будь-яких інших документів Порядком не передбачено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо відмови у встановлені ОСОБА_3 статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення є протиправними.
Додатково суд зазначає, що законодавством України, для випадків, коли неможливо довести родині відносини між особами на підставі документів та відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, передбачений інститут встановлення фактів: родинних відносин між фізичними особами (стаття 315 ЦПК України).
Іншого правового інструменту для виправлення колізій, що виникають внаслідок різного написання прізвища у членів родини, законодавством не передбачено.
Внесення змін до актових записів, у такому випадку неможлива, оскільки особи майже протягом всього свого життя перебували на прізвищах з різними написанням, отримували за цим прізвищем документи, набували права та обов'язки, вступали у цивільні правовідносини з відповідними прізвищами, та внесення таких змін, лише ще більше ускладнить становище осіб, ніж вирішить їх проблему.
Разом з тим, у цьому випадку суд першої інстанції правильно врахував, що позивач вже звертався до суду в порядку цивільного судочинства для встановлення факту родинних відносин з загиблим захисником, проте ухвалою було відмовлено у відкритті провадженні та рекомендовано звернутися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Судом встановлено, що факт родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 повністю підтвердився дослідженими судом письмовими доказами, а саме: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 12.05.1978 року.
Отже, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_2 є батьком загиблого Захисника України ОСОБА_4 .
Факт загибелі старшого сержанта ОСОБА_4 під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщини, підтверджується Сповіщенням №2/193 від 24.01.2023 року, наказом командира 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу № 37-РС від 18.02.2023 року та свідоцтвом про смерть серії № НОМЕР_2 , виданого 24.01.2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 420/23109/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 13.02.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький