Справа № 420/10271/22
про відмову в ухваленні додаткового рішення
12 лютого 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по адміністративній справі № 420/10271/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни та Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/10271/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни та Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 26.01.2024 року позов ОСОБА_1 до начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни та Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державного бюро розслідувань № 192ПІ/10-16-06-230/22 від 21.07.2022 року у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28.06.2022 року. Зобов'язано Державне бюро розслідувань надати ОСОБА_1 на його запит від 28.06.2022 року запитувану інформацію. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
02.02.2024 року канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по вказаній справі пов'язаних з правничою допомогою. В заяві про ухвалення додаткового рішення позивач вказує, що у позовній заяві вказувалося, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір якої попередньо визначений позивачем у сумі 5434 грн. Остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу буде надано суду в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України.
Також, позивачем зазначено, що в матеріалах справи знаходиться заява про стягнення витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою адвоката з розрахунком витрат.
В заяві про стягнення витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката вказано, що відповідно до положень Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (наводиться виключно державний як орієнтир обґрунтування вартості часу роботи кваліфікованого адвоката, який діяв 7 років) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користе, якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішення. З 01.01.2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481 грн. Одна година компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати (2481 х 0,40) 992,40 грн. За умовами договору про надання правничої (правової) допомоги гонорар адвоката за повний комплекс робіт по супроводу адміністративної справи визначено у 200 доларів. Офіційний курс гривні щодо долара США складає 36,5686 грн., 200 доларів США складатимуть 7317 грн. З огляду на викладено, позивач просить стягнути з відповідачів витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката у сумі 7317 гривень.
Ухвалою від 06.02.2024 року суд призначив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 420/10271/22 у судовому засіданні на 12.02.2024 року.
09.02.2024 року до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України). Тому із урахуванням часткового задоволення позову та зазначених вище норм законодавства, судові витрати не можуть бути покладені лише на відповідача та повинні бути розподілені пропорційно.
Окрім того, на переконання ДБР розмір судових витрат визначений позивачем є перебільшеним та необґрунтованим. В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що позивачем на підтвердження витрат надано до суду: копію договору про надання правової допомоги № 14 від 20.06.2021; копію акта про надання правничої (правової) допомоги від 09.09.2022 року. У вищезазначених документах вказано, що в рамках адміністративного судового провадження Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/10271/22 при виконанні Договору про надання правової допомоги від 20.06.2021 року адвокатом своєчасно та у повному обсязі виконані всі необхідні роботи із супроводу адміністративної справи. При цьому гонорар адвоката за повний комплекс робіт по супроводу адміністративної справи визначено у 200 доларів США. Більше того у своїй заяві від 09.09.2022 року ОСОБА_2 зазначає, що cума у 7317 грн. співмірна витратам часу в 7 годин 22 хвилини. У контексті вищевикладеного варто зазначити, що у матеріалах цієї справи міститься 2 документи за підписом ОСОБА_2 , а саме: позовна заява від 22.07.2022 року (5 сторінок), а також заява про стягнення витрат з позивача від 09.09.2022 року (2 сторінки). Із урахуванням витрат часу на надання правової допомоги, яку розрахував та зазначив ОСОБА_2 у заяві від 09.09.2022 (7 годин 22 хвилини), а також беручи до уваги те, що окрім написання процесуальних документів адвокатом в межах даної справи інших дій не вчинялося, із застосуванням математичних розрахунків можна дійти логічного висновку, що для підготовки 7 сторінок процесуальних документів ОСОБА_2 знадобилося більше 7 годин. Фактично адвокат бажає отримати 200 доларів США за 7 годинне копіювання норм законодавства на 7 сторінок процесуальних документів, на думку ДБР, така ціна за відповідний об'єм роботи абсолютно не відповідає принципам розумності та співмірності, а також ринковій вартості за аналогічні послуги.
Також, відповідач зазначає, що адвокатом ОСОБА_2 до ДБР упродовж двох років починаючи з 2021 року подано 52 позовних заяв, а також 56 позовних заяв до ТУ ДБР в м. Миколаєві, в інтересах одного та єдиного клієнта ОСОБА_1 , тобто, загалом 108 позовів. Позовна заява у цій справі датована 22.07.2022 року, при цьому процесуальні документи ОСОБА_2 є ідентичними за загальним виглядом, наповненню, стилістиці, граматиці та орфографії, до попередніх процесуальних документів, що подавалися впродовж останніх 2-х років, подані процесуальні документи у всіх справах до ДБР - технічні, без обґрунтування підстав порушеного права, до неналежних відповідачів, не відрізняються один від одного, створюються шляхом заповнення шаблонів та здебільшого містять інформацію не щодо пояснень, міркувань та аргументів, наведених відповідачем у відзиві, а адресовані конкретному представнику ДБР, що здійснює представництво інтересів у суді. Якщо проаналізувати текстуальну складову процесуальних документів, які направлялися до суду та ДБР вбачається явна ідентичність вказаних документів, так, позовні заяви ОСОБА_2 починаються з опису веб-сторінки ДБР, зокрема, словами: «Прикрасою сайту Державного бюро розслідувань є напис «Закон один для всіх»…», далі «…позивач звернувся із запитом….», «…позивач отримав повідомлення, підписане….» і далі по тексту незмінний перелік нормативно-правових актів із незмінним порядком їх викладення. Вказані приклади написання процесуальних документів можна прослідкувати у позовних заявах у справах № 420/16400/21, № 420/16399/21, № 420/15618/21, № 420/15121/21, № 420/15614/21, за підписом адвоката Єрмолатіна В.І. Тобто, процесуальні документи за підготовку яких позивач просить стягнути судові витрати по суті є шаблонними, створеними шляхом зміни в існуючій формі кількох слів та чисел, що явно не могло б зайняти у професійного адвоката більше 7 годин.
Крім того, відповідач вказує, що пункт 1.4 Договору про надання правової допомоги від 20.06.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Єрмолатіним В.І., у якому зазначено: «Сторони враховують майновий стан Клієнта, який є пенсіонером та інвалідом армії другої групи, має позитивну репутацію як особа, яка у чині підполковника займала посаду першого заступника начальника відділу внутрішніх справ такого знаного району Одеської області як Овідіопольський, а правові спори з питань доступу до публічної інформації з Державним бюро розслідувань та особами його начальницького складу - викликає публічний інтерес, адже на сайті ДБР значиться: «Закон один для всіх», а задекларована місія та цінності ДБР теж про позитивну, далеку перспективу…». Тобто, укладаючи договір про надання правової допомоги, ОСОБА_1 та адвокат Єрмолатін В.І., на думку відповідача, завчасно узгодили, що будуть здійснювати направлення запитів про надання публічної інформації до ДБР та в подальшому оскаржуватимуть результати відповідей. При цьому згідно з пунктом 4.2 Договору про надання правової допомоги від 20.06.2021, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Єрмолатіним В.І., оплата послуг адвоката здійснюється протягом трьох днів з моменту отримання клієнтом грошових коштів від ДБР. Ураховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а договір про надання правової допомоги фактично не передбачає ані авансових, ані повних платежів від клієнта, зазначене свідчить, що метою укладення Договору про надання правової допомоги від 20.06.2021 року є не захист порушених або невизнаних прав і свобод ОСОБА_1 , а цілеспрямоване намагання дестабілізувати роботу органів ДБР або, можливо, збагатитись за рахунок стягнутих у судовому порядку витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката.
Відповідач вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають критерію пропорційності та співмірності зважаючи на те, що у наданих позивачем документах наявні лише загальні фрази щодо наданої правничої допомоги, натомість, відсутній будь-який детальний опис виконаної адвокатом роботи, та будь-якої іншої інформації з якої можливо було б оцінити витрати в 200 доларів.
Крім того, відповідач зазначає, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області (далі - КДКА Одеської області), проаналізувавши усі процесуальні документи, та дії в межах проваджень, які здійснював адвокат Єрмолатін В.І., представляючи інтереси ОСОБА_1 , ухвалила 04.10.2022 року рішення, яким ОСОБА_2 притягнула до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на 9 (дев'ять) місяців. У зазначеному рішенні вказано, що підставою застосування вказаного дисциплінарного стягнення слугувало те, що адвокат Єрмолатін В.І. систематично та грубо порушував норми законодавства та зловживав процесуальними правами, що полягало у поданні численних тотожних позовів до ДБР та ТУ ДБР у м. Миколаєві в інтересах ОСОБА_1 , їх посадових осіб з аналогічними позовними вимогами, поданні доказів із виправленими відомостями і використанні у процесуальних документах заборонених законодавством символів, та ін. Вищезазначене рішення КДКА Одеської області від 04.10.2022 року № 656/1/1412/2022 (провадження № 656/22) оскаржено ДБР та адвокатом Єрмолатіним В.І до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури. За результатами розгляду вказаної справи, ВКДКА ухвалено рішення № ІІ 004/2023 від 23.02.2023 року, яким до ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням його з Єдиного реєстру адвокатів України. При ухваленні відповідного рішення ВКДКА взявши до уваги усі процесуальні документи підготовлені та направлені ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 дійшла висновку, що дії адвоката Єрмолатіна В.І. в інтересах ОСОБА_1 свідчать про сутяжництво, а саме: багаторазові звернення до суду особою із тотожними або аналогічними позовами після вирішення справи судом з метою домогтися нового розгляду справи, що вже вирішена судом за допомогою модифікації предмета чи підстави позову, введення нових учасників процесу тощо, а також випадки, коли особа систематично звертається до суду до одного й того самого або різних відповідачів з метою надокучити своєму процесуальному опоненту, потурбувати його, завдати йому шкоди тощо.
Відповідач вказує, що всі зазначені дисциплінарні стягнення є результатом супроводження ОСОБА_2 справ ОСОБА_1 . Станом на сьогодні ОСОБА_2 не зможе на законних підставах отримати оплату від ОСОБА_1 , оскільки кошти отримані адвокатом, що не має права займатися адвокатською діяльністю не будуть вважатися гонораром у розумінні статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
12.02.2024 року до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких позивач зазначає про незгоду з позицією відповідача та вважає вказане клопотання таким, що не підлягає розгляду.
В судове засідання з'явився представник відповідача, який просив відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, з підстав викладених в запереченнях.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд питання щодо розподілу судових витрат без його участі.
Суд, ухвалою занесеною в протокол судового засідання від 12.02.2024 року, ухвалив продовжити розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, дослідивши надані учасниками сторін докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною 1 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18
Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, разом з заявою про стягнення витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, до матеріалів справи надано наступні документи: Договір №14 від 20.06.2021року про надання правничої (правової) допомоги, сканкопія сайту НБУ, додаткова угода до Договору від 06.06.2022року, акт про надання правничої (правової) допомоги відповідно до договору №14 від 20.06.2021р., укладений ОСОБА_1 та адвокатом Єрмолатіним В.І. 09.09.2022року.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 20 червня 2021 року № 14, адвокат зобов'язується: надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, та податкового права, надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів в усіх судах (незалежно від спеціалізації), стороною у яких є Державне бюро розслідувань, його управління та працівники; представляти у них інтереси Клієнта та здійснювати його захист з усіх питань, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п.4.1. та п.п. 4.1.1. Розділу 4 Договору від 20.06.2021 року про правову допомогу було визначено, що віртість послуг адвоката в межах Одеської області при здійсненні правового супроводу адміністративного провадження у фіксованих сумах на день укладання договору становить за здійснення комплексу послуг щодо розгляду позовів, передбачених п 2.4.1. Договору у суді першої інстанції клієнт сплачує гонорар у гривневому еквіваленті 200 доларів США (до двох відповідачів) та 250 доларів США (більше двох відповідачів).
Відповідно до вказаного вище акту про надання правничої (правової) допомоги: «В рамках адміністративного судового провадження Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/10271/22 (суддя Цховоребова М.Г.) при виконанні Договору про надання правничої (правової) допомоги від 20 червня 2021 року Адвокатом своєчасно та у повному обсязі виконані всі необхідні роботи із супроводу адміністративної справи. Згідно з пунктами 4.1, 4.1.2, 4.2, 4.3 Договору, розмір гонорару Адвоката, який необхідно сплатити Клієнту становить 36,5686 х 200 = 7317гривні.».
Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне підкреслити, що аналіз змісту наданого позивачем акту про надання правничої допомоги свідчить, що останній не містить зазначення кількості часу, витраченого адвокатом та детального опису робіт. Викладене у свою чергу унеможливлює визначити обґрунтованість понесення позивачем витрат.
До того ж, до суду позивачем не було надано доказів про сплату наданих послуг (платіжне доручення, касовий ордер, тощо)
В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19.
В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Дослідивши документи, надані до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у взаємозв'язку із обставинами справи, суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, представник позивача не приймав участі у судових засіданнях, позов має немайнові вимоги.
Крім того, суд зазначає, що Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури ухвалено рішення № ІІ 004/2023 від 23.02.2023 року, яким до адвоката Єролатіна В.І. застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням його з Єдиного реєстру адвокатів України.
До того ж, з наданих документів не можливо встановити які саме послуги були надані адвокатом, їх обсяг, час витрачений на надання таких послуг, тощо.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені зави про відшкодування витрат на правничу допомогу по справі № 420/10271/22.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 294, 295, 297 КАС України, суд,
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по адміністративній справі № 420/10271/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни та Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії- відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.
Суддя Г.В. Лебедєва