13 лютого 2024 р. Справа № 520/25469/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 01.11.23 по справі № 520/25469/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харкіського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання противоправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ 14321742, АДРЕСА_1 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у зменшеному розмірі; зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, яка належала, але не була доплачена, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харкіського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) з приводу не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 03.11.2016 - 30.08.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.
Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період 03.11.2016 -30.08.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.
Позов у решт вимог залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішенням та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що оскільки останнє місце служби відбувалося в підрозділах відповідача, саме на нього в силу імперативних вимог пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (зі змінами), покладається обов'язок щодо здійснення остаточного розрахунку зі звільненим військовослужбовцем. Зазначає, що матеріали адміністративної справи № 520/25469/23 містять довідку - розрахунок № 281 від 21.07.2023 щодо нарахованої та сплаченої за період служби у військовій частині НОМЕР_2 , з 03.11.2016 по 30.08.2017, з вказанням базового місяця вересень 2015 року (згідно атестату), згідно якої вбачається, що з листопада 2016 року по серпень 2018 року - нараховувалася та не сплачувалася. Отже, відповідач повинен був вжити всі необхідні дії для проведення остаточного розрахунку з позивачем та виплату всіх належних при звільненні сум за весь період військової служби (у тому числі й індексації грошового забезпечення), та за потреби витребувати у інших військових частинах, в яких позивач проходив військову службу, відповідні довідки (відомості) щодо нарахування/не нарахування спірних виплат, а при переміщенні військовослужбовця із однієї військової частини до іншої, такі відомості повинні були бути відображені у фінансовому атестаті військовослужбовця. Вважає, що можливе звернення до суду з позовною вимогою до НОМЕР_4 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_5 ), за період 01.12.2015 - 02.11.2016 та до Національної Академії Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ), за період 30.08.2017 - 28.02.2018, було б зверненням до неналежних відповідачів
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 19.04.2007 року до 31.07.2023 проходив військову службу Збройних Силах України у системі Державної прикордонної служби України.
У період з 15.05.2015 - 25.10.2016 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_5 на посаді начальника кінологічного штабу НОМЕР_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, що підтверджується Витягом із послужного списку позивача.
В період з 03.11.2016 - 30.08.2017 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника кінологічного штабу НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, що підтверджується Витягом із послужного списку позивача, витягом із наказу від 03.11.2016 № 399-ос, від 30.08.2017 №367-ос.
В період з 01.09.2017 - 08.06.2019 позивач був слухачем курсу очного навчання факультету підготовки керівних кадрів Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, що підтверджується Витягом із послужного списку позивача.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.12.2019 №576-ос заявника зараховано у списки особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону з 28.12.2019.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.07.2023 №388-ос заявника звільнено з військової служби у запас на підставі п.п. "г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов"язок та військову службу" (через сімейні обставини або поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу - необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, батьками).
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.07.2023 №396-ос заявника виключено із списків особовоог складу військової частини з 31.07.2023р.
Учасниками справи не заперечується, що під час проходження військової служби не було проведено нарахування та не виплачено ОСОБА_1 індексацію грошовою забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, що слугувало підставою для звернення до суду у вказаній справі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідачем було вчинено управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу обчислення та виплати індексації грошового забезпечення заявника як військовослужбовця за період з 03.11.2016 до 29.08.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.
Відмовляючи в нарахуванні і виплати індексації грошового забезпечення заявника як військовослужбовця за період 01.12.2015-02.11.2016 та за період 30.08.2017 -28.02.2018 суд першої інстанції дійшов висновку, що у дані періоди позивач не проходив військову службу на штатній військовій посаді в організаційній структурі Військової частини НОМЕР_2 та не перебував на грошовому забезпеченні у НОМЕР_1 прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову не оскаржується.
Отже, рішення суду переглядається в частині висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позову в межах доводів апеляційної скарги позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позову з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що: індексація грошових індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, що діяла до 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
За змістом статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078, який застосовувався до 01.01.2016, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції від 13.02.2014) передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
За змістом пункту 6 Порядку № 1078 (у редакції від 13.02.2014) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 (у редакції від 13.02.2014) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Виникнення спірних правовідносин зумовлене нездійсненням відповідачем нарахування й виплати позивачу індексації грошового забезпечення у відповідний період.
Як вбачається з вимог апеляційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) з приводу не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.12.2015 по 03.11.2016 та з 31.08.2017 по 28.02.2018 з підстав того, що в ці періоди позивач проходив службу в інших військових частинах.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.
Колегія суддів наголошує, що аналіз норм Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Водночас виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, де Верховний Суд указав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.
Досліджуючи послужний список позивача, суд першої інстанції встановив, що у період з 15.05.2015 - 25.10.2016 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 на посаді начальника кінологічного штабу НОМЕР_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в період з 03.11.2016 - 29.08.2017 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника кінологічного штабу НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в період з 01.09.2017 - 08.06.2019 позивач був слухачем курсу очного навчання факультету підготовки керівних кадрів Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.
Отже, відповідачем доведено, що позивач не проходив військову службу у період з 01.12.2015 по 03.11.2016 та з 31.08.2017 по 28.02.2018 в НОМЕР_1 прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
З урахуванням того, що у період з 01.12.2015 по 03.11.2016 та з 31.08.2017 по 28.02.2018 не проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а перебув на службі в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_5 ) за період 01.12.2015 - 02.11.2016 та в Національній академії Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) в період 30.08.2017 з 28.02.2018, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача був відсутній обов'язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Аналогічної правової позиції щодо визначення належного відповідача - військової частини, яка має відповідати за зобов'язаннями з нарахування та виплати індексації за період коли не проходив військову службу в цій частині висловлена у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 420/5664/21.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову суду Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 360/19/23, то колегія суддів звертає увагу, що згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не прецедентну практику судів апеляційної інстанції.
Доводи апелянта про врахування приписів пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (зі змінами), відповідно до яких особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаними приписами не врегульовано питання виплати заборгованості за місцем попередньої служби.
Колегія суддів ураховує, що НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_5 ) та Національна академія Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) є окремими юридичними особами публічного права, мають своє фінансове забезпечення, а тому самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність у ненарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 03.11.2016 та з 31.08.2017 по 28.02.2018 та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію в цей період є безпідставними та не належать до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 по справі № 520/25469/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов