Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова
13 лютого 2024 р. Справа № 440/12509/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 440/12509/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 червня 2023 року № 263040011787 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на його заяву, подану разом із додатками 24 травня 2023 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 24 травня 2023 року про призначення пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 травня 1992 року по 01 квітня 1998 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні ді задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 червня 2023 року № 263040011787 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 24 травня 2023 року про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
У задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість встановлення періодів, не зарахованих відповідачем до страхового стажу позивача, з огляду на те, що вони містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . В частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу, позивач зазначив, що під час подання позовної заяви позивачем було додано до позовної заяви копію договору № 02-03/2020 про надання правової допомоги від 02.03.2020, копію додаткової угоди № 2 від 19.08.2023 до договору № 02-03/2020 про надання правової допомоги від 02.03.2020 та копія акту № 2 від 21.08.2023 до договору № 02-03/2020 про надання правової допомоги від 02.03.2020, тобто документи на підтвердження витрат на правничу допомогу, які позивач має сплатити. При цьому, відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 від 19.08.2023 до договору № 02-03/2020 про надання правової допомоги від 02.03.2020 р. зазначено, що сума гонорару, зазначена в пункті 2.2. Договору повинна бути сплаченою протягом трьох банківських днів з дати набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду по суті заявлених позовних вимог. Тобто сторони Договору про надання правничої допомоги узгодили, що сума витрат на правничу допомогу (гонорар адвоката) буде сплачений Клієнтом після набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 440/12509/23. Таким чином на думку позивача місцевий адміністративний суд помилково відмовив йому у розподілі судових витрат в частині витрат на правничу допомогу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зважає на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 24 травня 2023 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ в Полтавській області. До заяви позивачем приєднано: паспорт, довідку про присвоєння рнокпп, документ про освіту, військовий квиток, трудову книжку, довідку про прийняття на роботу (навчання).
Рішенням від 01 червня 2023 року № 263040011787 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з мотивів недостатності у ініціатора звернення належним чином підтвердженого страхового стажу для призначення пенсії.
Позивач не погодився з позицією відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підтвердження стажу для призначення пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. Відповідачем в рішенні про відмову у призначені пенсії не наведено підстав відмови у зарахуванні вказаних періодів та не вказано підстав та причин незарахування до пільгового стажу періоди роботи позивача.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію, суд першої інстанції дійшов висновку, що суд з матеріалів справи не може встановити, які з періодів, що містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача та чи є період роботи з 01 травня 1992 року по 01 квітня 1998 року (записи №1-4 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ) єдиним періодом, який орган Пенсійного фонду виключив з розрахунку страхового стажу позивача. Суд першої інстації дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Колегія суддів зважає на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову не оскаржується, зокрема не оскаржуються висновки суду першої інстанції в частині протиправності дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії через надання трудової книжки, яка на титульному листі не містить печатки підприємства, що її видала, в той час як позивач оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог позову про зарахування окремих періодів його роботи до страхового стажу.
Відмовляючи в задоволенні вимог позову про зарахування періодів трудової діяльності позивача до страхового стажу, суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення у даній справі, помилково не встановив період страхового стажу позивача, який підлягає зарахуванню.
Усуваючи такі недоліки судового розгляду, колегія суддів звертає увагу, що в листі №27952-27239/С-02/8-2600/23 Головного управління ПФУ в м. Києві зазначено періоди страхового стажу позивача, які зараховані відповідачем для призначення пенсії (а.с. 10).
Отже, суд першої інстанції повинен був порівняти зарахований страховий стаж з записами в трудовій книжці позивача та встановити, які саме періоди не були враховані відповідачем при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії №263040011787.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що під час ухвалення оскаржуваного рішення від 01.06.2023 №263040011787 про відмову у призначенні пенсії, не було враховано саме періоди з 01.05.1992 по 12.04.1994 та з 12.04.1994 по 01.04.1998.
З огляду на записи в трудовій книжці, ОСОБА_1 01.05.1992 прийнято на посаду комерційного директора МП «Дельта Комп», 12.04.1994 звільнено з посади комерційного директора за власним бажанням, що підтверджується записами №1-2 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 . (а.с. 20)
12.04.1994 ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера МП «Дельта Комп», 01.04.1998 ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера за власним бажанням, що підтверджується записами №3-4 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 . (а.с. 20)
Відповідно до ч.1 ст.62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Спірні періоди роботи позивача а саме з 01.05.1992 по 12.04.1994 та з 12.04.1994 по 01.04.1998, підтверджуються підписами відповідальних осіб та печатками підприємств відповідно до записів у його трудовій книжці і не потребують додаткового підтвердження.
В свою чергу посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що на титульному аркуші відсутня печатка організації, та сканкопія неналежної якості, що слугувало підставою для відмови в призначенні пенсії, колегія судів відхиляє, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів уважає, що позивач має право на повторний розгляд його заяви та на зарахування за результатами розгляду його заяви періодів роботи з 01.05.1992 по 12.04.1994, з 12.04.1994 по 01.04.1998, до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії за віком від 01.06.2023 № 263040011787 є протиправним та підлягає скасуванню, про що правильно зазначив суд першої інстанції в рішенні.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача з урахуванням його доводів в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення яке не забезпечує ефективний спосіб захисту порушених прав позивача та може призвести до повторного звернення до суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2019 року справа № №227/3208/16-а.
