14 лютого 2024 р. Справа № 440/2420/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/2420/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Полтавській обл.) в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування йому до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 березня 2006 року, без урахування сплачених страхових внесків, та період роботи в ПП "УкрМінХім" з 27 жовтня 2021 року по 08 листопада 2022 року;
- зобов'язати відповідача додатково зарахувати йому до загального страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 березня 2006 року, що невраховані, а саме: з 20 січня 2004 року по 31 січня 2004 року, з 19 лютого 2004 року по 29 лютого 2004 року, з 20 березня 2004 року по 31 березня 2004 року, з 20 квітня 2004 року по 30 квітня 2004 року, з 20 травня 2004 року по 31 травня 2004 року, з 20 червня 2004 року по 30 червня 2004 року, з 20 липня 2004 року по 31 липня 2004 року, з 20 серпня 2004 року по 31 серпня 2004 року, з 17 листопада 2004 року по 30 листопада 2004 року, з 18 грудня 2004 року по 31 грудня 2004 року з 14 квітня 2005 року по 30 квітня 2005 року, з 15 травня 2005 року по 31 травня 31 травня 2005 року, з 14 червня 2005 року по 30 червня 2005 року, з 14 липня 2005 року по 31 липня 2005 року, з 14 серпня 2005 року по 31 серпня 2005 року, з 12 вересня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 13 жовтня 2005 року по 31 жовтня 2005 року, з 12 листопада 2005 року по 30 листопада 2005 року, з 13 грудня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 12 січня 2006 року по 31 січня 2006 року, з 11 лютого 2006 року по 28 лютого 2006 року, з 12 березня 2006 року по 31 березня 2006 року без урахування сплачених страхових внесків, та період роботи в ПП "УкрМінХім" з 27 жовтня 2021 року по 08 листопада 2022 року;
- визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови йому у переведенні на інший вид пенсії відповідно до його заяви від 08.11.2022;
- зобов'язати відповідача перевести його з 08.11.2022 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) та здійснити нарахування і виплату призначеної пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Полтавській обл. повторно розглянути заяву позивача від 08.11.2022 з приводу переведення з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723 - ХІІ, на підставі п.10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015 року, подані ним до органів Пенсійного фонду України та ухвалити відповідне рішення з урахуванням висновків суду в цій справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 500,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідач протиправно не зараховував йому до загального страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.03.2006, незалежно від розміру сплачених страхових внесків. та період його роботи в ПП «УкрМінХім» з 27.10.2021 по 08.11.2022, оскільки за даними персоніфікованого обліку роботодавцем в повному розмірі сплачувались страхові внески за цей період. Вважає необґрунтованою відмову суду в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача перевести на пенсію державного службовця на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу". Зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі №440/4054/21 встановлено преюдиційний факт того, що станом на 01.05.2016 він мав 10 років стажу державного служби, яких достатньо за критерієм для призначення пенсії згідно ЗУ "Про державну службу", але у зв'язку з недосягненням 62 років та відсутністю загального стажу менше 35 років, йому було відмовлено в задоволенні позову.Враховуючи п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ та у зв'язку з наявністю 10 років стажу для осіб, що на 01.05.2016 займали посади державної служби та наявність віку 63 років і загального трудового стажу 35 років вважає, що має право на призначення пенсії відповідно до ЗУ "Про державну службу".
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
20.05.2019 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.
Згідно протоколу про призначення пенсії, позивачу призначено пенсію за віком, виходячи із страхового стажу 29 років 2 місяці 27 дні.
11.08.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській обл. із заявою в якій просив зарахувати до страхового стажу періоди: за 1992 рік - 9 місяців, 1993 рік - 9 місяців, 1994 рік - 12 місяців, 1995 рік - 9 місяців; за період з 01 січня 199 року по 01 липня 2001 року - 2 роки 6 місяців; за період з 01 липня 2001 року по 03 квітня 2006 року - 4 роки 9 місяців).
18.08.2021 листом №1600-0505-8/56337 ГУ ПФУ в Полтавській обл. повідомило позивачу , що останній перебував на обліку в Пенсійному фонді України, як фізична особа-підприємець з 03 січня 1996 року по 08 листопада 2006 року. За період з 01 січня 1991 року по 03 січня 1996 року відсутні дані щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. У наданих до заяви документах відсутня інформація щодо подання звітності до Пенсійного фонду України та підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за 1991 - 1995 роки.
23.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській обл. із заявою, в якій просив повторно зарахувати до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності та перебування у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2
27.10.2021 листом №12081-10820/Г-02/8-1600/21 ГУ ПФУ в Полтавській обл. повідомило ОСОБА_1 , що у спірних періодах відсутні дані щодо сплати до Пенсійного фонду страхових внесків. При цьому, якщо сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць є меншою, ніж мінімальний страховий внесок цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків, таким чином, щоб сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Позивач не погоджуючись із відмовою ГУ ПФУ в Полтавській обл. у зарахуванні до загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01 квітня 1992 року по 31 грудня 1992 року, з 01 квітня 1993 року по 31 грудня 1993 року, з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1994 року, з 01 січня 1995 року по 30 вересня 1995 року, з 01 липня 1996 року по 30 червня 1997 року, з 01 жовтня 1997 року по 31 грудня 1997 року, з 01 квітня 1998 року по 30 червня 1998 року; періоди роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01 січня 1999 року по 01 липня 2001 року; з 02 липня 2001 року по 31 березня 2006 року, що невраховані, а саме: з 02 липня 2001 року по 31 грудня 2003 року, 01 липня 2001 року по 31 грудня 2003 року, з 20 січня 2004 року по 31 січня 2004 року, з 19 лютого 2004 року по 29 лютого 2004 року, з 20 березня 2004 року по 31 березня 2004 року, з 20 квітня 2004 року по 30 квітня 2004 року, з 20 травня 2004 року по 31 травня 2004 року, з 20 червня 2004 року по 30 червня 2004 року, з 20 липня 2004 року по 31 липня 2004 року, з 20 серпня 2004 року по 31 серпня 2004 року, з 17 листопада 2004 року по 30 листопада 2004 року, з 18 грудня 2004 року по 31 грудня 2004 року з 14 квітня 2005 року по 30 квітня 2005 року, з 15 травня 2005 року по 31 травня 31 травня 2005 року, з 14 червня 2005 року по 30 червня 2005 року, з 14 липня 2005 року по 31 липня 2005 року, з 14 серпня 2005 року по 31 серпня 2005 року, з 12 вересня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 13 жовтня 2005 року по 31 жовтня 2005 року, з 12 листопада 2005 року по 30 листопада 2005 року, з 13 грудня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 12 січня 2006 року по 31 січня 2006 року, з 11 лютого 2006 року по 28 лютого 2006 року, з 12 березня 2006 року по 31 березня 2006 року; та періоди роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01 січня 1999 року по 01 липня 2001 року, звернувся до суду.
15.02.2022 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/17296/21 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській обл. про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди здійснення підприємницької діяльності з 02 липня 2001 року по 31 березня 2006 року. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській обл. повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 11 серпня 2021 року і від 24 вересня 2021 року та прийняти рішення про зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди здійснення підприємницької діяльності з 02 липня 2001 року по 31 березня 2006 року, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 . В решті позовних вимог відмовлено.
08.11.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській обл. із заявою на виконання рішення суду по справі № 440/17296/21 щодо зарахування йому до страхового стажу весь період зайняття підприємницькою діяльністю на спрощеній системі оподаткування з 02.07.2001 по 31.03.2006 в повному обсязі та додатково період роботи в ПП "УкрМінХім" з 27 жовтня 2021 року по 08 листопада 2022 року, а також щодо переведення його з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
На виконання рішення суду ГУ ПФУ в Полтавській обл. було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.03.2006 відповідно до довідки ОК-5, тобто пропорційно сплачених ним страхових внесків, що підтверджується розрахунком стажу. Перерахунок пенсії позивача, з урахуванням періоду роботи в ПП «УкрМінХім» з 27.10.2021 по 08.11.2022, буде проведено Управлінням автоматично з 1 квітня 2023 року (у разі, якщо особа набула такого права) без додаткового звернення ОСОБА_1 або за його заявою. На звернення позивача, листом від 21.11.2022 Управлінням звернуто увагу ОСОБА_1 , що рішення суду не містить зобов'язань щодо переведення його на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 були зараховані періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.03.2006 відповідно до довідки ОК-5, тобто пропорційно сплачених ним страхових внесків. Щодо позовних вимог про зарахування до його страхового стажу період роботи у ПП «УкрМінХім» вважав, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки такий перерахунок буде проведено автоматично з 01.04.2023(у разі, якщо особа набула такого права) без додаткового звернення ОСОБА_1 або за його заявою. Щодо позовної вимоги про зобов'язання прийняти рішення про переведення позивача з одного виду пенсії на інший, суд знайшов їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наявність дискреційних повноважень пенсійного органу з призначенням пенсії.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Як встановлено під час судового розгляду рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2022, яке набрало законної сили, було визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди здійснення підприємницької діяльності з 02 липня 2001 року по 31 березня 2006 року та зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській обл. повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 11 серпня 2021 року і від 24 вересня 2021 року та прийняти рішення про зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди здійснення підприємницької діяльності з 02 липня 2001 року по 31 березня 2006 року, та здійснити перерахунок його пенсії.
Зазначене рішення суду не було скасовано у визначеному законодавством порядку, а отже обов'язкове до виконання в повному обсязі на всій території України, однак, станом на час звернення до суду з даним позовом, судове рішення у справі №440/17296/21 не виконано в частині зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 усіх періодів здійснення підприємницької діяльності з 02 липня 2001 року по 31 березня 2006 року.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із положеннями чч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.
Проаналізувавши предмет позову у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що фактичною підставою для звернення до суду із позовними вимогами про зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 усіх періодів здійснення підприємницької діяльності з 02 липня 2001 року по 31 березня 2006 року є незгода позивача із діями та бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі № 440/17296/21.
Заявлені позовні вимоги в цій частині стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку ст. 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (статті 382, 383 КАС України), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.03.2006 без урахування розміру сплачених страхових внесків та зобов'язання відповідача додатково зарахувати йому до загального страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 2001 року по 31 березня 2006 року, що невраховані, а саме: з 20 січня 2004 року по 31 січня 2004 року, з 19 лютого 2004 року по 29 лютого 2004 року, з 20 березня 2004 року по 31 березня 2004 року, з 20 квітня 2004 року по 30 квітня 2004 року, з 20 травня 2004 року по 31 травня 2004 року, з 20 червня 2004 року по 30 червня 2004 року, з 20 липня 2004 року по 31 липня 2004 року, з 20 серпня 2004 року по 31 серпня 2004 року, з 17 листопада 2004 року по 30 листопада 2004 року, з 18 грудня 2004 року по 31 грудня 2004 року з 14 квітня 2005 року по 30 квітня 2005 року, з 15 травня 2005 року по 31 травня 31 травня 2005 року, з 14 червня 2005 року по 30 червня 2005 року, з 14 липня 2005 року по 31 липня 2005 року, з 14 серпня 2005 року по 31 серпня 2005 року, з 12 вересня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 13 жовтня 2005 року по 31 жовтня 2005 року, з 12 листопада 2005 року по 30 листопада 2005 року, з 13 грудня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 12 січня 2006 року по 31 січня 2006 року, з 11 лютого 2006 року по 28 лютого 2006 року, з 12 березня 2006 року по 31 березня 2006 року без урахування сплачених страхових внесків, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду у іншому провадженні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18.
Щодо позовних вимог позивача про зарахування до його загального страхового стажу період роботи в ПП «УкрМінХім» з 27 жовтня 2021 року по 08 листопада 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 42 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу призначено пенсію за віком з 11.03.2019.
08.11.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській обл. з клопотанням, в якому зокрема, просив врахувати йому до загального страхового стажу період роботи у ПП «УкрМінХім» з 27.10.2021 по 08.11.2022.
Проте, у своїх листах від 21.11.2022 та від 01.12.2022 ГУ ПФУ в Полтавській обл. не було розглянуто дане питання, та не було надано мотивованої відповіді.
Згідно зі ст. 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З дослідженої судом апеляційної інстанції трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 встановлено, що сторінки 44-45 містять записи № 32, 33, 34 від 26.10.2021 про прийняття його на посаду завідуючого складом згідно наказу №169-К від 25.10.2021 Приватного підприємства «УкрМінХім».
Наведене також підтверджується довідкою №34 від 01.02.2024, виданою ПП «УкрМінХім», якою засвідчено, що ОСОБА_1 працює на підприємстві завідувачем складу з 26.10.2021, по теперішній час.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що доказів несплати роботодавцем страхових внесків за цей період, згідно даних персоніфікованого обліку, відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач набув право на зарахування до страхового стажу період роботи з 27.10.2021 по 08.11.2022 у ПП «УкрМінХім».
Враховуючи викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не приймалось рішення щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 27.10.2021 по 08.11.2022 у ПП «УкрМінХім», колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення даної позовної вимоги та зобов'язання ГУ ПФУ у Полтавській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2022 щодо зарахування до страхового стажу період роботи з 27.10.2021 по 08.11.2022 у ПП «УкрМінХім», з урахуванням висновків суду.
Пояснення відповідача, що ГУ ПФУ в Полтавській обл. не приймалось таке рішення, яке б породжувало певні правові наслідки, оскільки позивач не звертався до Управління з заявою про перерахунок пенсії в порядку, передбаченим чинним законодавством, колегія суддів відхиляє, враховуючи наявність такої заяви в матеріалах справи (а.с.15-16, 108-111).
Посилання апелянта на неправомірне не зарахування до його стажу періоду роботи з 27.10.2021 по 08.11.2022 колегія суддів вважає слушними з вище зазначених підстав.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача перевести позивача з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З 01.05.2016р. набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015р. (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Згідно п. 2 розд. ХІ Закону № 889-VIII від 10.12.2015 втратив чинність Закон № 3723-ХІІ від 19.12.1993, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, відповідно до п. 10 розд. ХІ Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 розд. ХІ Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Колегія суддів зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на наявність дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду з призначення пенсій, положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та, вважає неможливим зобов'язання відповідача прийняти визначене рішення, проте, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, вважає за що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язавши пенсійний орган повторно розглянути надані позивачем заяви та ухвалити рішення за наслідком розгляду, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги слушними, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з частково з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, та скасування рішення суду першої інстанції в частині.
Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).
З наявної в матеріалах справи квитанцій від 21.04.2023 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1610,40 грн.
Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення вимог апеляційної скарги, відповідно до частин 3, 6 статті 139 КАС України, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі пропорційно задоволених в сумі 805,20 грн. (1610,40 х 50%), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 317, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року по справі № 440/2420/23 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про неврахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 . період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.03.2006 без урахування розміру сплачених страхових внесків та зобов'язання відповідача додатково зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 березня 2006 рокущо невраховані, а саме: з 20 січня 2004 року по 31 січня 2004 року, з 19 лютого 2004 року по 29 лютого 2004 року, з 20 березня 2004 року по 31 березня 2004 року, з 20 квітня 2004 року по 30 квітня 2004 року, з 20 травня 2004 року по 31 травня 2004 року, з 20 червня 2004 року по 30 червня 2004 року, з 20 липня 2004 року по 31 липня 2004 року, з 20 серпня 2004 року по 31 серпня 2004 року, з 17 листопада 2004 року по 30 листопада 2004 року, з 18 грудня 2004 року по 31 грудня 2004 року з 14 квітня 2005 року по 30 квітня 2005 року, з 15 травня 2005 року по 31 травня 31 травня 2005 року, з 14 червня 2005 року по 30 червня 2005 року, з 14 липня 2005 року по 31 липня 2005 року, з 14 серпня 2005 року по 31 серпня 2005 року, з 12 вересня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 13 жовтня 2005 року по 31 жовтня 2005 року, з 12 листопада 2005 року по 30 листопада 2005 року, з 13 грудня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 12 січня 2006 року по 31 січня 2006 року, з 11 лютого 2006 року по 28 лютого 2006 року, з 12 березня 2006 року по 31 березня 2006 року без урахування сплачених страхових внесків.
Ухвалити постанову, якою в вище зазначеній скасованій частині закрити провадження у справі № 440/2420/23.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року по справі № 440/2420/23 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Приватному підприємстві «УкрМінХім» з 27.10.2021 по 08.11.2022.
У цій частині ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Приватному підприємстві «УкрМінХім» з 27.10.2021 по 08.11.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2022 щодо зарахування до страхового стажу період роботи на Приватному підприємстві «УкрМінХім» з 27.10.2021 по 08.11.2022, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року по справі № 440/2420/23 - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 805 (вісімсот п'ять) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк