14 лютого 2024 року м. Рівне №460/383/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
довійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дій відповідача щодо не виплати на день звільнення 24.07.2020 у повному розмірі грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 24.07.2020, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік терміном 32 дні, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.07.2020 по 25.12.2023 (1250 календарний день) в сумі 839562,50 грн, що полягає у невиплаті в повному розмірі грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 24.07.2020, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік терміном 32 дні, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №460/16468/22 відповідачем 25.12.2023 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2020 роки, грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік терміном 32 дні, суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та суму матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік в загальному розмірі 95038,88 грн. Відтак, існують правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 24.07.2020 по 25.12.2023.
Ухвалою суду від 12.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
25.01.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки при нарахуванні та виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру. Підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України відсутні.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08.07.2020 №276, позивача звільнено з військової служби у запас, відповідно до пп."б" (за станом здоров'я) п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу.
Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 24.07.2020 №175 ОСОБА_1 з 24.07.2020 виключено зі списків особового складу частини, знято зі всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №460/16468/22 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення дій задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 24.07.2020, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2020 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік терміном 32 днів, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 24.07.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2020 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік терміном 32 днів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в розмірі окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 27.10.2022.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем 25.12.2023 перераховано на картковий рахунок позивача грошове забезпечення в загальній сумі 95038,88 грн, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів від 25.12.2023.
Вважаючи, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2020 по 25.12.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Однак, Законом №2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.116 - 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 28.01.2021 у справі № 240/11214/19, від 21.04.2021 у справі №120/3857/19-а та від 14.07.2022 у справі № 620/3095/20.
На виконання рішення суду від 26.09.2022 у справі №460/16468/22 військова частини НОМЕР_1 нарахувала та 25.12.2023 виплатила позивачу грошове забезпечення у сумі 95038,88 грн, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів від 25.12.2023.
Таким чином, військова частини НОМЕР_1 здійснила остаточний розрахунок з позивачем не в день виключення позивача із списків особового складу - 24.07.2020, а лише 25.12.2023, тобто несвоєчасно. Не виконання відповідачем обов'язку повного розрахунку з ОСОБА_1 у день виключення позивача із списків особового складу частини - 24.07.2020 і здійснення такого 25.12.2023 свідчить про затримку відповідачем повного розрахунку.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
На момент розгляду справи ст.117 КЗпП України зазнала змін.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 25.12.2023, отже після внесених змін 19.07.2022 у ч.1 ст.117 КЗпП України.
Згідно чинної з 19.07.2022 редакції ч.1 ст.117 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за шість місяців або за 184 календарних дня (з 25.06.2023 по 25.12.2023).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
За пунктом 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п.7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Таким чином, визначаючи середньоденний заробіток позивача, слід використовувати календарні дні.
З матеріалів справи встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 671,65 грн.
Отже, обчислений відповідно до встановлених ст.117 КЗпП України правил, середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум становить 123583,60 грн (671,65грн х 184 дні).
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, враховуючи:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та від 28.01.2021 у справі №580/2427/19.
За обставин цієї справи, суд застосовує критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, при цьому застосовуючи наведені вище умови.
Суд ураховує, що виплачена позивачу сума заборгованості грошового забезпечення при звільненні становить 95038,88 грн.
Отже, частка такої заборгованості у сумах, які визначені відповідно до ст.117 КЗпП України, становить 0,77 (з розрахунку: 95038,88 грн/123583,60 грн).
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 95159,37 грн (0,77х123583,60 грн) з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.07.2020 по 25.12.2023 (1250 календарний день) в сумі 839562,50 грн до задоволення не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати на день звільнення ОСОБА_1 - 24.07.2020 у повному розмірі грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 24.07.2020, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік терміном 32 дні, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 25.06.2023 по 25.12.2023 в сумі 95159,37 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 14 лютого 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Л.А. Жуковська