12 лютого 2024 року справа № 580/11499/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайрс” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тайрс” (далі - товариство, позивач) подало позов до Львівської митниці (далі - митниця, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100711/2 від 15.11.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002942 від 15.11.2023;
- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100712/2 від 15.11.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002939 від 15.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що у митного органу були відсутні жодні підстави для відмови у митному оформленні товару на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивач стверджує, що з аналізу положень Митного кодексу України можна дійти висновку, що заявлення митної вартості здійснюється декларантом самостійно, зокрема шляхом подання декларації митної вартості та подання обов'язкових (імперативних) та у передбачених законом випадках додаткових (альтернативних) документів, що підтверджують митну вартість товару. При цьому, подання додаткових документів відбувається на письмову вимогу митного органу лише у випадках, якщо обов'язкові документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підроблення або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.
Також позивач зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.
Разом з тим, як зазнає позивач, відповідач необґрунтовано прийняв рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог не було підтверджено обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Ухвалою від 14.12.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22.12.2023 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом належних додаткових документів, митним органом цілком обґрунтовано прийнято спірні рішення про коригування заявленої митної вартості товару, відповідно до яких митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2 ґ відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України. Для визначення митної вартості митницею використано резервний метод визначення митної вартості. Відповідно до тлумачної примітки до ст. 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 7, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7. Таким чином, обираючи джерело інформації для визначення митної вартості за резервним методом митниця керувалася статтею 64 МКУ та враховувала вимоги статей 58 - 61 МКУ, зокрема в частині меншої з двох альтернативних вартостей, часу імпорту, характеристик товару тощо. Митницею послідовно застосовувались методи визначення митної вартості. Крім того зазначила, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Також вказала, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків.
28.12.2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якій зазначив, що ні з повідомлення, ні з пояснень відповідача у відзиві не вбачається, які саме документи (із обов'язкового переліку, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ) не надав позивач разом із деклараціями, та в чому саме полягає обґрунтований сумнів митного органу у правильності визначення митної вартості товару декларантом, та які конкретні документи, що мають бути надані декларантом дають можливість митному органу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Зазначив, що перелік документів, надання яких вимагає митний орган, мають загальний (а не конкретний характер). Крім цього таке повідомлення вимога містить в собі вимогу щодо надання тих документів, які вже надані декларантом митному органу, що свідчить саме про формальний характер такого повідомлення та надуманість його підстав та не переслідує легітимну мету щодо здійснення перевірки заявленої митної вартості, оскільки в цьому випадку надані позивачем документи, їх перелік та зміст вочевидь відповідачем ігнорується. Натомість будь-яких документів на підтвердження застосованого відповідачем методу, який надавав би можливість дослідити та здійснити порівняння тотожності вказаних міжнародних операцій, відповідачем не надано, а усі доводи відповідача з цього приводу ґрунтуються виключно на припущеннях. Також зазначив, що відмова у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу оформлюється у вигляді картка відмови, яка створює для нього правові наслідки у вигляді унеможливлення декларування товару за вказаною митною декларацією, а відтак такий документ є рішенням митного органу, який має ознаки індивідуального акту, виданого на виконання владних управлінських функцій, який підлягає оскарженню, а тому доводи відповідача в цій частині вважає безпідставними.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
21.10.2020 позивач уклав з компанією TIRELINK CO, LTD (КНР) контракт № 21102020001.
Відповідно до вказаного контракту та комерційного інвойсу № 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023 ТОВ “Тайрс” придбало в компанії TIRELINK CO, LTD (КНР):
- шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, а саме: Розміром 9.00R20-16 TTF Н0616 ONYX - 330 шт. вартістю 38280,00 доларів США; Розміром 13R22.5-20 TL НО302 ONYX - 60 шт, вартістю 9000,00 доларів США; Розміром 295/80R22.5-18 TL НО 102 ONYX - 60 шт, вартістю 6540,00 доларів США; Розміром 295/80R22.5-18 TL Н0368 ONYX - 120 шт. вартістю 13320,00 доларів США.
Всього, загальною вартістю 67 140,00 доларів США (далі - товар).
Умова поставки товару за даним інвойсом згідно міжнародних правил комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CIF (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. Вартість фрахту судна - 3 200,00 доларів США (два контейнери по 1600,00 доларів США за кожний), страхування 100,00 доларів США (два контейнери по 50 доларів США за кожний).
Всього на загальну вартість товару (із вартістю фрахту судна та страхування), в розмірі 70440,00 доларів США.
14.11.2023 товариство, з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів, до Львівської митниці подало в електронному вигляді митну декларацію № 23UA209230121050U3 на шини, автомобільні, розміром 9.00R20-16 TTF Н0616 ONYX - 330 шт., який перевозився в окремому контейнері (далі - Товар 1), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин - 39930,00 доларів США (38 280,00 доларів США (вартість автомобільних шин ) + 1650,00 США (вартість доставки).
Разом з декларацією товариство надало копії документів, а саме:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.08.2023;
- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023
- Коносамент (Bill of lading) MAEU 229885760 від 20.08.2023;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 08.11.2023;
- Інвойс BV/2023/10/0029 від 16.10.2023 року;
- Платіжна інструкція в іноземній валюті № 147 від 03.10.2023;
- Рахунок на оплату транспортних послуг № 10/11/03 від 10.11.2023
- Страховий поліс 20230200000641 від 08.08.2023 ;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.10.2022;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.03.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) 21102020001 від 21.10.2020;
- Договір про надання послуг митного брокера № 84-2022 від 08.08.2022;
- специфікація від 08.08.2023 ;
- специфікація № 1 від 02.11.2023;
Також, 14.11.2023 року товариство, з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів до Львівської митниці, подало в електронному вигляді митну декларацію № 23UA209230121051U2 на шини, автомобільні: розміром 13R22.5-20 TL НО302 ONYX - 60 шт, розміром 295/80R22.5-18 TL НО102 ONYX - 60 шт, розміром 295/80R22.5-18 TL Н0368 ONYX - 120 шт., який перевозився в окремому контейнері (далі - Товар 2), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин - 30510,00 доларів США (28 860,00 доларів США (вартість автомобільних шин) + 1650,00 США (вартість доставки).
Разом з декларацією товариство надало копії документів, а саме:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.08.2023;
- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023
- Коносамент (Bill of lading) MAEU 229885760 від 20.08.2023;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 08.11.2023;
- Інвойс BV/2023/10/0029 від 16.10.2023 року;
- Платіжна інструкція в іноземній валюті № 147 від 03.10.2023;
- Рахунок на оплату транспортних послуг № 10/11/02 від 10.11.2023
- Страховий поліс 20230200000641 від 08.08.2023 ;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.10.2022;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.03.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) 21102020001 від 21.10.2020 ;
- Договір про надання послуг митного брокера № 84-2022 від 08.08.2022;
- Специфікація від 08.08.2023 ;
- Специфікація № 1 від 02.11.2023;
За результатами перевірки поданих митних декларацій відповідачем було направлені повідомлення від 14.11.2023 в якому зазначалося про необхідність відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України надати декларанту додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ.
На виконання вказаного повідомлення позивач додатково надав документи:
- Рахунок-проформа 23СFUКR-LВ008 від 17.07.2023;
- Платіжна інструкція в іноземній валюті № 153 від 16.10.2023;
- Прайс лист від 16.07.2023;
- Звіт про вартість товарів № 136 від 10.10.2023;
- Лист до оплати № 1 від 03.11.2023;
- Заявка на перевезення № 05 від 16.10.2023;
- Заявка на перевезення 1 від 03.11.2023;
- Договір про надання послуг з перевезення № 060423 від 06.04.2023;
- Договір (контракт) про перевезення № 0311-22 від 03.11.2022;
- митна декларація країни виробника № 435020230000072185 від 16.08.23.
Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100711/2 від 15.11.2023 відмовлено у митному оформленні товару 1 за митною декларацією № 23UА209230121050U3 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002942 від 15.11.2023.
В обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявлені розбіжності, а тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю в зв'язку із неподанням декларантом документів, визначених ч. 2 ст. 54 МК України, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ.
Також, рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100712/2 від 15.11.2023 відмовлено у митному оформленні товару 2 за митною декларацією № 23UА209230121051U2 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002939 від 15.11.2023.
В обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявлені розбіжності, а тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю в зв'язку із неподанням декларантом документів, визначених ч. 2 ст. 54 МК України, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ.
Також, у вказаних рішеннях відповідач зазначив, що:
- згідно контракту 21102020001 від 21.10.20 п. 2.2 проформа-інвойс складається продавцем на підставі замовлення покупця із зазначенням кількості та параметрів шин, проте до митного оформлення такий документ не надано;
- згідно контракту 21102020001 від 21.10.2020 п. 4.2 оплата здійснюється таким чином: 30% передоплата і 70% після пред'явлення коносаменту. У проформі 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023 загальна вартість товару становить 227040 дол США, умови оплати вказано:100% передоплата, проте до митного оформлення надано платіжне доручення №147 від 03.10.2023 на суму 51338,00 дол. США. Вартість оплати становить 22,61 % від загальної вартості проформи, тобто умову контракту про оплату 30% не дотримано; платіжне доручення № 153 від 16.10.2023 на суму 60000,08 дол. США. Тобто загальна оплата 111338,08 дол. США. Декларантом надана Лист до оплати №1 від 03.11.23, відсутні бухгалтерські документи для перевірки числових даних щодо умов оплати. Таким чином не можливо впевнитися у достовірності числових даних;
- CMR від 01.11.2023 у графі 22 “Підпис та штамп відправника” міститься відтиск штампу Blue Vinta Services, документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні згоди відсутні;
- експортна декларація країни відправлення 5020230000072185 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару;
- прайс-лист має обмежений термін дії, вартість сформована на умовах FOB QINGDAO.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про Ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA100340/2023/326825 від 30.10.2023 де вартість такого товару становить 3,01дол. США за кг.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови у прийнятті митних декларацій, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 “Резервний метод” МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).
Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15 у подібних правовідносинах.
Верховний Суд з аналізу викладених норм зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд встановив, що 21.10.2020 позивач уклав з компанією TIRELINK CO, LTD (КНР) контракт № 21102020001. 10.03.2023 сторонами укладено додаткову угоди до Контракту № 21102020001 від 21.10.2020, відповідно до п. 1 якої - попередня ціна, кількість та сума товару кожної поставки за цим контрактом зазначається у проформі-інвойсі. Остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в комерційному інвойсі після завантаження в морський контейнер (п. 3 додаткової угоди від 10.03.2023 року).
На виконання вказаних контракту та додаткової угоди сторони склали проформу-інвойс № 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023 на загальну суму 277040,00 доларів США в якій сторонами обумовлено попередню ціну, кількість та суму товару.
В свою чергу остаточну номенклатуру, кількість та суму партії товару сторонами обумовлено у комерційному інвойсі № 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023 відповідно до якого ТОВ “Тайрс” придбало у компанії TIRELINK CO, LTD (КНР): шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, а саме: Розміром 9.00R20-16 TTF Н0616 ONYX - 330 шт. вартістю 38280,00 доларів США; Розміром 13R22.5-20 TL НО302 ONYX - 60 шт, вартістю 9000,00 доларів США; Розміром 295/80R22.5-18 TL НО 102 ONYX - 60 шт, вартістю 6540,00 доларів США; Розміром 295/80R22.5-18 TL Н0368 ONYX - 120 шт. вартістю 13320,00 доларів США. Всього, загальною вартістю 67140,00 доларів США. Умова поставки товару за даним інвойсом згідно міжнародних правил комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CIF (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. Вартість фрахту судна - 3 200,00 доларів США (два контейнери по 1600,00 доларів США за кожний), страхування 100,00 доларів США (два контейнери по 50 доларів США за кожний). Всього на загальну вартість товару (із вартістю фрахту судна та страхування), в розмірі 70440,00 доларів США.
Платіжними інструкціями від 03.10.2023 № 147 на суму 51338,00 дол. США та від 16.10.2023 № 153 на суму 60008,08 дол. США підтверджується оплата позивачем компанії TIRELINK CO, LTD (КНР) коштів за товар згідно комерційного інвойсу № 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023 на суму 70440,00 доларів США.
Суд встановив, що позивач разом із поданням декларації митної вартості подав, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 21102020001 від 21.10.2020 та додаткову угоду від 10.03.2023 до Контракту № 21102020001 від 21.10.2020; проформу-інвойс № 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023; Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023; платіжні інструкції від 03.10.2023 № 147 на суму 51338,00 дол. США та від 16.10.2023 № 153 на суму 60008,08 дол. США; Автотранспортну накладна (Road consignment note) б/н від 08.11.2023 та рахунок на оплату транспортних послуг № 10/11/03 від 10.11.2023; Страховий поліс 20230200000641 від 08.08.2023.
З аналізу переліку поданих позивачем документів суд доходить висновку, що позивач подав необхідний перелік документів для підтвердження митної вартості поставленого товару, вичерпний перелік яких зазначений у ч.2 ст. 53 МК України. При цьому подані документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів у суду не викликає. У матеріалах справи відсутні докази наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.
В спірному рішенні відповідач зазначив, що згідно контракту № 21102020001 від 21.10.20 п. 2.2 проформа-інвойс складається продавцем на підставі замовлення покупця із зазначенням кількості та параметрів шин, проте до митного оформлення такий документ не надано. Згідно контракту 21102020001 від 21.10.2020 п. 4.2 оплата здійснюється таким чином: 30% передоплата і 70% після пред'явлення коносаменту. У проформі 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023 загальна вартість товару становить 227040 дол США, умови оплати вказано:100% передоплата, проте до митного оформлення надано платіжне доручення №147 від 03.10.2023 на суму 51338,00 дол. США. Вартість оплати становить 22,61 % від загальної вартості проформи, тобто умову контракту про оплату 30% не дотримано; платіжне доручення № 153 від 16.10.2023 на суму 60000,08 дол. США. Тобто загальна оплата 111338,08 дол. США. Декларантом надана Лист до оплати №1 від 03.11.23, відсутні бухгалтерські документи для перевірки числових даних щодо умов оплати. Таким чином не можливо впевнитися у достовірності числових даних.
Надавши оцінку вказаним посиланням відповідача, суд зазначає таке.
Суд встановив, що під час декларування товару декларант подав митному органу проформу інвойс № 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023, а також комерційний інвойс № 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023, на підставі яких можливо чітко визначити кількісні, якісні та вартісні складники товару, що поставляється за контрактом № 21102020001 від 21.10.2020. Суперечності у вказаних документах відсутні. Як встановив вище суд, інвойс № 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023 на суму 70440,00 доларів США, складений на підставі проформи-інвойсу № 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023 на загальну суму 277040,00 доларів США, в якій визначалася попередня ціна, кількість та сума товарів, що підлягають постачанню (згідно п. 1 додаткової угоди від 10.03.2023 до Контракту № 21102020001 від 21.10.2020). Водночас, умовами додаткової угоди до контракту, було визначено, що остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в комерційному інвойсі після завантаження в морський контейнер (п. 3 додаткової угоди від 10.03.2023). Тобто, основним та визначальним документом, який підтверджує поставку товару є комерційний інвойс № 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023, який в цьому випадку передбачав поставку частини від обсягу запланованого обсягу товару визначеного за проформою-інвойсом № 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023, а тому оплаті за даною поставкою підлягала та частина товару, яка була фактично відвантажена покупцю згідно вказаного комерційного інвойсу, на загальну суму 70440,00 доларів США, а не вся вартість та асортименту товару, що були зазначені в загальній проформі - інвойсі, на суму 277040,00 доларів США, як про те помилково зазначає відповідач.
Таким чином, під час декларування товару позивач надав митному органу документи, які підтверджували повну 100% оплату вартості товару, за комерційним інвойсом № 23CFUKR-LB007D від 08.08.2023 на суму 70440,00 доларів США (платіжні інструкції № 147 від 03.10.2023 та № 153 від 16.10.2023). Крім того, позивач подав відповідачу письмові пояснення щодо змісту вказаних платежів та розрахунків із постачальником листом № 1 від 03.11.2023.
Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що згідно контракту № 21102020001 від 21.10.2020 (п. 4.2) оплата за товар здійснюється таким чином: 30% передоплата і 70% після пред'явлення коносаменту, оскільки пунктом 5 додаткової угоди від 10.03.2023 до контракту № 21102020001, визначено умову 100% передоплати товару до його отримання в порту призначення. Суд врахував, що додаткова угода від 10.03.2023 подавалась під час митного оформлення товару, однак не була врахована відповідачем.
За вказаних обставин, в цій частині висновки відповідача щодо наявності суперечностей в поданих документах декларантом та неможливості перевірки числових даних щодо умов оплати суд вважає необґрунтованими.
В свою чергу посилання відповідача про те, що CMR від 01.11.2023 у графі 22 “Підпис та штамп відправника” міститься відтиск штампу Blue Vinta Services, документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні згоди відсутні, суд також вважає необґрунтованими, оскільки згідно з поданими позивачем деклараціями (графа 44) при декларуванні товару позивач надав митному органу угоду про надання послуг з перевезення № 060423 від 06.04.2023 (а.с. 78-92), укладену між позивачем та вказаним перевізником - компанією Blue Vinta Services, а також надавалися заявка на перевезення № 5 (а.с.75) та інвойс BV/2023/10/0029 від 16.10.2023 (а.с. 24), які підтверджували правовідносини декларанта із вказаним перевізником щодо перевезення товару.
Також суд вважає безпідставним посилання відповідача про те, що експортна декларація країни відправлення 5020230000072185 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, оскільки надана позивачем експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України. Як зазначалось вище, подані позивачем документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у матеріалах справи відсутні докази наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. З урахуванням зазначеного, у позивача не виникло обов'язку із подання експортної декларації країни відправлення 5020230000072185 для підтвердження митної вартості товару.
Водночас, надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення 5020230000072185 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код, а.с. 44 Тому 2), що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур. Крім того, в цій частині висновок відповідача не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення, а тому в цій частині висновок митного орану суд вважає необґрунтованим.
Щодо посилання відповідача на те, що прайс-лист має обмежений термін дії, вартість сформована на умовах FOB QINGDAO суд зазначає, що прайс-лист не є транспортним, товаро-супровідним чи розрахунковим документом та не визначає умови поставки, натомість відображає лише наявну у продавця номенклатуру, асортимент та орієнтовну ціну товару, яка пропонується ним для вільного продажу на ринку на певну дату або в певний період. Водночас, умови поставки, вартість товару та його складники, а також інші необхідні характеристики товару, що поставляється за конкретною поставкою та конкретно визначеному покупцю визначається положеннями міжнародного контракту, складеними на його виконання проформами-інвойсами, комерційним інвойсом, а також іншими товаро-супровідними та розрахунковими документами, які підтверджують складові числової, кількісної та вартісної характеристики товару, які, як зазначалось вище, були надані митному органу в достатньому обсязі при декларуванні вищевказаного товару.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позивач вірно провів розрахунок митної вартості, надав всі документи, що підтверджують митну вартість, ці документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Заявлена позивачем митна вартість товару, визначена за першим методом, підтверджується належними документами, які містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару, отже відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.
Крім того, у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Суд встановив, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA100340/2023/326825 від 30.10.2023 де вартість такого товару становить 3,01дол. США за кг.
Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Відповідач не довів, що вартість товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак (фірми-виробника, якості тощо).
Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, суд дійшов висновку, що спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100711/2 від 15.11.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002942 від 15.11.2023.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100712/2 від 15.11.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002939 від 15.11.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайрс” витрати зі сплати судового збору в розмірі 16764 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 37 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Тайрс” (18007, м. Черкаси, вул. Смілянська, 127/11, код ЄДРПОУ 39790780);
2) відповідач - Львівська митниця (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.02.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК