14 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/8949/23
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 30.03.2023 № 254050007924 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі пункту 4 частини першої статі 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.03.2023.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що право на призначення пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, мають дружини, військовослужбовців, які померли після звільнення із служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, за умови досягнення 50 років та наявності страхового стажу не менше 20 років. Разом з тим, положеннями спеціального закону у сфері захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено, що до військовослужбовців, зокрема, належать військовозобов'язані, призвані на військові збори. Позивач зазначає, що вона є дружиною померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 2, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, тому вважає, що має право на призначення пенсії на підставі пункту 4 частини першої статі 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як дружині померлого ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, який був призваний на військові збори, було винесено рішення про відмову, оскільки померлий не був кадровим військовослужбовцем, а приймав участь в ліквідації як військовозобов'язаний.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області у встановлений судом строк відзив на позов подано не було.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 31.01.1987 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є чоловіком та дружиною (а.с. 11).
Відповідно до копій архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 02.07.2015 № 179/1/7564, довідки Прилуцького військового комісаріату від 06.05.1993 № 1/338 та військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 приймав участь у складі військової частини НОМЕР_3 по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у травні-липні 1987 року (а.с. 17, 18).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 16.04.2019 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Померлий ОСОБА_2 мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 26.06.1993 (а.с. 17-зворот).
Відповідно до копії експертного висновку Центральної міжвідомчої комісії МОЗ та МНС України від 30.01.2023 № 2963 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 пов'язане з виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 16).
Чернігівською обласною державною адміністрацією 16.03.2023 ОСОБА_1 видано посвідчення № НОМЕР_6 «Дружина померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою» (а.с. 26).
ОСОБА_1 22.03.2023 звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 12).
З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням від 30.03.2023 № 254050007924 встановлено, що вік заявника: 57 років 6 місяців 1 день, страховий стаж заявника становить: 35 років 8 місяців 13 днів. Проте, позивачу відмовлено призначенні пенсії за віком, як дружині померлого ліквідатора наслідок аварії на ЧАЕС, який був призваний на військові збори, у зв'язку з відсутністю правових підстав, оскільки померлий не був кадровим військовослужбовцем, приймав участь в ліквідації як військовозобов'язаний (а.с. 14-15).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Зі змісту наведеної норми слідує, що право на призначення дострокової пенсії за віком має дружина (якщо вона не взяла повторний шлюб) військовослужбовця, який помер після звільнення із служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, після досягнення дружиною 50 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
Статтею 10 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
У примітці до вказаної статті зазначено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
За встановленими обставинами, померлий чоловік позивача у період з 06.05.1987 по 21.07.1987 приймав участь у складі військової частини НОМЕР_3 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто померлий чоловік позивача є військовослужбовцем у розумінні статті 10 Закону № 796-XII.
Твердження відповідача, що померлий чоловік позивача не був кадровим військовослужбовцем, а приймав участь в ліквідації, як військовозобов'язаний, суд не приймає до увагу з огляду на таке.
Під час перебування ОСОБА_2 в складі військової частини НОМЕР_3 діяв Закон СРСР від 12.07.1967 № 1950-VII «Про загальний військовий обов'язок» (далі - Закон № 1950-VII).
Відповідно до статей 5, 6 Закону № 1950-VII (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17.12.1980 № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
За правилами статей 7-9 Закону № 1950-VII військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно із частиною першою статті 16 Закону України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ «Про збройні Сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Отже, зазначене спростовує доводи відповідача, що померлий чоловік позивача, перебуваючи на військових зборах будучи в статусі військовозобов'язаного, не підпадає під категорію військовослужбовця у розумінні пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.
При цьому, можливість отримання пільги, передбаченої вказаною нормою, зокрема, для дружини, якщо вона не взяла повторний шлюб, військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, законодавець не пов'язує з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою, а також часом, що сплинув після звільнення особи з військової служби.
Як слідує з оскаржуваного рішенням від 30.03.2023 № 254050007924, вік позивача - 57 років 6 місяців 1 день, страховий стаж заявника становить - 35 років 8 місяців 13 днів.
Тобто, позивач відповідає критеріям встановлених пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV в частині необхідного стажу та віку.
Під час судового розгляду даної справи відповідачем не доведено, що повивач взяв шлюб повторно.
За приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Натомість, другий абзац частини четвертої вищевказаної статті передбачає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.03.2023 № 254050007924 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі пункту 4 частини першої статі 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.03.2023.
Позовна вимога про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію задоволенню не підлягає, оскільки заява про призначення пенсії опрацьовувалася територіальним органом Пенсійного фонду України в Харківській області, тому і вирішення питання щодо прийняття рішення, за принципом екстериторіальності, повинен здійснювати вказаний орган.
Крім того, після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
В силу вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.03.2023 № 254050007924 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі пункту 4 частини першої статі 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.03.2023.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.02.2024.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