Справа № 420/16145/22
(додаткове)
12 лютого 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/16145/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеські області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеські області в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р. у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022р. по дату ухвалення судом рішення - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р. у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022р. по дату ухвалення судом рішення - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеські області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суд розглядає в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником надано до суду копію договору про надання правової допомоги б/н від 28.10.2022 року, укладений між позивачем та Адвокатом Чорнуцьким Вадимом Петровичем, відповідно до п. 1.1. якого, за цим договором, Адвокат приймає доручення від Клієнта (позивача) та бере на себе зобов'язання надати Клієнту (позивачу) правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення позовів, інших процесуальних документів, представництво інтересів у суді, інших установах та організаціях щодо отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р.
Разом з тим, відповідно до п.3.1. Договору, розмір гонорару , який позивач сплачує Адвокатові за надану в межах цього Договору правову допомогу складає суму, що буде вказана в Актах приймання-передачі виконаних робіт.
Також адвокатом надано до суду Акт приймання-передачі виконаних послуг від 07.11.2022 р. за Договором про надання правової допомоги від 28.10.2022 р. на суму 6 000,00 грн., що включає в себе наступний перелік наданих Адвокатом юридичних послуг: консультація, проведена 28.10.2022 р. тривалістю 60 хвилин (1000 грн.), складання адвокатського запиту 28.06.2022 р., тривалістю 60 хвилин (1000 грн.), консультація, проведена 04.11.2022 р., тривалістю 60 хвилин (1000 грн.) та складання позовної заяви 07.11.2022 р., тривалістю 3 години (3000 грн.).
Водночас, суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, обґрунтованості та пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, зокрема, як складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд зазначає, що витрати на проведення декількох консультацій та складення адвокатського запиту щодо стягнення з Територіального управління Служби судової охорони в Одеській області судових витрат на користь позивача охоплюються роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать окремо до стягнення.
Крім того суд зазначає, що дана адміністративна справа є типовою справою незначної складності, щодо якої існує стала судова практика.
Виходячи з наведеного, враховуючи задоволення в повному обсязі позовної заяви позивача, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання, суд доходить висновку про наявність підстав часткового задоволення клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат на правову допомогу та стягнення з Територіального управління Служби судової охорони в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
В іншій частині клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7, 132, 134, 139, 248, 252 КАС України, суд
Задовольнити частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
Прийняти у справі додаткове рішення, яким стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Д.К. Василяка