14 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 202/11881/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспекції з контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на додаткове рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 січня 2024 року в адміністративній справі №202/11881/23 (головуючий суддя першої інстанції Михальченко А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Денисюка Василя Васильовича; Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови при застосування адміністративного штрафу,-
Позивач 21.06.2023 року звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Заступника начальника відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Денисюка Василя Васильовича; Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30.06.2023 року по справі №202/11881/23 постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №00353405, яка винесена 12.06.2023 року заступником начальника відділу контролю за стоянкою і зупинкою - інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Денисюком В.В., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. 00 коп. скасовано. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито.
Стягнуто із Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в користь позивача судовий збір в сумі 536,80 грн. (а.с.69-71).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 року апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради залишено без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30.06.2023 року в справі №202/11881/23 залишено без змін (а.с.134-136)
03 липня 2023 року до суду першої інстанції через Електронний суд надійшло клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі у про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Заявник просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР судові витрати у сумі 3000,00 грн. як витрати, понесені під час розгляду справи у суді першої інстанції. (а.с.77-83).
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 січня 2024 року клопотання задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради судові витрати пов'язані із правничою допомогою при розгляді справи у суді першої інстанції у розмірі 1 500,00 грн. (а.с.183-184)
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Інспекція з контролю за паркуванням Дніпровської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій просила судове рішення скасувати та в задоволенні вимог заяви про стягнення судових витрат відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що додаткове рішення є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та процесуального права. Апелянт не погоджується з сумою витрат на правничу допомогу, яка стягнута судом першої інстанції на користь позивача, вважає таку суму неспівмірною складності справи.
Позивач та інший відповідач відзиви на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд, переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви надано наступні документи:
- договір про надання правової допомоги від 16.06.2023 року №б/н;
- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4593 від 29.11.2019 року;
- ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1207696 від 20.06.2023;
- додаток від 16.06.2023 року до договору про надання правової допомоги від 16.06.2023 року №б/н;
- акт виконаних робіт по справі №202/11881/23 від 03.07.2023 року (а.с.23-26, 80-82).
Відповідно до пункту 1.2 договору про надання правової допомоги від 16.06.2023 року №б/н, адвокат приймає на себе обов'язки представляти права та законні інтереси клієнта в Індустріальному районному суді м.Дніпропетровська з питань оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №00353405.
Додатком до договору про надання правової допомоги від 16.06.2023 року визначено питання гонорару адвоката. У пункті 3.2 цього додатку зазначено, що за надану правову допомогу, передбачену у п.1 Договору та Додатку до нього, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 3000,00 грн, який складається з: (ознайомлення адвоката з матеріалами справи та консультування - 1000 грн.; підготовка позовної заяви та звернення до суду - 1000 грн.; представництво клієнта в суді - 1000 грн.)
Згідно акту виконаних робіт по справі №202/11881/23 адвокатом надано наступні послуги: 1) ознайомлення з матеріалами справи, консультація, підготовка скарги до Інспекції - 4 години - сума 1000,00 грн.; 2) підготовка позовної заяви та звернення до суду - 4 години - сума 1000,00 грн.; 3) представництво клієнта в суді, консультування, підготовка та надіслання заяви щодо судових витрат - 4 години - сума 1000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що а ні в договорі про надання правової допомоги, а ні у доданих до нього документах не зазначено строк та спосіб оплати наданих адвокатом послуг, так само не надано судам першої та апеляційної інстанції доказів сплати такого гонорару або його частини.
Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що позивачу надані послуги з питання оскарження постанови Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради серії 1ДІ №00353405 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Вказана категорія справ є типовою та поширеною, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладними.
Зазначені в акті виконаних робіт послуги щодо ознайомлення з матеріалами справи, консультування, підготовка скарги та підготовка позовної заяви є складовими однієї послуги - підготовка позовної заяви.
Разом з тим, представником позивача жодним чином не обґрунтовано кількість часу, який витрачено на кожну вказану послугу та суму кожної такої послуги, враховуючи типовість та зрозумілість предмету спору.
Відтак, наданими доказами не підтверджено в повному обсязі обґрунтованість та фактичний обсяг витрат позивача на правничу допомогу у цій справі, як і їх хоча б часткову оплату позивачем на час апеляційного розгляду справи.
Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом першої в одному судовому засіданні тривалістю 20 хвилин, сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, визначені в клопотанні про стягнення витрат на правничу допомогу 3000,00 грн., так і витрати, визначені судом першої інстанції в додатковому рішенні в розмірі 1500,00 гривень, є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 700 грн..
В частині відмовлених вимог додаткове рішення суду першої інстанції (в тому числі позивачем) не оскаржено, а тому судом апеляційної інстанції додаткове рішення в цій частині не переглядається.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.317 КАС України існують підстави для зміни додаткового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції з контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на додаткове рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 січня 2024 року в адміністративній справі №202/11881/23 задовольнити частково.
Додаткове рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 січня 2024 року в адміністративній справі №202/11881/23 змінити.
В абзаці першому резолютивної частини додаткового рішення слова та цифри « 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.)» замінити словами та цифрами « 700 (сімсот) гривень 00 копійок.».
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя А.В. Суховаров