14 лютого 2024 року м. Рівне №460/881/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27.11.2023 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" шляхом збільшення її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, з 27.11.2023 із урахуванням проведених виплат. В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що її страховий стаж складає 32 роки 2 місяці 1 день. Позивач вважає, що його пенсія призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому вона має право на перерахунок пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії, а саме з 15 років, шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. З огляду на наведене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 26 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подання відзиву скористався. Заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав, що з 16.07.2010 року позивач отримує пенсію за віком, розмір якої визначено згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Розмір пенсії позивача призначено на підставі частини 1 статті 27 Закону №1058-IV. Страховий стаж позивача становить 32 роки 2 місяці 16 днів. Звернув увагу, що спірні відносини виникли у листопаді 2023 року, оскільки з відповідною заявою позивач звернувся 27.11.2023 року. Просив врахувати той факт, що позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV, а наголошує на збереженні визначених ч.1 статті 27 Закону №1058-IV умов пенсійного забезпечення, а тому він правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 відсотків заробітку. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини, встановлені судом:
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4) та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію за віком з 2010 року, яка призначена їй із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На заяву позивача щодо перерахунку пенсії на умовах ч.2 ст.56 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії на підставі ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії без встановлення доплати до пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Статтею 56 Закону №796-ХІІ в редакції, чинній до 11.10.2017, встановлювались пільги щодо обчислення стажу роботи (служби). Так, час роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зараховувався до трудового стажу, до вислуги років: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 по 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (в тому числі за списком №1); з 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги по обчисленню стажу роботи у зоні відчуження визначалися Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 цієї статті передбачалося, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 11.10.2017, внесено зміни до певних законодавчих актів України, в тому числі і до Закону №796-ХІІ.
Абзац перший частини першої статті 55 викладено в такій редакції: "Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу".
Пункт другий статті 56 доповнено словами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, з 11.10.2017 і по даний час, пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ передбачено: Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як слідує з матеріалів справи, позивачу призначено пенсію на умовах статті 55 Закону №796-ХІІ без застосування частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), що набрав чинності 01.01.2004, вихідним критерієм розрахунку такої державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В свою чергу, частиною другою статті 27 Закону №1058-IV, в первісній і в чинній редакції передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV порядок визначення розміру пенсії за віком обраховується за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
В свою чергу, абзацом першим частини першої статті 40 Закону №1058-IV в первісній редакції було передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Абзацом четвертим цієї ж частини було визначено, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону, заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Абзацом першим частини першої статті 40 Закону №1058-IV в чинній редакції передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Абзац четвертий цієї частини залишився незмінним і передбачає, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
До набрання чинності Законом №1058-IV, тобто до 01.01.2004, порядок обчислення пенсії із заробітної плати передбачався Законом України №1788-XII від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ).
Так, за статтею 19 Закону №1788-XII пенсії за віком призначаються в розмірі 55 % заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 % заробітку, але не менш як на 1 % мінімального розміру пенсії. Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом а статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 % заробітку.
В свою чергу, за статтею 64 Закону №1788-XII, пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
В первісній редакції, для розрахунку пенсії брався заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховувався при призначенні пенсії повністю.
До 04.11.1997 діяло також правило, що кожна наступна частина заробітку враховувалася в такому розмірі: в межах п'ятого мінімуму заробітної плати - 85 %, шостого - 70 %, сьомого - 55 %, восьмого - 40 %, дев'ятого - 25 %, десятого - 15 %. Одержаний таким чином заробіток вважався заробітком, з якого обчислено пенсію.
Разом з тим, правила про визначення середньомісячного фактичного заробітку (стаття 65) до 10.06.2003 (Закон №854-IV від 22.05.2003) залишалися незмінними і для обчислення пенсій брався заробіток (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі. Середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визначався шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи за 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховувалися як повні календарні місяці роботи. У тих випадках, коли той, хто звернувся за пенсією, пропрацював менше 24 календарних місяців, середньомісячний заробіток визначався шляхом ділення загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на число цих місяців.
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що частина друга статті 56 Закону №796-ХІІ перебуває у системному зв'язку із статтею 19 Закону №1788-XII, саме завдяки посередництву частини другої статті 27 Закону №1058-IV.
Оскільки саме за загальними правилами, визначеними у статті 19 Закону №1788-XII (тобто за раніше діючим законодавством), пенсії за віком призначаються в розмірі 55 % заробітку (тобто у відсотковому значенні від заробітку), а за кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 % заробітку, то логічно, що з урахуванням пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ громадянам, що мають статус постраждалих від ЧАЕС категорій 1, 2, 3, 4, пенсія збільшується на 1 % заробітку на пільгових умовах, тобто за кожний повний рік роботи понад 20 років чоловікам і 15 років жінкам.
Позаяк частина перша статті 27 Закону №1058-IV не передбачає обрахунку пенсії у відсотковому значенні до заробітку, тому й можливість збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за понаднормативний стаж за цією правовою нормою виключена.
А відтак і перерахунок пенсії на умовах, визначених у частині другій статті 56 Закону №796-ХІІ, неможливий.
Натомість, частина друга статті 27 Закону №1058-IV дає можливість особі скористатися своїм правом на те, щоб частину розміру її пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, було визначено відповідно до раніше діючого законодавства, тобто із відсоткового відношення до заробітку.
Оскільки, як зазначалося вище, позивач не отримує пенсії за віком на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, то правові підстави для застосування пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ відсутні.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позовної заяви належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 14 лютого 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Т.О. Комшелюк