Справа № 420/31316/23
13 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 14 листопада 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації», в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Державної установи «Центр пробації»:
- зарахувати стаж (період) Державної служби на посаді судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області у календарну вислугу років Державної кримінально - виконавчої служби України;
- нарахувати та виплатити передбачену абзацом 2 підпункту 1 розділу ІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5, одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробацїї»:
- зарахувати до вислуги років в календарному обчисленні (час) період проходження ОСОБА_1 Державної служби на посаді судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області з 05.12.2008 по 16.07.2014 р.р., а всього - 05 (п'ять) років 07 (сім) місяців 11 (одинадцять) днів, у календарну вислугу років Державної кримінально - виконавчої служби України та внести відповідні зміни в частині обчисленні вислуги років до наказу директора Державної установи «Центр пробацїї» МЮ України №159/к від 20.02.2023 року або видати в цій частині новий наказ;
- нарахувати та виплатити передбачену абзацом 3 пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 та пунктом 2 глави 1 розділу ПІ «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5, одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як такому, що має вислугу більше 10 років;
- відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення, тобто з 01.03.2023 року, по встановлений ст.117 КЗпП України граничний строк, - по 01.09.2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передували місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100;
- стягнути Державної установи «Центр пробацїї» всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що наказом начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №31о/с від 17.07.2014 року його було призначено на посаду інспектора Болградського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області. 01.09.2014 року наказом начальника Головного управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №126 від 01.09.2014 року йому присвоєно первинне спеціальне звання начальницького складу «лейтенант внутрішньої служби». 09.10.2015 року його переведено на посаду старшого інспектора Кодимського районного відділу кримінально-виконавчої служби УДПтС України в Одеській області. 01.09.2016 року йому присвоєно чергове спеціальне звання «старший лейтенант внутрішньої служби». 01.01.2017 року його переведено на посаду старшого інспектора Кодимського районного відділу пробації Державної установи «Центр пробації». 01.07.2018 року його переведено на посаду старшого інспектора Кодимського районного сектору Державної установи «Центр пробації». 30.09.2019 року присвоєно чергове звання «капітан внутрішньої служби».
Наказом директора Державної установи «Центр пробації» №159/к від 20.02.2023 року позивача з 01.03.2023 року звільнено з посади старшого інспектора Подільського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області у зв'язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів. Обраховано вислугу років, яка у календарному обчисленні на день звільнення склала 08 років 07 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 11 років 05 місяців 28 днів.
Позивач зазначає, що вислуга років обрахована невірно, оскільки наявні в ДУ «Центр пробації» документи, зокрема трудова книжка на його ім'я серії НОМЕР_1 від 01.09.2003 року та послужиий список, містять належні відомості про період Державної служби на посаді судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області, який не був врахований відповідачем при обчисленні календарної вислуги років.
Крім цього, при звільненні зі служби позивачу всупереч вимог ст.ст.116,117 КЗпП України не були нараховані та виплачені всі передбачені законом виплати (з врахуванням правильного обчислення вислуги років), у т.ч. одноразова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачена абзацом 2 підпункту 1 розділу ПІ «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5.
Вважаючи, що при звільненні відповідач безпідставно не зарахував до вислуги років в календарному обчисленні період державної служби та не виплатив всі належні позивачу суми, 20.10.2023 року він звернувся до відповідача з заявою про зарахування часу державної служби до календарної вислуги років та виплату всіх належних при звільненні сум.
Листом №388/М/439/10/ян-23 від 25.10.2023 року відповідач повідомив про відсутність підстав для зарахування періоду державної служби до календарної вислуги років та виплати зазначених позивачем в заяві сум.
Відмова у задоволенні заяви позивача від 20.10.2023 року змусила його звернутись до суду з даним адміністративним позовом.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та в цілому зазначає, що позивача звільнено, відповідно до наказу Кодимського районного суду Одеської області від 16 липня 2014 року № 32-К-ОС, із займаної посади (судовий розпорядник) 16.07.2014 року за згодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, тому підстав у відповідача для зарахування до календарної вислуги років позивача періоду державної служби в Кодимському районному суді Одеської області немає, оскільки законодавством передбачено зарахування часу роботи у державних органах у разі переходу, а не звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін). Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України проводиться відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, Постанови № 393, Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 (далі - Порядок). Згідно з наказом відповідача від 20.02.2023 року № 159/к капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-011363), старшого інспектора Подільського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, звільнено зі служби відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) 01 березня 2023 року. На день звільнення вислуга років позивача - ОСОБА_1 становила у календарному обчисленні - 08 років 07 місяців 14 днів. Отже, у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік, оскільки вислуга років в календарному обчисленні менша ніж визначено законодавством.
Щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки, то відповідач вважає, що ця вимога є безпідставною та передчасною. Позивач в позовній заяві прагне зобов'язати Центр пробації нарахувати та виплати середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення з 01.03.2023 року по 01.09.2023 року відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Тобто, судом не прийнято ще рішення про задоволення позовних вимог в частині зарахування позивачу до календарної вислуги років періоду державної служби в Кодимському районному суді Одеської області та не зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше, а позивач вже вимагає сплати середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
05 грудня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/17509/23).
Станом на 13 лютого 2024 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
В період з 05.12.2008 року по 16.07.2014 року ОСОБА_1 перебував на посаді судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області, що підтверджується відповідними записами у виданій на його ім'я трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.2003 року.
Наказом Кодимського районного суду Одеської області № 32-К-ОС від 16.07.2014 року ОСОБА_1 - судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області звільнено із займаної посади 16 липня 2024 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 ст. 36 КЗпП України.
Наказом начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №31о/с від 17.07.2014 року ОСОБА_1 було призначено на посаду інспектора Болградського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області. 01.09.2014 року наказом начальника Головного управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №126 від 01.09.2014 року йому присвоєно первинне спеціальне звання начальницького складу «лейтенант внутрішньої служби».
09.10.2015 року його переведено на посаду старшого інспектора Кодимського районного відділу кримінально-виконавчої служби УДПтС України в Одеській області. 01.09.2016 року йому присвоєно чергове спеціальне звання «старший лейтенант внутрішньої служби».
01.01.2017 року його переведено на посаду старшого інспектора Кодимського районного відділу пробації Державної установи «Центр пробації».
01.07.2018 року його переведено на посаду старшого інспектора Кодимського районного сектору Державної установи «Центр пробації». 30.09.2019 року присвоєно чергове звання «капітан внутрішньої служби».
Наказом директора Державної установи «Центр пробації» №159/к від 20.02.2023 року позивача з 01.03.2023 року звільнено з посади старшого інспектора Подільського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області у зв'язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів. Обраховано вислугу років, яка у календарному обчисленні на день звільнення склала 08 років 07 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 11 років 05 місяців 28 днів.
Як вважає позивач, вислуга років обрахована йому невірно, оскільки наявні в ДУ «Центр пробації» документи, зокрема трудова книжка на його ім'я серії НОМЕР_1 від 01.09.2003 року та послужиий список, містять належні відомості про період Державної служби на посаді судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області, який не був врахований відповідачем при обчисленні календарної вислуги років.
Крім цього, при звільненні зі служби позивачу не були нарахована та виплачена одноразова допомога при звільненні в розмірі 5, передбачена абзацом 2 підпункту 1 розділу ІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5.
Вважаючи, що при звільненні відповідач безпідставно не зарахував до вислуги років в календарному обчисленні період державної служби та не виплатив всі належні позивачу суми, 20.10.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування часу державної служби до календарної вислуги років та виплату всіх належних при звільненні сум.
Листом №388/М/439/10/ян-23 від 25.10.2023 року відповідач повідомив про відсутність підстав для зарахування періоду державної служби до календарної вислуги років та виплати зазначених позивачем в заяві сум.
Відмовляючи в зарахуванні періоду державної служби до календарної вислуги років, відповідач в листі №388/М/439/10/ян-23 від 25.10.2023 року вказав, що час державної служби зараховується до календарної вислуги років у разі переходу з роботи, яка відноситься до державної служби, на військову службу в органи Державної кримінально-виконавчої служби. Враховуючи, те, що позивач звільнився з Кодимського районного суду Одеської області за угодою сторін, а потім був прийнятий на службу до ДКВС, тобто фактично перехід до ДКВС не відбувся, відповідач вважає, що підстав для зарахування часу державної служби до календарної вислуги років немає.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до Положення про Державну установу «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 08.12.2020 року № 4242/5, Державна установа «Центр пробації» є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін'юсту.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5 (далі Порядок № 925/5).
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 925/5 визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
Згідно з п. 5 розділу ІІІ Порядку № 925/5 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Вказані положення кореспондуються також з нормами ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262) та вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Так, абзацом 3 п.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абзаців 12, 13 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб", для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони; час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції, органах та підрозділах цивільного захисту, підрозділах державної та професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, Національному антикорупційному бюро, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, начальницьким складом Національного антикорупційного бюро за переліком посад і на умовах(в порядку), затверджених відповідно центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту та Національним антикорупційним бюро.
Перелік посад службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Перелік), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.09.2012 року №1352/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.09.2012 року за № 1578/21890.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 Переліку посада «інспектор» віднесена до посад, час перебування на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу із розрахунку один місяць роботи за один місяць служби з календарному обчисленні з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 статті 14 Закону України «Про Державну кримінально виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2712-ІУ до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядовою і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України. Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
У постанові від 16.06.2022 року у справі №819/1726/16 Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду погодився з рішеннями першої та апеляційної інстанції, залишивши їх без змін, підтвердивши, що час державної служби (в органах державної податкової служби та в райдержадміністрації) необхідно зарахувати до вислуги років співробітника ДКВС.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі №813/5876/15, від 20.09.2019 року у справі №813/904/15 та від 04.10.2018 року у справі №819/1695/16.
Звільнення позивача з державної служби з посади судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області було проведено у відповідності до п. 1 ст. 36 КзПП за угодою сторін, та 17.07.2014 року останнього прийнято на роботу на посаду інспектора Болградського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області. 01.09.2014 року наказом начальника Головного управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №126 від 01.09.2014 року йому присвоєно первинне спеціальне звання начальницького складу «лейтенант внутрішньої служби».
Сама процедура переведення (як було зазначено відповідачем в листі) з посад державної служби на службу на посади рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті І-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) чинним національним законодавством не передбачена та відповідно до п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, до вислуги років зараховуються, «час роботи в державних органах у разі переходу (а не переведення) на військову службу в органи і військові формування та правоохоронні органи».
Після звільнення з державної служби з посади судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області, позивач перейшов на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України та 17.07.2014 року призначений на посаду інспектора Болградського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, де, 01.09.2014 року наказом начальника Головного управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №126 від 01.09.2014 року йому присвоєно первинне спеціальне звання начальницького складу «лейтенант внутрішньої служби».
Як вбачається з матеріалів справи, свою відмову відповідач мотивує тим, що наказом Кодимського районного суду Одеської області № 32-К-ОС від 16.07.2014 року ОСОБА_1 - судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області звільнено із займаної посади 16 липня 2024 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 ст. 36 КЗпП України, а не за переведенням.
З урахуванням встановлених в ході розгляду судової справи обставин суд констатує, що доводи відповідача жодним чином не впливають на право позивача щодо зарахування вказаного періоду трудового стажу до календарної вислуги років, з огляду на що - доводи позовної заяви в цій частині є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Що стосується питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів, суд зазначає наступне.
Вирішуючи спір у цій частині судом встановлено, що питання стосовно обчислення вислуги років було предметом розгляду Верховного Суду у подібних правовідносинах, яке стосувалось застосування ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка тотожна ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині формулювання: «одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше».
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі №806/2104/17, колегія судів дійшла до висновку, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до ч. 2 ст. 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є наявність вислуги 10 років і більше.
Таким чином, Верховний Суд висновує, що в ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 року у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 року у справі № 380/2427/20 та від 27.05.2021 року у справі № 1.380.2019.005965.
Додатково суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 29.04.2022 року по справі № 580/2497/21, відповідно до яких поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги» - є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.
Згідно з положенням ч.ч.5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З наказу директора Державної установи «Центр пробацїї» МЮ України №159/к
від 20.02.2023 року (яким позивача звільнено зі служби) вбачається наявність у нього стажу у пільговому обчисленні 11 років 05 місяців 28 днів, який визначено самим відповідачем, а
відтак позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки умова про наявність вислуги 10 і більше років у даному випадку вважається дотриманою.
Однак при обрахунку розміру такої допомоги застосовується кількість років саме в календарних роках (50% грошового забезпечення * календарні роки).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6.07.1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян (як під час проходження служби, так і після її закінчення) зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Центр пробації» щодо не виплати позивачу в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій/бездіяльності. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Отже, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Державної установи «Центр пробації» нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Щодо позовних вимог позивача відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення, тобто з 01.03.2023 року, по встановлений ст.117 КЗпП України граничний строк, - по 01.09.2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передували місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100, суд зазначає про їх передчасність та відсутність підстав для задоволення, оскільки у спірних правовідносинах відповідачем ще не нарахована та не виплачена позивачу фактично одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тому задоволення позову у вказаній частині буде свідчити про вирішення спору на майбутнє, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в загальній сумі 1073,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробацїї».
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови у зарахуванні стажу державної служби ОСОБА_1 в період з 05.12.2008 року по 16.07.2014 року (05 (п'ять) років 07 (сім) місяців 11 (одинадцять) днів) на посаді судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області до календарної вислуги років Державної кримінально-виконавчої служби України.
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» зарахувати до календарної вислуги років Державної кримінально-виконавчої служби України стаж державної служби ОСОБА_1 в період з 05.12.2008 року по 16.07.2014 року (05 (п'ять) років 07 (сім) місяців 11 (одинадцять) днів) на посаді судового розпорядника Кодимського районного суду Одеської області.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Державна установа «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154).
Суддя С.О. Cтефанов