У випадку якщо під час розгляду справи встановлено факт протиправної поведінки відповідача, суд може зобов'язати його прийняти рішення конкретного змісту яке не є втручанням в його дискреційні повноваження, та саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти та враховуючи позиції Верховного Суду щодо обрання ефективного способу захисту порушеного права, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зобов'язуючи відповідача повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії з урахуванням висновків суду, зробив помилкові та передчасні висновки щодо належного способу захисту порушених прав.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції приймаючі рішення про повторний розгляд заяви про призначення пенсії повинен був зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.1992 по 12.04.1994, з 12.04.1994 по 01.04.1998, до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
З приводу розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1ст. 132 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5ст. 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами ч. 7ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови поверненню тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд в додатковій постанові від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:
відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;
зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи вчинені/складені адвокатом;
платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22.
Також в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність доказів сплати понесених витрат також не є перешкодою для їх присудження (така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги № 02-03/2020 від 02.03.2020; копію Додаткової угоди №2 до договору № 02-03/2020 про надання правової допомоги від 02.03.2020; акт №2 приймання-передачі виконаних послуг від 21.08.2023 (до договору № 02-03/2020 про надання правової допомоги від 02.03.2020); копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру.
В акті №2 приймання-передачі виконаних послуг від 21.08.2023 вказано обсяг наданих правових послуг, який включає: аналіз нормативно-правових документів, які регулюють спірні взаємовідносини між Клієнтом та Головним управлінням ПФУ в Полтавській області - 1 година, аналіз судової практики судів України щодо спірних взаємовідносин між Клієнтом та Головним управлінням ПФУ в Полтавській області - 1 година, підготування позовної заяви та доданих до неї документів з подальшим направленням до Полтавського окружного адміністративного суду - 6 годин. Відповідно до п. 3 Акту №2 сторони домовились, що вартість послуг перелічених в п. 1 даного Акту, та тих, що Бюро виконає до ухвалення Полтавським окружним адміністративним судом судового рішення по суті позовних вимог Клієнта до ГУ ПФУ в Полтавській області дорівнює 8000,00 грн.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 від 19.08.2023 (до договору №02-03/2020 про надання правової допомоги від 02.03.2020 р.) сума гонорару зазначена в п. 2.2 Договору повинна бути сплаченою протягом трьох банківських днів з дати набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду по суті заявлених позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача є необхідними, а їх розмір розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи понесені такі витрати фактично, а також - чи обґрунтована їх сума, оскільки приписи ч. 9ст. 139 КАС України містять критерії розподілу судових витрат, які суд повинен врахувати при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
Слід зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Беручи до уваги, що факт надання правничої допомоги підтверджено документально, характер спірних правовідносин, зміст позовної заяви та наведені в ній обґрунтування, час необхідний для її складення, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у здійсненні розподілу судових витрат, і з урахуванням принципу співмірності, вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу на користь позивача в розмірі 1000 грн.
З приводу відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
На підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, представником позивача надані до суду Додаткова угода №3 від 20.11.2023 ( до договору №02-03/2020 про надання правової допомоги від 02.03.2020); Акт №3 приймання-передачі виконаних послуг від 22.11.2023 (до договору №02-03/2020 про надання правової допомоги від 02.03.2020)
Так, з акту приймання передачі виконаних послуг №3 вбачається опис наданих послуг та їх вартість:
- аналіз рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №440/12509/23 - 1 година;
- аналіз судової практики судів України щодо спірних взаємовідносин між Клієнтом та ГУ ПФУ в Полтавській області - 1 година;
- підготування апеляційної скарги та доданих до неї документів з подальшим направленням їх до Другого апеляційного адміністративного суду - 3 години.
Відповідно до п. 3 акту приймання передачі виконаних послуг №3 від 22.11.2023, сторони домовились, що вартість послуг, перелічених в п. 1 даного Акту, та тих, що Бюро виконає до ухвалення Другим апеляційним адміністративним судом судового рішення за результатами апеляційного перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №440/12509/23 дорівнює 3000,00 грн.
Дослідивши подані заявником докази, колегія суддів вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є суттєво завищеним та не є співмірним із з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача в суді апеляційної інстанції, оскільки частину виконаних робіт представник вже виконував під час звернення до суду першої інстанції, а саме «аналіз судової практики судів України щодо спірних взаємовідносин між Клієнтом та ГУ ПФУ в Полтавській області».
Також колегія суддів зазначає, що обсяг наданих позивачу послуг з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції є незначним, позаяк не потребував значних затрат часу та зусиль адвоката, а підготовка апеляційної скарги не супроводжувалася додатковим аналізом чинного законодавства та судової практики. Окрім того, у даній категорії справ є чисельна судова практика.
Таким чином, виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості і пропорційності, а також зв'язку витрат із конкретною справою, присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн, розмір яких зменшується судом апеляційної інстанції з огляду на викладені вище мотиви.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 440/12509/23 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 24 травня 2023 року про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 24 травня 2023 року про призначення пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.1992 по 12.04.1994, з 12.04.1994 по 01.04.1998 до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір в розмірі 1610,40 грн сплачений позивачем за подачу апеляційної скарги та судовий збір сплачений за подання позовної заяви в сумі 1073,60 грн в повному обсязі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 440/12509/23 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 24 травня 2023 року про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду та в частині розподілу судових витрат.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66) повторно розглянути заяву від 24 травня 2023 року про призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) із зарахуванням ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.1992 по 12.04.1994, з 12.04.1994 по 01.04.1998 до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1073,60 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 440/12509/23 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1610,40 грн та витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов